Постанова № 76265895, 08.08.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/16609/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Григораш Н.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.08.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 (повний текст підписано 28.11.2016)

у справі №910/16609/16 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" (третя особа 2)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" (третя особа 3)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (третя особа 4)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (третя особа 5)

Українсько-німецького спільного підприємства "Агро-Поділля" (третя особа 6)

Кабінету Міністрів України (третя особа 7)

про звернення стягнення на предмет застави

В судовому засіданні 08.08.2018 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про:

- звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав від 25.02.2015, укладеним Товариством і Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - Банк), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованим в реєстрі за №293 (далі - Договір застави №293), в рахунок часткового погашення заборгованості Банка за договорами від 15.12.2010 №151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі - Договір №151210-Л1) та №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі - Договір №151210-Л2), укладеними Товариством і Банком, а саме на майнові права:

право вимоги від Публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" (далі - Завод) на здійснення платежів на користь Банка за кредитним договором від 31.05.2007 №04.1/23/07-КЛТ (далі - Кредитний договір №04.1/23/07-КЛТ) з усіма змінами та доповненнями;

право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт" (далі - Порт) на здійснення платежів на користь Банка за договором кредитної лінії від 27.11.2013 №ВКЛ-2010667/2 (далі - Договір кредитної лінії №ВКЛ-2010667/2) з усіма змінами та доповненнями;

право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (далі - ТОВ "Танк Транс") на здійснення платежів на користь Банка за договором кредитної лінії від 29.05.2014 №ВКЛ-2005880/11 (далі - Договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11) з усіма змінами та доповненнями;

- звернення стягнення на усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення), а саме:

право вимоги від Заводу на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за іпотечним договором від 31.05.2007 №13/23/І01/07-КЛТ (далі - Іпотечний договір №13/23/І01/07-КЛТ) (з усіма змінами і доповненнями), посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Козорізом Р.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1857 з усіма змінами і доповненнями щодо іпотеки:

блоку корпусних цехів-2 із естакадою та адміністративно-побутовим корпусом (літ. "Д7") загальною площею 354 54,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один);

ділянка із виготовленням рам тракторних причепів (літ. "Д6") загальною площею 1441,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один);

будівлі №14, 12, 15, 17, що знаходяться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один) та складаються з: корпус №1-закритий елінг (літ.Ц1); добудівна набережна №3, господарча набережна (№20); спускові дорожки та перемичка-причал із підпірною стіною (№22);

стапелі (№12), що знаходиться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один);

докова камера (№23), що знаходиться за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1 (Один).

право вимоги від Заводу на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави від 25.11.2009 №13/23/305/07-КЛТ (далі - Договір застави №13/23/305/07-КЛТ);

право вимоги від заставодавця на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави від 03.04.2014 №ВКЛ-2010667/2/S-2 (далі - Договір застави №ВКЛ-2010667/2/S-2) щодо обладнання (вентилятори відцентровані, модульні фільтри) з усіма змінами і доповненнями;

право вимоги від Порту на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави майнових прав від 27.11.2013 №ВКЛ-2010667/2/S-1 (далі - Договір застави майнових прав №ВКЛ-2010667/2/S-1) щодо майнових прав на отримання у власність обладнання за зовнішньоекономічними контрактами, що укладені Портом з постачальниками, з урахуванням всіх змін та доповнень, що вносились у зв`язку із заміною реквізитів та предметів зовнішньоекономічних контрактів;

право вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (далі - ТОВ "Яблуневий дар") на виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави майнових прав від 29.05.2014 №ВКЛ-2005880/11/S1 (з усіма змінами і доповненнями) щодо майнових прав на отримання у власність грошових коштів згідно з договором купівлі-продажу від 21.04.2014 №11/PR/2014 (далі - Договір купівлі-продажу №11/PR/2014), укладеного ТОВ "Яблуневий дар" і Українсько-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля" (далі - Підприємство);

право вимоги виконання зобов'язань на користь Банка за договором відступлення прав вимоги від 29.05.2014 за договором купівлі-продажу №11/PR/2014 (з усіма змінами і доповненнями);

право вимоги від заставодавця виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави майнових прав від 17.06.2014 №ВКЛ-2005880/11/S2 (далі - Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2) (з усіма змінами і доповненнями), укладеного первісним заставодавцем та ТОВ "Яблуневий дар" щодо майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) "ГАЛІЦІЯ";

право вимоги від заставодавця виконання своїх зобов'язань на користь Банка за договором застави майнових прав від 12.09.2014 №ВКЛ-2005880/11/S3 (далі - Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S3) (з усіма змінами і доповненнями), укладеного первісним заставодержателем та ТОВ "Яблуневий дар" та Підприємством;

