Постанова № 76266043, 04.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2018 р. Справа № 922/1255/18

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В. за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_1

та за участю :

від позивача - не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від відповідача - не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вх. №1494 Х/2 на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області о 12 годині 18 хвилин 05.07.2018 суддею Хотенцем П.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області дата складення повного тексту рішення 09.07.2018 у справі № 922/1255/18

за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6

до Державного підприємства "Підприємство Темнівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Харківській області (№ 100)" Харківська область, с. Темнівка, вул. Харківська, 3

про стягнення 16312,61 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Підприємство Темнівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Харківській області (№ 100)", с. Темнівка про стягнення з відповідача 6256,82 грн. пені, 1163,37 грн. 3% річних та 8892,42 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 1790/14-БО-32 від 13 грудня 2013 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.04.2018 у справі № 922/1255/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Підприємство Темнівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Харківській області (№ 100)" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 625,68 грн. пені, 1163,37 грн. 3% річних, 8892,42 грн. інфляційних втрат та 1762,00 грн. судового збору.

Позивач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2018 у справі № 922/1255/18 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 5631,14 грн скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити. Судові витрати з розгляду апеляційної скарги просить покласти на відповідача.

Вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням ст. 233 ГК України, ст. 549-552,599,625 ЦК України та без належного дослідження обставин справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та призначено справу до розгляду.

Від відповідача Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 100)" надійшов відзив (вх. 6259 від 10.08.2018 а.с. 11-145) на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з вимогами та доводами, викладеними в апеляційній скарзі та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як таке, що прийнято при вірному застосуванні норм матеріального і процесуального права після належного та повного дослідження всіх обставин справи. Крім того, вказує на те, що на даний час рішення суду виконано, що підтверджується платіжним дорученням, яке додано до відзиву.

В судовому засіданні 29.08.2018 оголошувалась перерва до 04.09.2018.

Про час та місце наступного судового засідання сторони повідомлені належним чином та завчасно, що підтверджується особистим підписом представника відповідача на повідомленні про перерву в судовому засіданні із зазначенням часу та дати наступного судового засідання (а.с. 148). Позивач повідомлений про час, дату та місце судового засідання телефонограмою від 30.08.2018, яка прийнята помічником керівника юридичного відділу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ОСОБА_2 об 11 годині 10 хвилин 30.08.2018 (а.с. 151).

В судове засідання 04.09.2018 позивач (заявник апеляційної скарги) уповноваженого представника вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно.

В судове засідання 04.09.2018 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та завчасно.

Відповідно до статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Як зазначено вище, апеляційне провадження за апеляційною скаргою відкрито 30.07.2018. При розгляді справи оголошувалась перерва.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 12 статті 270 ГПК України закріплено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно частини 13 статті 270 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції визнав обов’язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

У ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 і набула чинності в Україні 11 вересня 1997. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов’язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах Європейський Суд виробив у своїй практиці кілька взаємопов’язаних критеріїв: - складність справи; - поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду); - поведінка судових та інших державних органів; - важливість предмету розгляду для заявника.

Довга тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.

Відповідно до частини 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 5 статті 12 ГПК України закріплено для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що позов заявлений позивачем у 2018 році для визначення вищезазначеного розміру необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Законом № 2246-VIІІ від 07.12.2017 встановлено, що розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу на місяць становить з 01.01.2018 1762 грн.

Отже, 1762х100= 17620 грн.

Ціна позову у даній справі становить 16312 грн., тобто менше 100 прожиткових мінімумів на одну працездатну особу на місяць (з урахуванням розміру станом на 01.01.2018).

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Отже, спрощене позовне провадження може проводитися без судового засідання, у зв’язку з цим встановлено 30 денний строк з дня відкриття провадження для розгляду справи по суті в порядку такого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на належне та завчасне повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, суд вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації передбачених Законом прав та вважає, що матеріалів справи достатньо для вирішення справи за відсутністю учасників провадження.

Розглянувши вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, переглянувши оскаржуване рішення господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, однак наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, зважаючи на наступні обставини.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Підприємство Темнівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Харківській області (№ 100)", с. Темнівка про стягнення з відповідача:

6256,82 грн. пені;

1163,37 грн.3% річних

та 8892,42 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 1790/14-БО-32 від 13 грудня 2013 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/1255/18; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13 червня 2018 року на 11 годин 20 хвилин; про розгляд справи повідомлено сторін.

25 травня 2018 року до Господарського суду Харківської області від Державного підприємства "Підприємство Темнівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Харківській області (№ 100)" надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

У відзиві відповідач не погоджується з вимогами, викладеними у позовній заяві та вважає, що вони не підлягають задоволенню з посиланням на пропуску ПАТ "НАК Нафтогаз України" строків позовної давності для звернення з позовом у даній справі.(а.с. 46 другий абзац відзиву). У третьому абзаці сторінки 2 відзиву (а.с. 46) відповідач вказує: "але, якщо суд дійде висновку про те, що строк позовної давності не минув, враховуючи, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі для відповідача, відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій".

