Рішення № 76265854, 30.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2018Справа № 910/6928/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна"

про стягнення 166 719, 11 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Артемович І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 166 719, 11 грн., з яких: 160 584, 00 грн. - попередньої оплати за товар, 1 597, 04 грн. - 3 % річних, 4 538, 07 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № ЛХЗ/04-17 від 11.04.2017 в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» залишено без руху. Встановлено Публічному акціонерному товариству «Львівський хімічний завод» строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

18.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.07.2018.

26.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що з 28.11.2017 товариство знаходиться в стані припинення за рішенням засновників та станом на дату розгляду справи проміжний ліквідаційний баланс відповідачем не складений. Відповідач не оспорює вимоги позивача, проте зазначає, що їх задоволення можливе виключно в порядку черговості, визначеної в ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України.

09.07.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить суд, у зв'язку перебуванням представника позивача в черговій щорічній відпустці, відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

11.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав відповідь на відзив, в якому просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 19.07.2018 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 30.08.2018.

28.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У даному судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що їх задоволення можливе виключно в порядку черговості, визначеної в ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника Публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод".

Приймаючи до уваги, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.08.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Львівський хімічний завод" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" (далі - постачальник) укладено договір № ЛХЗ/04-17, умовами якого передбачено, що постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує «клапани до поршневих компресорів» на умовах викладених цим договором: кількість, асортимент, які зазначені у специфікації згідно з додатком № 1, що складають невід'ємну частину цього договору. Товар має 100 % імпортне походження.

Відповідно до п.п. 3.1. та 3.3. договору, сума цього договору становить загальну суму згідно додатків, які є невід'ємною частиною цього договору. Товар, згідно специфікації додатку № 1 до договору погоджений покупцем і поставляється постачальником у повному обсязі.

Покупець виконує 100 % передплати вартості товару цього договору авансовим платежем згідно додатків (п. 4.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору, товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 90 робочих днів з дати оформлення «Замовлення на поставку» обома сторонами. Якщо «замовлення на поставку» не буде оформлено в термін 10 днів з дати укладення договору, то строк поставки відповідно збільшується на строк який пройшов між укладенням договору та оформленням «Замовлення на поставку».

Пунктом 5.4. договору передбачено, що днем виконання постачальником зобов'язань по постачанню товару вважається дата здачі товару представнику покупця на склад покупця, що підтверджується підписанням сторонами товарно-транспортної накладної та видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.1. договору, покупець зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

В свою чергу, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (підпункт 6.3.1. пункту 6.3. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його другою стороною і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 11.1. договору).

Додатком № 1 до договору № ЛХЗ/04-17 від 11.04.2017 сторони погодили Специфікацію, відповідно до якої поставляється товар: «Клапан ПІК 220-0,4АМ», у кількості - 10, загальна вартість 56 160, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 56 160, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 27 від 07.08.2017, яка підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств (копія наявна в матеріалах справи).

Позивач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1622 від 11.05.2017 на суму 56 160, 00 грн. (наявне у матеріалах справи).

Як зазначає позивач, 02.06.2017 Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" додатково замовило у відповідача поставку товару - «Клапан ПІК 250-0,4А», у кількості - 25 штук та «Клапан ПІК 250-1,0 А», у кількості - 8 штук, у зв'язку з чим відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 25 від 02.06.2017 партії товару - клапанів ПІК 250-0,4А, у кількості - 25 штук та клапанів ПІК 250-1,0 А», у кількості - 8 штук на загальну суму 321 168, 00 грн., а також надано для підписання проект Специфікації - додаток № 2 до договору № ЛХЗ/04-17 від 11.04.2017, в якій визначено умови оплати: передоплата 50 % та 50 % при готовності товару для відвантаження.

Тож, з матеріалів справи вбачається, що позивачем підписано Специфікацію (додаток № 2 до договору № ЛХЗ/04-17 від 11.04.2017) та згідно виставленого рахунку № 25 від 02.06.2017 перераховано відповідачу 160 584, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2571 від 18.07.2017 та випискою по рахунку позивача (копії у матеріалах справи).

Проте, відповідачем товар не поставлено.

Листом від 05.01.2018 № 46 позивач звернувся до відповідача, в якому просив останнього прискорити поставку клапанів ПІК 250-0,4А, у кількості - 25 штук та клапанів ПІК 250-1,0 А», у кількості - 8 штук на адресу Публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" згідно додатку № 2 до договору № ЛХЗ/04-17 від 11.04.2017, що підтверджується копією фіскального чеку від 09.01.2018.

Листом від 22.01.2018 № 22/01/18 голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" надав відповідь на вищезазначений лист позивача повідомивши, що з 28.11.2017 товариство знаходиться в процесі припинення, протягом процедури припинення товариство не може брати на себе додаткові зобов'язання та здійснювати поставки. Виплата грошей, зокрема отриманих в якості передоплати по поставках, що не відбулися до 28.11.2017, буде здійснюватися після інвентаризації активів товариства та затвердження його проміжного ліквідаційного балансу.