право вимоги виконання зобов'язань на користь Банка за договором відступлення прав вимоги від 12.09.2014 за договором купівлі-продажу від 04.08.2014 №04/08/2014 (з усіма змінами і доповненнями), укладеним ТОВ "Яблуневий дар" та Підприємством за ціною, визначеною в порядку, передбаченому чинним законодавством України, шляхом надання Товариству права продажу від імені Банка предмета застави (повністю або частинами) шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду Кадирова В.В.; позовні вимоги Товариства висунуті в період, коли в Банку триває ліквідаційна процедура, задоволення позову призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку, визначеному ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон); крім того, вимоги Товариства включені до переліку вимог кредиторів, які будуть погашатися у сьому чергу; в ході перевірки Договору застави №293 уповноваженою особою Фонду прийнято рішення, оформлене протоколом від 24.09.2015 №56, відповідно до якого правочин є нікчемним на підставі пунктів 5, 7 частини третьої статті 38 Закону; преюдиціальне значення у розгляді даної справи мають обставини, встановлені у вирішенні справи №910/29598/15; скасоване Окружним адміністративним судом міста Києва повідомлення уповноваженої особи Фонду від 29.09.2015 №9310 про нікчемність правочину не є актом індивідуальної дії та носить суто інформативний характер, тобто не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/16609/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтовано безпідставністю позову з огляду на те, що договір застави майнових прав від 25.02.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за реєстровим №293 є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена п.п. 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта щодо хибного висновку суду про нікчемність договору застави майнових прав № 293 на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:

- застосування до договору застави майнових прав № 293 п. 1 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону є неможливим, оскільки передання майна в заставу не є ані безоплатним відчуженням, ані прийняттям на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, ані відмовою від власних майнових вимог;

- положення п. 5 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону не підлягають застосуванню, оскільки укладення договору застави жодним чином не порушувало порядок забезпечення виконання грошових вимог, що визначений Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

- посилання суду на нікчемність договору застави в силу положень п. 7 ч.3 ст.38 Закону є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено, а судом не встановлено наявності надання пільг (переваг) АТ «Ощадбанк» при укладанні договору застави №293. Навпаки укладання вказаного договору забезпечувало належне виконання зобов'язань з боку АТ «Дельта Банк», що кореспондувалось з приписами ГК України, ЦК України та спеціального Закону України «Про заставу».

Зазначає щодо порушення судом чинного законодавства в частині ігнорування доводів позивача щодо посилання на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 у справі №826/24298/15, яке набрало законної сили.

На думку апелянта, зазначені у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/29598/15 обставини не мають преюдиціального значення в розумінні ст. 35 ГПК України, на відміну від рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 826/24298/15 залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016.

Вказує, що судом не враховано п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, в якому роз'яснено, що не надається преюдиціального значення обставинам, зазначеним, зокрема, у судових рішенням касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням.

На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про те, що відсутність погодження куратора відповідача на укладання договору застави №293 є підставою нікчемності вказаного правочину.

Апелянт зазначає, що недодержання АТ «Дельта Банк» приписів постанови Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» щодо обмеження прав АТ «Дельта Банк», як власника відповідного майна на розпорядження ним, не є достатньою та належною правовою підставою для визнання недійсним (нікчемним) договору, оскільки нормами законодавства не передбачено таких наслідків невиконання банківськими установами вимог та приписів (заходів впливу) НБУ як визнання недійсними (нікчемними) укладених всупереч них правочинів.

Скаржник вказує на неправильну кваліфікацію судом постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014, віднісши її до нормативно - правових актів НБУ.

Вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення судом не враховано, та не надано оцінки тому факту, що АТ «Ощадбанк» не знав та не міг знати про введення НБУ визначених у постанові №692/БТ від 30.10.2014 обмежень прав АТ «Дельта Банк».

Одночасно апелянт посилається на порушення судом ст.ст. 42,43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) та позицію суду на непідтверджених належними доказами твердженнях та припущеннях, без обґрунтування відхилення доводів позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, вказує про її безпідставність та необґрунтованість.

Третя особа 1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивач не має права на звернення стягнення на предмет застави, оскільки договір застави є нікчемним, а кредиторські вимоги позивача включені до реєстру вимог кредиторів відповідача.

Відповідно до автоматичного розподілу справ, апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/16609/16 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді Гончаров С.А., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2016 (з врахуванням ухвали від 27.12.2016) апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 24.01.2017.

У судовому засіданні 24.01.2017 представником третьої особи заявлено клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №910/16609/16 до розгляду справи №910/10917/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2016 апеляційне провадження у справі №910/16609/16 зупинено до вирішення Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги у справі №910/10917/16.

16.02.2017 до Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі.

Розпорядженням від 23.02.2017 у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження вищезазначеним складом суду, поновлено апеляційне провадження у справі №910/16609/16, розгляд скарги призначено на 14.03.2017.

Розпорядженням від 13.03.2017 у зв'язку з участю судді Тищенко А.І. у XIV позачерговому з'їзді суддів України, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Гончарова С.А., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження вищезазначеним складом суду.

