Постанова № 76265880, 06.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2018 р. Справа№ 910/6043/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 05.07.2018, повний текст якого складений 10.07.2018

у справі № 910/6043/18 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»

про стягнення 9 475,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 9 475,69 грн., яке позивачем як страховою організацією виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «ВМW Х3», державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок падіння на вищевказаний транспортний засіб цегли (падіння уламків балкону) в будинку 38-Б по вул. Ш.Руставелі в м. Києві, балансоутримувачем (власником) якого відповідач.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018, повний текст якого складений 10.07.2018, у справі № 910/6043/18 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність всіх чотирьох необхідних умов для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, адже позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема, протиправності поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що саме бездіяльність відповідача зумовила завдання шкоди майну застрахованої особи; машина застрахованої особи була припаркована в межах прибудинкової території; відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання обов'язків щодо очищення даху підпорядкованого йому будинку.

Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов виходячи з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що пошкодження автомобіля «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_1 сталось саме з вини відповідача та внаслідок падіння цегли (падіння уламків з балкону) будинку № 38-Б на вул. Шота Руставелі у м. Києві, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005 щодо обслуговування вказаного будинку, в той час як у власній заяві від 23.05.2016, адресованій Управлінню поліції в Печерському районі Головного управління Національної поліції в місті Києві, ОСОБА_2 - власник транспортного засобу «ВМW Х3», державний номерний знак НОМЕР_1 зазначила, що виявлені пошкодження на автомобілі можливо були спричинені падінням уламків балкону.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що матеріали справи не містять документально підтверджених відомостей, що автомобіль ВМW Х3», державний номерний знак НОМЕР_1 знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту.

Не погоджуючись з рішенням, 25.07.2018 звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування сумі 9 475,69 грн.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, адже висновком по матеріалам перевірки ЖЄО № 24534 встановлено, що пошкодження спірного автомобіля сталося внаслідок падіння цегли (падіння уламків балкону), в той час як за приписами ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» саме балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі, а згідно з п. 1.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 76 від 17.05.2005, утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщення, яким, в свою чергу, передбачено надання таких послуг, як простукування та укріплення окремих цеглин, які загрожують падінням, забивання тріщин у місцях примикання підлоги (даху) балкону до стін, а також ремонт штукатурки балконів.

Крім того, апелянт послався на те, що судом першої інстанції під час винесення рішення не враховано те, що законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, а відтак, якщо в процесі розгляду зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018 справа № 910/6043/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки апелянтом не направлено відповідачу копії платіжного доручення № 473593 від 16.07.2018.

За таких обставин, ухвалою від 06.08.2018 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз'яснено, що він протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали має право усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду докази направлення листом з описом вкладення відповідачу копії платіжного доручення № 473593 від 16.07.2018, та що в разі невиконання цієї ухвали суду в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

16.08.2018 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання № 0007573/УБК від 04.08.2018, до якого додано оригінал платіжного доручення № 473593 від 16.07.208 на суму 2 643,00 грн., фіскальний чек та опис вкладення, з яких слідує, що відповідачу було направлено копію клопотання № 0007573/УБК від 14.08.2018 та копію платіжного доручення про сплату судового збору.

Ухвалою від 17.08.2018:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6043/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 29.08.2018;

- роз'яснено сторонами, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- роз'яснено учасниками, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Станом на 03.09.2018 відзиві на апеляційну скаргу, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у цьому випадку 176 200 грн. (1 762 грн.*100).

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді вказаної справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 176 200 грн., тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6043/18 відкрите 17.08.2018, розгляд справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням вихідних днів, розпочався з 03.09.2018, апеляційна скарга має бути розглянута по 16.10.2018 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

01.12.2015 позивач як Страховик та ОСОБА_4 як Страхувальник та Вигодонабувач уклали договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 208а5 (далі Договір) (а.с. 28-34), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «ВМW Х3», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі Автомобіль).

В п. 17.1 Договору сторонами погоджено, що строк дії Договору - з 12.12.2015 по 01.12.2016, а в п. 19 - що територією страхування є Україна (крім території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь), країни Європи, СНД, республіка Грузія.

В пункті 6 Договору сторонами погоджені застраховані ризики, до яких, серед іншого, відноситься й «Збитки внаслідок інших подій», до яких згідно з п. 24.2.3 віднесено «падіння предметів на транспортний засіб».

23.05.2016 Страхувальник звернувся до Управління поліції в Печерському районі Головного управління Національної поліції в місті Києві із заявою (а.с. 24), в якій повідомив, що 23.05.2016 у дворі свого будинку виявив пошкодження на Автомобілі (пошкоджені капот, праве крило переднє, бампер передній), які, можливо, були спричинені падінням уламків балкону, та просив, з огляду на вказане, вжити заходи до організації, яка має на балансі цей будинок, оскільки будь-яких табличок, що попереджають про аварійний стан даного будинку не виявлено.

Також, 23.05.2016 Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 18-20)

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на дані норми чинного законодавства, умови Договору, на підставі страхового акту № АХА2091660 від 10.06.2016 (а.с.49) позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 9 475,69 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належною копією платіжного доручення № 248 336 від 13.06.2016 (а.с. 50).

З матеріалів справи слідує, що розмір виплаченого страхового відшкодування визначений виходячи з даних, встановлених в рахунку на оплату № 522 від 09.06.2016, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс» (особа, яка проводила ремонт Автомобіля - примітка суду) та ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 від 02.06.2016 (а.с. 45-48).