В прохальній частині відзиву зазначено: "1.вважати даний відзив в частині обґрунтування пропуску позовної давності заявою про застосування позовної давності; 2. відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі". У пункті 4 прохальної частини відзиву відповідач вказує: "якщо суд дійде висновку про те, що строк позовної давності не минув, враховуючи, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі для відповідача, зменшити розмір штрафних санкцій на 90%".

Приймаючи оскаржуване рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, перевіривши розмір на період нарахування заявлених до стягнення сум, суд встановив, що він відповідає умовам договору та положенням закону. Суд прийняв до уваги те, що Державне підприємство "Підприємство Темнівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Харківській області (№ 100)" відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" є державним підприємством, яке здійснює господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Форма фінансування підприємства - госпрозрахунок. Головним прибутком від діяльності підприємства є використання праці засуджених.

Діяльність підприємства, крім виконання основної функції, значно зменшує навантаження на державний бюджет, так як в результаті залучення засуджених до праці на підприємствах Державної кримінально-виконавчої служби України отримується (в основному без прибутків) певна продукція, реалізація якої дає отримувати кошти, які на ряду з коштами державного бюджету (в їх заміщення, а саме поповнення спецфонду) спрямовуються на утримання засуджених. виробнича діяльність підприємства спрямована на забезпечення засуджених працею, яка є основним засобом виправленням та ресоціалізації засуджених (відповдно до частини 3 статті 6 Кримінального виконавчого кодексу України).

В умовах економічної кризи в країні, зростання тарифів на енергоносії, цін на основні матеріали, значного скорочення численості осіб, які відбувають покарання в установі (на виконання Закону України "Про амністію у 2014 році" № 1185-5 від 08 квітня 2014 року та Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування амністії в Україні" № 1246-5 від 06 травня 2014 року) Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання), значно погіршився фінансовий стан відповідача.

Але незважаючи на дане становище відповідач здійснював платежі та вживав усі необхідні для належного виконання зобов'язання враховуючи інтереси позивача та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про можливість та доцільність застосування приписів статей 233 ГК України та статті 551 ЦК України та зменшив розмір штрафних санкцій. Судові витрати поклав на відповідача.

Однак, апеляційний господарський суд при здійсненні апеляційного перегляду дійшов висновку, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до помилкових висновків та неправильного вирішення справи. А саме, місцевим господарським судом не надано оцінки заяві відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

У відповідності до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на те, що місцевим господарським судом встановлено наявність порушеного права позивача, необхідно було надати оцінку заяві відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність порушеного права.

Цивільним законодавством визначено строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна тривалість позовної давності обмежена 3 роками (стаття 257 ЦК України), а позовна давність щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) - 1 роком (п.1.ч.2 статті 258 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 ЦК України).

Враховуючи, що згідно наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, прострочення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 1790/14-БО-32 від 13.12.2013 (який перевірено судом та визнано обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи) виникало:

15.02.2014; 15.03.2014; 15.04.2014; 15.05.2014; 15.01.2015.

Отже, саме з зазначених дат позивач довідався про порушення свого права, та з цих дат почав відліковуватись строк позовної давності.

З дати останнього простроченого платежу строк позовної давності сплинув 15.01.2018 (щодо інфляційних та річних), а пені відповідно:

15.02.2015; 15.03.2015; 15.04.2015; 15.05.2015; 15.01.2016.

Крім того, між позивачем та відповідачем підписаний акт звіряння розрахунків 13.02.2015 (додаток № 7), в якому значиться заборгованість (сальдо на 31.12.2014) у розмірі 8191,55 грн, що підтверджує обізнаність позивача про порушення свого права.

Позовна заява подана позивачем 15.05.2018, тобто після спливу строку позовної давності про застосування наслідків якої заявлено стороною у спорі.

Відповідно до статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, апеляційним господарським судом встановлено, що станом на момент звернення до суду з позовом у даній справі позивачем пропущено строк позовної давності. Відповідачем заявлено письмове клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Станом на момент винесення оскаржуваного рішення, відповідачем не вчинено дій, щодо сплати нарахованих позивачем пені, інфляційних та річних за договором продажу природного газу № 1790/14-БО-32. Однак, в порушення норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом не надано оцінки вказаним обставинам та після встановлення наявності порушеного права не застосовано наслідки спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення неустойки в розмірі 5631,14 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що судом безпідставно застосовано положення 233 ЦК України.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2018 у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору за звернення з позовом у даній справі , що сплачені позивачем, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Враховуючи те, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у вигляді сплаченого апелянтом судового збору за звернення з апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають відповідно до статті 129 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу сторін на приписи частини 3 статті 287 ГПК України, відповідно до якої не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2018 у справі № 922/1255/18 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови передбачені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.09.2018.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Плахов О.В.