14.03.2017 представник позивача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/16609/16 до закінчення розгляду справи №910/10917/16 Вищим господарським судом України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 апеляційне провадження у справі №910/16609/16 зупинено до закінчення розгляду справи №910/10917/16 Вищим господарським судом України.

18.04.2017 до Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі.

Розпорядженням від 24.04.2017 у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. на лікарняному, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Гончаров С.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження вищезазначеним складом суду та призначено до розгляду на 23.05.2017.

22.05.2017 представник позивача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/16609/16 до набрання законної сили рішенням у справі №910/10917/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 апеляційне провадження у справі №910/16609/16 зупинено до вирішення Господарським судом міста Києва справи №910/10917/16.

10.07.2017 до Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 поновлено апеляційне провадження у справі №910/16609/16, розгляд скарги призначено на 07.09.2017.

05.09.2017 представник позивача подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №910/16609/16 до вирішення Київським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи №910/10917/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 апеляційне провадження у справі №910/16609/16 зупинено до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи №910/10917/16; залучено до участі у справі на стороні відповідача третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт".

26.10.2017 до Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи 2 надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 поновлено апеляційне провадження у справі №910/16609/16, розгляд справи призначено на 14.11.2017.

Розпорядженням від 13.11.2017 у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. на лікарняному, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Андрієнка В.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.11.2017. У судовому засіданні 14.11.2017 оголошено перерву до 05.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про відвід судді Власова Ю.Л. відмовлено, заяву судді Власова Ю.Л. про самовідвід задоволено, матеріали справи №910/16609/16 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення іншого судді колегії суддів згідно ст. 2-1 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату №09-53/838/17 від 08.12.2017 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16609/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2017, у зв'язку із задоволенням заяви судді Власова Ю.Л. про самовідвід, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі №910/16609/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 31.01.2018.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією.

31.01.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. на лікарняному.

Після виходу головуючого судді у справі з лікарняного 05.02.2018 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі №910/16609/16 розгляд справи призначено на 21.02.2018.

20.02.2018 до Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішення суду у справі №910/20137/17 та остаточного вирішення Верховним Судом справи №826/24298/15, клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ст. 227 ГПК України до остаточного вирішення Верховним Судом справи №910/10917/16, клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ст. 228 ГПК України до перегляду судового рішення у справі №910/10919/16 Верховним Судом та до розгляду Верховним Судом касаційної скарги АТ "Ощадбанк" у справі №910/10916/16.

Щодо заявлених представником позивача клопотань про зупинення провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Необхідність вирішення клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ст. 227 ГПК України до остаточного вирішення Верховним Судом справи №910/10917/16 відпала, оскільки 18.04.2018 Верховним Судом у складі колегії судді Касаційного господарського суду прийнято постанову у даній справі.

Необхідність вирішення клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ст. 228 ГПК України до перегляду судового рішення у справі №910/10919/16 Верховним Судом та до розгляду Верховним Судом касаційної скарги АТ "Ощадбанк" у справі №910/10916/16 відпала, оскільки у справі №910/10919/16 Верховним Судом прийнято постанову 10.04.2018, а у справі №910/10916/16 Верховним Судом прийнято постанову 16.05.2018.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі в порядку ст. 227 ГПК України до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/20137/17 та остаточного вирішення Верховним Судом справи №826/24298/15, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Предметом спору у справі №910/20137/17 є визнання протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду про віднесення до нікчемних договорів забезпечення, визнання протиправним та скасування протоколу №56 від 24.09.2015 в частині віднесення до нікчемних договорів забезпечення та визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність за вх. №9310 від 29.09.2015 щодо віднесення до нікчемних договорів забезпечення.

Про зупинення провадження у справі виноситься ухвала, яка в силу ст. 234 ГПК України має, зокрема, містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

У відповідності до п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок, непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов'язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи. При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовні та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Отже позивачем не було належним чином обґрунтовано, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/20137/17 та до остаточного вирішення Верховним Судом справи №826/24298/15.

Колегія суддів також зазначає, що провадження у справі №910/20137/17 було порушено 17.11.2017, а оскаржуване рішення у даній справі прийнято 28.11.2016, що з урахуванням приписів ст. 269 ГПК України не є підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №910/16609/16 оголошено перерву у зв'язку з необхідністю додаткового з`ясування обставин справи, враховуючи заявлені позивачем клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №910/16609/16 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод", Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", Українсько-німецьке спільне підприємство "Агро-Поділля" та відкладено розгляд справи на 25.04.2018.

03.04.2018 від представника позивача до суду надійшли документи на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018.

25.04.2018 від представника позивача до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Кабінет Міністрів України на стороні позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 залучено до участі у справі №910/16609/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України, відкладено розгляд справи №910/16609/16 на 23.05.2018, зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" надіслати на адресу Кабінету Міністрів України копію позовної заяви з додатками та копію апеляційної скарги з додатками, докази такого надсилання надати до Київського апеляційного господарського суду.