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на вищевикладене, позивач є особою, яка відповідно до закону має право на відшкодування йому понесених витрат на виплату страхового відшкодування за рахунок особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач звернувся до Київської міської державної адміністрації із запитом про надання інформації вих.№ 11412/УБК від 15.12.2017 (а.с. 51), в якому просив надати інформацію щодо балансоутримувача (власника) та органу, який відповідав за технічне утримання та нагляд за станом будинку, який знаходится за адресою м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 38-Б, станом на дату настання страхового випадку, - 23.05.2016.

На вказаний запит листом № 105/03-994 (3)/20 від 12.04.2018 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація надала відповідь повідомивши, що:

- житловий будинок № 38-Б на вул. Шота Руставелі перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації;

- станом на 23.05.2016 вищезазначений будинок перебував і дотепер перебуває на балансі відповідача та на експлуатаційному обслуговуванні його підрозділу - Житлово-експлуатаційної дільниці «Хрещатик».

З огляду на вказані обставини та виходячи з норм ст. 1166 ЦК України, позивач вважає, що саме відповідач має відшкодувати йому витрати на виплату спірного страхового відшкодування.

За правилами ст. 1166 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, для застосування такого виду відповідальності як відшкодування шкоди необхідно довести наявність неправомірної поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та вини завдавача шкоди.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до норм чинного законодавства ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження майна несе його власник, а позивачем в свою чергу не доведено порушення його прав з боку відповідача, оскільки балкони є спільною власністю власників квартир.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частина 3 ст. 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 4 ЦК України до актів цивільного законодавства відносить, зокрема, закони та постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005№ 76 передбачено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством..

Пунктом 1.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій утримання житлового фонду передбачено виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд», зареєстрованим у Мін'юсті України 21.08.2004 за N 1046/9645 (із змінами).

Згідно Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд до:

- робіт з санітарно-технічного обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення, утримання ліфтів, серед іншого, віднесено:

1. щодо фасадів будівель: простукування, укріплення окремих цеглин, які загрожують падінням та забивання тріщин у місцях примикання підлоги (даху) балкону до стін;

2. щодо сходів та балконів: встановлення маяків на конструктивних елементах для спостереження за деформаціями, укріплення перил, поручнів або розхитаних балясин кам'яних та дерев'яних сходів, укріплення в тятивах розколотих дерев'яних східців, укріплення окремих плит підлог на сходових площадках, укріплення ґрат та огорож балконів;

- до робіт з поточного ремонту:

1. Фасади будівель: простукування, обшивання та укріплення окремих архітектурних деталей, які загрожують падінням, у перемичках, карнизах та інших частинах будівлі, що виступають, ремонт зовнішньої штукатурки в окремих місцях з відбиванням відсталої штукатурки; частковий ремонт або відновлення окремих місць облицювання фасадів будівель, укріплення ґрат та огорож на балконах будівель, ремонт штукатурки балконів;

2. Балкони: ремонт бетонних плит та штукатурки балконів.

Позивач стверджує, що спірний страховий випадок стався саме внаслідок падіння цегли (падіння уламків балкону) за адресою: м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 38-Б.

Водночас з висновку начальника Печерського УП ГУНП в м. Києві по матеріалах перевірки по заяві ОСОБА_4 від 17.06.2016 (а.с. 23) слідує, що:

- у своїй заяві ОСОБА_4 повідомила, що протягом тривалого часу вона проживає разом з родиною у АДРЕСА_1. У власному користуванні має автомобіль марки «ВМW Х3», державний номер НОМЕР_2;

- 23.05.2016 приблизно о 17.00 год. перебуваючи у дворі між житловими будинками № 38 та № 38-Б при візуальному огляді вказаного автомобіля виявила його пошкодження, які були спричинені падінням уламків балкону, а саме: пошкоджений капот і переднє крило з деформацією і подряпинами лакофарбового покриття;

- в ході проведення повної та всебічної перевірки по матеріалу встановити свідків та очевидців не представилось можливим. На грубе порушення громадського порядку ніхто не скаржився. При обході прилеглої території ніяких розташованих камер зовнішнього відеоспостереження за прибудинковою територією не виявлено. За час проведення перевірки по матеріалу ОСОБА_4 офіційної довідки про вартість завданих збитків не надала.

Водночас з заяви ОСОБА_4 за наслідками розгляду якої винесено вищевказаний висновок (а.с. 24) та з її пояснень (а.с. 25) слідує, що те, що спірні пошкодження сталися внаслідок падіння уламків балкону, є лише припущенням вказаної особи.

Колегія суддів зазначає й про те, що спричинені Автомобілю пошкодження могли виникнути й внаслідок потрапляння на вказаний Автомобіль предметів з балконів мешканців відповідальності за що відповідач не несе.

Відповідно до п. 2.3.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій склад робіт з технічного обслуговування жилих будинків і терміни їх виконання відображаються в плані-графіку, що складається виконавцем послуг на тиждень, місяць і рік.

Водночас позивачем не надано доказів порушення відповідачем вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що як в позові, так і в апеляційній скарзі він посилається на те, що саме Висновком по матеріалам перевірки ЖЄО № 24534 встановлено, що пошкодження Автомобіля сталося внаслідок падіння цегли (падіння уламків балкону), проте такого документу матеріали справи не містять.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що ймовірне порушення власником Автомобіля Правил паркування транспортних засобів у місті Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, тобто паркування автомобіля у не спеціально передбачених для цього місцях, не може бути підставою для звільнення від відповідальності за завдану такому автомобілю шкоду неправомірними діями інших осіб.

Згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами ст. 1166 ЦК України будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Таким чином, необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду - див. коментар до ст. 22 ЦК України);

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції позивачем належними до допустимими доказами не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що саме бездіяльність відповідача зумовила завдання шкоди майну застрахованої особи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову повністю.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6043/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6043/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6043/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6043/18.

Повний текст постанови складено: 06.09.2018

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло