Постанова № 76265945, 03.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2018 р. Справа№ 910/1721/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Дідиченко М.А.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Безвершенко О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 по справі №910/1721/18 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПФ АГРО"

про стягнення 500 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПФ АГРО" про стягнення 507500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки товару №51 від 15.05.2017, останній не виконав свого обов'язку, в частині повернення грошових коштів позивачу, в результаті чого виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи не містять ні копії, ні оригіналу Договору поставки товару № 51 від 15.05.2017 оскаржуваного Договору поставки товару №51 від 15.05.2017. Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення із відповідача суми боргу за вказаним Договором, оскільки позивачем не доведено суду належними, достатніми та допустимими доказами існування між сторонами відповідних договірних правовідносин.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив існування між сторонами правовідносин за договором поставки та додав до відзиву копію Договору поставки товару №51 від 15.05.2017, що не взято судом до уваги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г.,судді Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А. поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження по справі та встановлено строк для подання відзиву. Справу призначено до розгляду 03.09.2018.

Розпорядженням від 03.09.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., на лікарняному.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2018, в зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., яка не є головуючим суддею, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 по справі №910/1721/18 до свого провадження.

03 серпня 2018 року представником позивача, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, подано клопотання про зупинення провадження по справі.

16 серпня 2018 року представником відповідача, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів апеляційної скарги.

В судове засідання 03.09.2018 з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Як вбачається із зазначеного клопотання, апелянт просить зупинити провадження по даній справі до вирішення пов'язаної справи №905/855/18, з посиланням на п.5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 5 частиною 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Апелянт просить зупинити провадження в даній справі до розгляду Донецьким апеляційним судом справи №905/855/18, проте, позивачем не надано суду доказів відкриття провадження у вказаній справі, а у якості доказу додано лише копію апеляційної скарги.

В той же час, заявником не обґрунтовано в чому полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, а також не зазначено яким чином вирішення справи №905/855/18 вплине на розгляд даної справи, враховуючи підстави та предмет даного позову.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Як зазначає позивач, 15 травня 2017 року між ТОВ "Фідлайф" та ТОВ «Альфара» (в подальшому реорганізовано на Товариства з обмеженою відповідальністю "СПФ АГРО") укладено Договір поставки товару № 51 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до умов Договору Відповідач зобов'язується передати Товар, а Позивач прийняти і оплатити його. Відповідно до положень Договору, Позивач зобов'язується сплатити 100% суми Товару на банківський рахунок Відповідача.

За твердженням позивача, період з 15.03.2017 року по 30.03.2017 року ТОВ " Фідлайф " здійснило оплату на суму 1 250 000 грн., на підтвердження чого до суду надає копію довідки ПАТ "Державний Ощадний банк України" №110.39/586 від 05.10.2017 року про платежі які були здійснені з 15.03.2017 по 26.06.2017 по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" та копію платіжного доручення від 15.03.2017 №5095 на суму 260000,00 грн., де в рядку призначення платежу вказано "оплата за пшеницю з-но рах 1 від 15.03.2017".

Позивачем стверджується, що відповідач, починаючи з 31.03.2017 року, не виконував своє зобов'язання щодо передачі Товару Покупцю, аргументуючи тим, що строк поставки в Договорі не вказаний.

В подальшому, Покупець та Постачальник домовились про припинення зобов'язання за згодою сторін, за умови повернення сплаченої суми оплати Товару у розмірі 1 250 000 грн.

Так, в період з 23.05.2017 по 23.06.2017 ТОВ "АЛЬФАРА" здійснило повернення суми оплати за Товар у розмірі 750 000,00 грн., а після 23.06.2017 року Відповідач без пояснень в односторонньому порядку припинив повернення грошових коштів Позивачу. В зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

З вищенаведеного вбачається що предметом позову є стягнення заборгованості, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки товару №51 від 15.05.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять ні належним чином засвідченої копії, ні оригіналу оскаржуваного Договору поставки товару №51 від 15.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 зобов'язано відповідача, як сторону договору, надати суду оригінал для огляду та належним чином засвідчену копію такого Договору. Проте зазначена ухвала залишена без виконання.

При цьому, додана відповідачем до відзиву копія оскаржуваного Договору поставки товару №51 від 15.05.2017 не засвідчена належним чином. Відтак, не може бути належним доказом, в розумінні ст. 91 ГПК України.

В той же час, визнання відповідачем факту укладання Договору поставки товару №51 від 15.05.2017 не спростовує необхідність подання зазначеного доказу та дослідження останнього судом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення із відповідача суми боргу за Договором поставки товару №51 від 15.05.2017 у розмірі 500000,00 грн., оскільки позивачем не доведено суду належними, достатніми та допустимими доказами існування між сторонами відповідних договірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права, а обставини, які встановлені апеляційною інстанцією не призвели до неправильного вирішення спору місцевим господарським судом, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідлайф" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 по справі №910/1721/18 без змін.

2.Матеріали справи №910/1721/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст постанови складено 06.09.2018.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді М.А. Дідиченко

Н.Ф. Калатай