23.05.2018 від третьої особи-1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, а від представника позивача - лист з доказами направлення третій особі-7 копії позовної заяви з додатками та копії апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 відкладено розгляд справи на 20.06.2018 у зв'язку з необхідністю надання часу представнику Кабінету Міністрів України для ознайомлення з матеріалами справи для надання письмової позиції у справі.

20.06.2018 від представника третьої особи-7 до суду надійшли пояснення, копії яких надіслані учасникам справи 18.06.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у зв'язку з необхідністю надання часу представнику позивача ознайомитися з поясненнями представника Кабінету Міністрів України та неявкою представників третіх осіб 3-6, відкладено розгляд справи на 11.07.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018, у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/16609/16 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, призначено розгляд справи на 08.08.2018.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2018, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 у справі №910/16609/16 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.08.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.08.2018 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.08.2018 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи 7 в судовому засіданні апеляційної інстанції 08.08.2018 просив ухвалити рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Представники третіх осіб 1, 3-6 в судове засідання апеляційної інстанції 08.08.2018 не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка зазначених представників третіх осіб обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Пунктом 9 ч.1 Перехідних положень ГПК України, що набрав чинності 15.12.2017, роз'яснено, що справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.12.2010 Банком (банк) і Товариством (кореспондент) укладено:

- Договір №151210-Л1, за умовами якого:

з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України сторони встановлюють кореспондентські відносини; для проведення розрахунків банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" у валютах згідно з заявами кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі Договору №151210-Л1 і здійснює його обслуговування (пункт 1.1 Договору №151210-Л1);

Договір №151210-Л1 набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року до 15.12.2011; якщо за 10 робочих днів до закінчення дії Договору №151210-Л1 жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію Договору №151210-Л1, Договір №151210-Л1 вважається продовженим на той самий строк, на тих же умовах, без обмеження кількості разів продовження дії Договору №151210-Л1 (пункт 10.1 Договору №151210-Л1);

- Договір №151210-Л2, за умовами якого:

з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України сторони встановлюють кореспондентські відносини; для проведення розрахунків банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро" в українських гривнях та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі Договору №151210-Л2 і здійснює його обслуговування (пункт 1.1 Договору №151210-Л2);

Договір №151210-Л2 набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року до 15.12.2011; якщо за 10 робочих днів до закінчення дії Договору №151210-Л2 жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію Договору №151210-Л2, Договір №151210-Л2 вважається продовженим на той самий строк, на тих же умовах, без обмеження кількості разів продовження дії Договору №151210-Л2 (пункт 10.1 Договору №151210-Л2).

11.09.2014 правлінням НБУ прийнято постанову №560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю АТ "Дельта Банк" шляхом призначення куратора.

Для стабілізації діяльності Банка та відновлення його фінансового стану відповідно до постанови правління НБУ від 30.10.2014 №692/БТ (далі - Постанова №692/БТ) Банк віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів, а також запроваджено певні обмеження у діяльності Банка, зокрема, встановлено заборону на передачу в забезпечення третім особам майна та активів Банка без погодження з куратором Банка.

17.02.2015 Товариством за допомогою системи SWIFT було надіслано на адресу Банка три платіжні доручення на списання/перерахування коштів з кореспондентських рахунків на рахунки Товариства в інших банках.

25.02.2015 Банком (заставодавець) і Товариством (заставодержатель) укладено Договір застави №293, за умовами якого:

- заставодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кожного з договорів кореспондентського рахунку, передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених Договором застави №293, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від боржників на здійснення платежів на користь заставодавця за контрактами в розмірах та в строки, передбачених контрактами з такими боржниками, та усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення); вичерпний перелік контрактів та договорів забезпечення наведено у додатку №1 до Договору застави №293; відповідно до умов Договору застави №293 право застави розповсюджується як на права вимоги за контрактами, що належать заставодавцю в момент укладення Договору застави №293, так і права вимоги за контрактами, що виникнуть у заставодавця в майбутньому; розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і звернення стягнення на предмет обтяження; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження (пункт 1.1 Договору застави №293);

- сторони погоджуються з тим, що на момент укладення Договору застави №293 договірна вартість предмета застави становить 459 484 167,00 грн. (пункт 1.2 Договору застави №293);

- при частковому виконанні зобов'язання застава зберігається у первісному обсязі (пункт 1.4 Договору застави №293);

- у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання воно (зобов'язання) або будь-яка його частина не будуть виконані, а також в інших випадках, передбачених Договором застави №293 та/або законодавством України, заставодержатель реалізує своє право застави шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному Договором застави №293 (пункт 3.2 Договору застави №293);

- заставодержатель має право:

у випадку порушення заставодавцем зобов'язання за кожним з договорів кореспондентського рахунку з та/або у випадку порушення зобов'язань, передбачених Договором застави №293, та/або в інших випадках набуття заставодержателем відповідно до законодавства України права звернення стягнення на предмет застави (в тому числі незалежно від настання строку виконання забезпеченого заставою зобов'язання), звернути стягнення на майнові права і задовольнити за їх рахунок свої вимоги, що існують на момент звернення стягнення (підпункт 5.2.6 пункту 5.2 Договору застави №293);

достроково звернути стягнення на предмет застави та реалізувати його у порядку, передбаченому Договором застави №293, у випадках, якщо будь-яка з гарантій або запевнень, наданих заставодавцем у відповідності до Договору застави №293, виявиться (стане) недійсною та/або якщо інша особа набула права стягнення на предмет застави та/або у випадку прийняття рішення про реорганізацію, відкликання банківської ліцензії або ліквідацію заставодавця та/або прийняття рішення Національним банком України про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних та/або запровадження тимчасової адміністрації щодо заставодавця (підпункт 5.2.7 пункту 5.2 Договору застави №293);

- Договір застави №293 вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками сторін та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за договорами кореспондентського рахунку та Договором застави №293 в повному обсязі (пункт 11.1 Договору застави №293).

Відповідно до додатку №1 до Договору застави №293 договорами, майнові права за якими передаються в заставу, є: Кредитний договір №04.1/23/07-КЛТ; Іпотечний договір №13/23/І01/07-КЛТ; Договір застави №13/23/305/07-КЛТ; Договір кредитної лінії №ВКЛ-2010667/2; Договір застави №ВКЛ-2010667/2/S-2; Договір застави майнових прав №ВКЛ-2010667/2/S-1; Договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11; Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S1; Договір відступлення права вимоги від 29.05.2014; Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2; Договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S3; Договір відступлення прав вимоги від 12.09.2014.

На підставі постанови правління НБУ від 02.03.2015 №150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

Відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку від 11.03.2015 №67 було створено комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03.08.2015 №147 строк здійснення тимчасової адміністрації у Банку було продовжено по 02.10.2015 включно.

В ході здійснення перевірки Договору застави №293, оформленої протоколом від 24.09.2015 №56, було виявлено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених НБУ, у зв'язку з чим на підставі частини третьої статті 38 Закону зазначений правочин є нікчемним.

Повідомленням від 29.09.2015 №930 про нікчемність правочинів Банк повідомив Товариство про те, що Договір застави №293 є нікчемним.

Не погоджуючись із повідомленням від 29.09.2015 №930, Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду, уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації Банка Кадирова В.В., третя особа - Банк, про визнання протиправними дій та скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №826/24298/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Банка Кадирова В.В. про нікчемність правочинів, а саме іпотечного договору від 29.12.2014, договору застави майнових прав від 25.02.2015, договору застави майнових прав від 25.02.2015, договору застави цінних паперів від 26.02.2015 №1/ЦП та договору про звернення стягнення від 26.02.2015 №1/ЦП/ЗС; визнано протиправним та скасовано повідомлення від 29.09.2015 №9310 про нікчемність правочинів.

На момент прийняття рішення судом, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2016 відкрито касаційне провадження за скаргою уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації Банка Кадирова В.В.; витребувано матеріали справи №826/24298/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

Станом на 21.11.2016 інформація про закінчення касаційного перегляду справи №826/24298/15 в Єдиному державному реєстрі судових рішень не містилася.

Крім того, у 2015 році Товариство звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6, третя особа - Банк, про стягнення заборгованості, а ОСОБА_6 звернувся із зустрічним позовом до Товариства, третя особа - Банк, про визнання договору поруки недійсним.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2016 у справі №757/22651/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.10.2016, позовні вимоги Товариства задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6:

- за Договором №151210-Л1:

111 797 984,90 доларів США, з яких: 107 814 956 доларів США основного боргу; 1 783 696,65 доларів США нарахованих процентів; 2 059 172,82 доларів США 3% річних; 140 159,44 долара США пені;

12 446 648,40 євро, з яких: 12 000 000 євро основного боргу; 203 333,33 євро нарахованих процентів; 227 715,07 євро 3% річних; 15 600 євро пені;

- за Договором №151210-Л2 948 005 232,40 грн., з яких: 654 999 925,00 грн. основного боргу; 18 387 739,58 грн. нарахованих процентів; 12 611 867,99 грн. 3% річних; 851 499,97 грн. пені;

- 3 654,00 грн. судового збору;

у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2016 відкрито касаційне провадження за скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2016 у справі №757/22651/15-ц; витребувано матеріали справи №757/22651/15-ц з Печерського районного суду міста Києва; зупинено виконання вказаного рішення в частині задоволення позову Товариства до ОСОБА_6, третя особа - Банк, про стягнення заборгованості до закінчення касаційного провадження; надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу до 08.11.2016.