Так, 03.02.2018 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" із заявою про визнання грошових вимог кредитора № 505 від 02.02.2018, в якій просив включити Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" в перелік кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" з кредиторською вимогою на суму 160 584, 00 грн. та перерахувати дану суму заборгованості на поточний банківський рахунок ПАТ "Львівський хімічний завод", яка отримана відповідачем 06.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 13.02.2018 № 33 голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" надав відповідь на вищезазначену заяву позивача повідомивши, що усі розрахунки із кредиторами відбуватимуться в суворій відповідності до чинного законодавства України, щодо черговості задоволення та та ч.ч. 8, 9 ст. 111 Цивільного кодексу України відносно розрахунків із кредиторами після спливу строку на пред'явлення їх вимог, інвентаризації усього майна підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

Так, 24.04.2018 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 3935 від 24.04.2018, в якій позивач просив повернути суму попередньої оплати товару у розмірі 160 584, 00 грн., яка була сплачена згідно платіжного доручення № 25714 від 18.07.2017, на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" до 05.05.2018, яка отримана відповідачем 02.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов'язаний повернути сплачені кошти у розмірі 160 584, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 597, 04 грн. - 3 % річних, 4 538, 07 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ЛХЗ/04-17 від 11.04.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або пр-ипинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 56 160, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 27 від 07.08.2017, яка підписана представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копія наявні в матеріалах справи).

Позивач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1622 від 11.05.2017 на суму 56 160, 00 грн. (наявне у матеріалах справи) та 02.06.2017 додатково замовив у відповідача поставку товару - «Клапан ПІК 250-0,4А», у кількості - 25 штук та «Клапан ПІК 250-1,0 А», у кількості - 8 штук.

Тож, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 25 від 02.06.2017 партії товару - клапанів ПІК 250-0,4А, у кількості - 25 штук та клапанів ПІК 250-1,0 А», у кількості - 8 штук на загальну суму 321 168, 00 грн., а також надано для підписання проект Специфікації - додаток № 2 до договору № ЛХЗ/04-17 від 11.04.2017, в якій визначено умови оплати: передоплата 50 % та 50 % при готовності товару для відвантаження.

Судом також встановлено, що позивачем підписано Специфікацію (додаток № 2 до договору № ЛХЗ/04-17 від 11.04.2017) та згідно виставленого рахунку № 25 від 02.06.2017 перераховано відповідачу 160 584, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2571 від 18.07.2017 та випискою по рахунку позивача (копії у матеріалах справи).

Проте, відповідачем товар не поставлено.

Так, частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як зазначено судом вище, листом від 05.01.2018 № 46 позивач звернувся до відповідача, в якому просив останнього прискорити поставку клапанів ПІК 250-0,4А, у кількості - 25 штук та клапанів ПІК 250-1,0 А», у кількості - 8 штук на адресу Публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" згідно додатку № 2 до договору № ЛХЗ/04-17 від 11.04.2017, що підтверджується копією фіскального чеку від 09.01.2018.

Листом від 22.01.2018 № 22/01/18 голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" надав відповідь на вищезазначений лист позивача повідомивши, що з 28.11.2017 товариство знаходиться в процесі припинення, протягом процедури припинення товариство не може брати на себе додаткові зобов'язання та здійснювати поставки. Виплата грошей, зокрема отриманих в якості передоплати по поставках, що не відбулися до 28.11.2017, буде здійснюватися після інвентаризації активів товариства та затвердження його проміжного ліквідаційного балансу.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 28.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" перебуває в стані припинення за рішенням засновників.

Так, 03.02.2018 позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії з припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" із заявою про визнання грошових вимог кредитора № 505 від 02.02.2018, в якій просив включити Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" в перелік кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" з кредиторською вимогою на суму 160 584, 00 грн. та перерахувати дану суму заборгованості на поточний банківський рахунок ПАТ "Львівський хімічний завод", яка отримана відповідачем 06.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Листом від 13.02.2018 № 33 голова ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" надав відповідь на вищезазначену заяву позивача повідомивши, що усі розрахунки із кредиторами відбуватимуться в суворій відповідності до чинного законодавства України, щодо черговості задоволення та та ч.ч. 8, 9 ст. 111 Цивільного кодексу України відносно розрахунків із кредиторами після спливу строку на пред'явлення їх вимог, інвентаризації усього майна підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу.

У відповідності до ст. 59 Господарського кодексу України, припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Так, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 105 Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.

Згідно з частиною восьмою статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, починаючи з 28.11.2017 відповідач перебуває в стані припинення, у нього призначено комісію з припинення (ліквідації), та встановлено строк для пред'явлення кредиторських вимог до 06.04.2018.

В силу положень ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Отже, виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.

Суд зазначає, що з листів відповідача та відзиву на позовну заяву, вбачається, що відповідач не оспорює вимоги позивача, проте зазначає, на даний час проміжний ліквідаційний баланс відповідача не складений, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України головою ліквідаційної комісії від імені товариства подані позовні заяви про стягнення на користь відповідача заборгованості та розгляд справ досі триває, що підтверджується ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.08.2018 у справі № 908/1124/18 та ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.07.2018 у справі № 925/509/18.

Тож, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення суду у даній справі ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" не складений.

Таким чином, у даному випадку, позивачу необхідно було звернутися до суду із позовом про зобов'язання відповідача включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивачем у відповідності до вимог статті 112 ЦК України та з урахуванням приписів частини 2 статті 16 ЦК України, обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду із позовом про стягнення заборгованості до звернення із позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника.

При цьому, судом врахововано, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема у п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства», Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги й надавати відповідний судовий захист, тож, Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за змістом ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Таким чином, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку є вимога про зобов'язання відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги позивача, а не стягнення з відповідача грошових коштів. Крім того, звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості з відповідача не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу відповідача.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 924/478/16.

За таких обставин, оскільки позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 166 719, 11 грн., з яких: 160 584, 00 грн. - попередньої оплати за товар, 1 597, 04 грн. - 3 % річних, 4 538, 07 грн. - інфляційних втрат, а не з вимогою про зобовязання включити вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу боржника (відповідача), суд приходить до висновку, що позивачем невірно обраний спосіб захисту.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Львівський хімічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" про стягнення 166 719, 11 грн. не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 04.09.2018.

Суддя Щербаков С.О.