Станом на 21.11.2016 інформації про закінчення касаційного перегляду справи №757/22651/15-ц в Єдиному державному реєстрі судових рішень не містилася.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 у справі №910/29598/15 за позовом Товариства до Банка і Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фонд, ТОВ "Яблуневий дар" і ОСОБА_7, про визнання недійсним одностороннього правочину, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016, у задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що Договір застави №293, який був укладений у лютому 2015, тобто під час дії запроваджених Постановою №692/БТ обмежень, потребував обов'язкового погодження куратора Банку.

Погодження куратора НБУ має бути виражено прямо та стосуватись конкретних умов правочинів, щодо укладення яких існують обмеження НБУ.

Як встановлено судом першої інстанції, в Банку відсутні чітко викладені куратором НБУ (із зазначенням дати, посади ПІБ/розшифровки підпису) рішення/висновки/погодження щодо укладення Договору застави №293, які б містили схвалення/прямий дозвіл/погодження умов вказаного правочину, що свідчить про те, що на укладення Договору застави №293 не було отримано офіційного, належним чином оформленого погодження куратора Банку відповідно до Постанови №692/БТ.

Згідно із статтею 12 Закону України "Про заставу" в договорі застави повинні бути визначені: суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Договір іпотеки має містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (стаття 18 Закону України "Про іпотеку").

Договір застави №293 не визначає конкретного строку виконання зобов'язань Банку, а містять лише відсилочні норми на строки, встановлені Договорами №151210-Л1 і №151210-Л2, які в свою чергу, також не визначають конкретних строків виконання зобов'язань Банку. Крім того, Договір застави №293 взагалі не визначає розміру основного зобов'язання, забезпеченого заставою. Договори №151210-Л1 і №151210-Л2, на які є посилання в Договорі застави №293, взагалі не містять положень щодо розміру зобов'язань Банку.

Відповідно до статті 66 Закону України "Про банки та банківську діяльність" одним із повноважень Національного банку України є встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

За приписами статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Як вбачається зі звіту про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій Банку, складеного аудиторською фірмою товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-аудит" 31.08.2015, Банком перевищено компетенцію при передачі активів третім особам, а також відсутнє належне погодження куратора Банку на укладення Договору застави №293 тощо.

Нормами ЦК України і Закону України "Про заставу" визначено, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, саме зобов'язання є банківською послугою, а отже, укладення Договору застави №293 має відбуватись з дотриманням вимог Закону про банки та нормативно-правових актів НБУ.

Таким чином, за встановлених НБУ у Постанові НБУ №692/БТ обмежень, а також з огляду на недотримання вимог Законів України "Про заставу" щодо вчинення правочину, укладення Договору застави №293 Товариством і Банком суперечило вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що уклавши Договір застави №293 з кредитором Банку (Товариство мало грошові вимоги до Банку щодо повернення коштів, які обліковувались на його кореспондентських рахунках) з порушенням Постанови НБУ №692/БТ, Закону України "Про заставу", Банк взяв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що з урахуванням пункту 5 частини третьої статті 38 Закону є підставою нікчемності правочину.

Пункти 6.2 і 6.3 Договору застави №293 передбачають можливість набуття Товариством права вимоги до позичальників за договорами у разі невиконання Банком зобов'язань за Договорами №151210-Л1 і №151210-Л2 шляхом відступлення права вимоги, яке відбувається на підставі зазначеного договору застави.

Крім того, умови підпункту 6.3.2 пункту 6.3 Договору застави №293 передбачають право Товариства (заставодержателя та кредитора Банка) на отримання грошових коштів від позичальників Банка, які надходять до Банка на погашення обтяжених заставою кредитів, в рахунок погашення основного зобов'язання Банка перед Товариством.

Отже, за укладеним Договором застави №293 Банк відмовився від власних майнових вимог до позичальників за кредитними договорами, майнові права за якими є предметом застави, що з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 38 Закону є підставою нікчемності правочину.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами абзацу другого частини п'ятої вказаної статті суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (стаття 236 ЦК України).

Як вбачається з правового аналізу вказаних норм закону, у відповідних випадках договори (правочини) є нікчемними в силу закону.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Договір застави №293 є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена пунктами 1, 5 і 7 частини третьої статті 38 Закону.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України в редакції до 15.12.2017 обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи склад сторін у даній справі та справі №910/29598/15, який є тотожним складу учасників в даній справі, обставини, встановлені судовим рішенням у справі №910/29598/15, є преюдиційними для даної справи.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що нікчемність Договору застави №293 є встановленою обставиною та доказуванню не підлягає.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що Банком не було виконано платіжні доручення на перерахування коштів Товариства, у зв'язку з чим у Банка перед Товариством наявна заборгованість у сумі 107 814 956 доларів США, 12 000 000 євро та 655 000 000,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що Банком не було надано відповіді Товариству на вимогу від 22.10.2015 №55/2-06/1447-11020 щодо визнання Товариства кредитором Банка на суму 3 909 642 460,29 грн.

Так, 22.10.2015 Товариство звернулося до Банка із вимогою №55/2-06/1447-11020 про визнання Товариства кредитором Банка на суму 3 909 645 460,29 грн.; погодження звернення стягнення на іпотечне майно у порядку, встановленому іпотечним договором від 09.12.2014 №1871, з метою часткового задоволення вимог Товариства за рахунок іпотечного майна; погодження звернення стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому договором застави майнових прав від 25.02.2015 №294, з метою часткового задоволення вимог Товариства за рахунок заставного майна; погодження звернення стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому Договором застави №293, з метою часткового задоволення вимог Товариства за рахунок заставного майна; погодження звернення стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому договором застави цінних паперів від 26.02.2015 №1/ЦП, з метою часткового задоволення вимог Товариства за рахунок заставного майна; повідомлення про суб'єкта оціночної діяльності, який визначений Фондом для проведення оцінки заставного майна.

Разом з тим, відповідно до витягу з переліку (реєстру) вимог кредиторів Банка, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду від 11.01.2016, вимоги Товариства включено до переліку вимог кредиторів Банка у сумі 3 279 666 104,29 грн. та поставлено вимоги Товариства у 7 чергу задоволення вимог.

Крім того, за результатами розгляду справи №910/10917/16 (постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 залишена без змін постановою Верховного Суду від 18.04.2018), встановлено нікчемність, тобто недійсність в силу закону Договору застави майнових прав та встановлено наявність обставин, що свідчать про укладання останнього з порушенням норм чинного законодавства на момент його укладання.

Твердження апелянта про те, що постанова Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 не є окремою підставою нікчемності відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є помилковими з огляду на наступне.

Стаття 4 ЦК України передбачає, що органи державної влади України можуть видавати нормативно - правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

В статтях 2, 6 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій стабільності, в тому числі стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті. Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах другій та третій цієї статті.

Відповідно до статті 7-1 названого Закону Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, має право визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, у тому числі особливості підтримання ліквідності банків, застосування економічних нормативів, формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями банків, запроваджувати обмеження на їх діяльність, у тому числі обмежувати або забороняти видачу коштів з поточних та вкладних (депозитних) рахунків фізичних та юридичних осіб, а також обмежувати або тимчасово забороняти проведення валютних операцій на території України, зокрема операцій з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей. Наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи країни, підтверджується відповідним рішенням Ради з фінансової стабільності, повноваження якої визначаються указом Президента України.

Відповідно до ч. 13 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Згідно з ч. 1 ст. 66 вказаного Закону України державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема у формі встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія.

Враховуючи викладене, постанова Національно банку України №692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» є нормативно-правовим актом з обмеженим доступом і є обов'язковими для виконання.

Аналогічно правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду від 10.11.2015 у справі №910/24993/14 та від 08.12.2016 у справі №910/1208/16, яка повністю спростовують вищезазначені твердження апелянта.

Доводи апелянта про необізнаність позивача на момент укладання спірного правочину з обмеженнями, введеними постановою Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 є безпідставними, оскільки починаючи з грудня 2014 інформація про проблемний стан АТ «Дельта Банк» була відома широкому колу осіб, шляхом оприлюднення (розміщення) такої інформації в чисельних засобах масової інформації, тобто була загальновідомою.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) внаслідок неврахування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №826/24298/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2016, якою визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів, а саме іпотечного договору від 29.12.2014, договору застави майнових прав від 25.02.2015, договору застави майнових прав від 25.02.2015, договору застави цінних паперів №1/ЦП від 26.02.2015 та договору про звернення стягнення №1/ЦП/ЗС від 26.02.2015 визнано протиправним та скасовано повідомлення №9310 від 29.09.2015 про нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки зазначеним рішенням не встановлено жодного преюдиційного факту, оскільки спори, що виникають на стадії ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку, підлягають розгляду виключно в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів зауважує, що до компетенції адміністративних судів не відноситься вирішення господарських спорів, оскільки юрисдикція адміністративного спору згідно з ч. 2 ст. 17 КАС поширюється безпосередньо на публічно-правові спори, у зв'язку з чим питання дійсності/недійсності/нікчемності правочинів є прерогативою господарського судочинства.

Щодо посилань апелянта на те, що жоден нормативний документ не містить форми/порядку/строків/умов, у яких має бути виражене погодження куратора НБУ на укладання тих чи інших правочинів, є помилковим, оскільки куратору Національного банку України надано право керуватись у своїй діяльності повноваженнями, визначеними в п. 4.9 глави 4 розділу І Положення Національного банку України №346.

Відповідно до пунктів 4.8, 4.9 постанови Правління Національного банку України від 17.02.2012 №346 "Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства" (в редакції, чинній на момент призначення куратора позивачу) куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації, що надається банком до Національного банку, та/або перебуваючи безпосередньо в банку. Банк зобов'язаний забезпечити куратора, призначеного Національним банком, окремим приміщенням, що обладнане необхідними технічними засобами, з доступом до відповідних програмно-технічних комплексів банку для перегляду в режимі поточного часу всіх операцій банку та його клієнтів.

На куратора банку можуть покладатися такі повноваження: а) здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; б) отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися; в) ініціювати встановлення порядку виконання банком та його відокремленими підрозділами початкових платежів з урахуванням наявності коштів на кореспондентському рахунку і змісту платежів, обрання способів організації управління черговістю початкових платежів (використовуючи засоби системи автоматизації банку, внутрішньобанківської міжфілійної платіжної системи банку, автоматизоване робоче місце " АРМ куратора банку", призначене для управління початковими платежами банку, що надсилаються до СЕП); г) ініціювати заборону на використання для розрахунків прямих кореспондентських рахунків; ґ) ініціювати переведення банку на модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП, яка дає банку змогу здійснювати початкові платежі від імені відокремлених підрозділів або через внутрішньобанківську міжфілійну платіжну систему; д) ініціювати проведення нарад з керівництвом банку для отримання пояснень та інформації про вжиття банком заходів щодо усунення порушень і недоліків та забезпечення його фінансової стабільності; е) бути присутнім на: загальних зборах акціонерів, на засіданнях ради і правління банку з правом дорадчого голосу; засіданнях комітетів (в обов'язковому порядку кредитного комітету, комітету з питань управління активами та пасивами, тарифного комітету); нарадах керівництва, у тому числі щодо реструктуризації зовнішніх зобов'язань банку, та інших структурних підрозділів банку, у тому числі підрозділів внутрішнього контролю та аудиту банку; переговорах з інвесторами банку з питань продажу чи реорганізації банку, шляхів оздоровлення банку за рахунок коштів учасників; є) здійснювати контроль за своєчасним виконанням банком вимог (заходів), висунутих (застосованих) Національним банком до банку за результатами його діяльності, у тому числі за виконанням банком плану заходів з фінансового оздоровлення та/або прийнятих у письмовій угоді зобов'язань перед Національним банком; ж) інформувати керівництво служби банківського нагляду щодо результатів аналізу фінансового стану банку, а в разі виникнення негативних тенденцій і виявлення проблем у його діяльності, які можуть нести загрозу втрати ліквідності й платоспроможності та інтересам кредиторів і вкладників, оперативно готувати обґрунтовані пропозиції щодо подальших наглядових дій за цим банком; з) виконувати функції, пов'язані зі здійсненням контролю за використанням коштів, отриманих від Національного банку; и) звертатися до Національного банку з клопотанням про розгляд питання щодо застосування відповідного заходу впливу згідно з вимогами статті 73 Закону про банки до посадових осіб або осіб, які діють за їх дорученням, якщо вони перешкоджають здійсненню функцій куратора банку, зокрема створюють умови, за яких куратор не може повністю або частково здійснювати повноваження, покладені на нього Національним банком; і) виносити за межі банку копії документів, що можуть свідчити про факти порушення банком банківського законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України №346 від 17.08.2012 (далі - Положення) (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку, та/або в разі наявності хоча б однієї з таких ознак зазначених в пункті 5.1. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку. Куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.

Колегія суддів зазначає, що на час укладення оспорюваного Договору застави діяльність відповідача була обмежена Національним банком України, у зв'язку з чим, зокрема, укладення договорів застави мали бути погоджені з куратором банку. Однак, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не було надано доказів, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин було погоджено з куратором банку.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що укладаючи спірний Договір застави, відповідач був зобов'язаний не лише отримати згоду Національного банку України на його укладання, але й проінформувати куратора про укладання зазначеного договору, надати йому текст для ознайомлення та погодження, однак, встановлений Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства порядок, відповідачем не було дотримано, що в свою чергу свідчить про необізнаність куратора з фактом укладання цього правочину та відсутність його згоди.

Колегія суддів зазначає, що вчинений із ПАТ «Ощадбанк» правочин, ставить інших кредиторів з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови договору застави, укладеного для забезпечення виконання банком зобов'язань за договорами кореспондентських рахунків, прямо передбачають передачу позивачу, як кредитору та заставодержателю предметів застави (майнових прав за кредитними договорами), що в свою чергу, свідчить про надання останньому переваг перед іншими кредиторами на першочергове задоволення власних вимог, прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що з урахуванням п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є підставою нікчемності правочину.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що Договір застави №293 є нікчемним, у зв'язку з чим Товариство не має права на звернення стягнення на предмет застави, а кредиторські вимоги Товариства включені до реєстру вимог кредиторів Банка.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Доводи відповідача та третьої особи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу та інших поданих документах як заперечення щодо доводів апеляційної скарги позивача та клопотань позивача про зупинення провадження у справі, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/16609/16.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/16609/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/16609/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16609/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров