Постанова № 76265777, 05.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2018 справа № 908/212/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (судді-доповідача): суддів Стойка О.В. Зубченко І.В., Радіонової О.О. справу розглянуто

в порядку письмового провадження

без виклику учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича, с. Сонячне, Запорізька областьна рішення господарського суду Запорізької області від06.06.2018 (повний текст складено та підписано 14.06.2018) у справі№ 908/212/18 (суддя Дроздова С.С.)за позовом до проПублічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича, с. Сонячне, Запорізька область стягнення 10 959,15 грн.В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (далі - Позивач) із позовом до Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича ( далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин з січня по грудень 2017 р. у розмірі 10 959 грн. 15 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2018 по справі № 908/212/18 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича, с. Сонячне, Запорізька область - задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, у якості підстави для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт зазначає, що Позивачем безпідставно заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин, вважав, що Договір, на підставі якого заявлено позовні вимоги- втратив чинність, спростовував факт узгодження між сторонами договірних величин споживання електричної енергії на 2017 рік, наполягав, що неодноразово звертався до Позивача з вимогою врегулювати договірні відносини та внести необхідні зміни до Договору, однак суд першої інстанції не дослідив наведені обставини та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2018р. у справі № 908/212/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича, с. Сонячне, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2018 та встановлено строк учасникам справи до 27.07.2018 включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2018р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича, с. Сонячне, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2018р. призначено до розгляду без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи, зокрема, що Відповідач не звертався до нього про узгодження договірних величин, а тому у даному випадку наявне порушення умов п. 4.2.2 Договору та вимог Правил користування електричною енергією. Вважав рішення суду обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини укладення 17.06.2009 між сторонами Договору №341 про постачання електричної енергії (далі-Договір), за умовами якого Позивач зобов'язався продавати електричну енергію Відповідачу для забезпечення потреб електроустановок Відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а відповідач оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

В свою чергу, Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасного надання у термін, обумовлений Договором, відомостей про розмір очікуваного у 2017 році споживання електричної енергії за формою Додатку № 1 до Договору, у зв'язку з чим такий розмір на 2017рік визначався Позивачем за фактичними обсягами споживання у попередніх періодах. Позивач також зазначав, що Відповідачем, в порушення умов Договору перевищено договірну величину споживання електроенергії з січня 2017р. по грудень 2017 р., у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 10 959,15грн.

Відповідач в суді першої інстанції факт узгодження договірних величин на 2017 рік не визнавав, наполягав на укладенні між сторонами того ж самого Договору №341, але датованого 30.11.2009 року, вважав, що встановлення будь-якого порушення умов Договру має оформлюватися відповідними актами про порушення, проте відсутність таких актів свідчить про відсутність порушення з боку споживача. Стверджував, що складений в однобічному порядку Позивачем Додаток до Договору щодо обсягів постачання електричної енергії на 2017 рік йому до відома не доводився, а його звернення щодо встановлення таких обсягів залишилися останнім поза увагою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту встановлення договірних величин споживання електричної енергії за Договором між сторонами на 2017 рік та вважав простроченим з боку Відповідача виконання зобов'язання з оплати перевищення договірних величин електроспоживання у сумі 10 959,15грн., протягом заявленого Позивачем періоду.

Крім того, в мотивувальній частині рішення суд одночасно взавємовиключно кваліфікував спірну суму у якості оперативно-господарської та штрафної санкцій, остаточно стягнувши спірну суму у якості заборгованості.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, е, зокрема, договори та інші правочини.

Враховуючи період виникнення спірної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розповсюдження на правовідносини сторін приписів Закону України "Про електроенергетику" (до 13.04.2017р.), Закону України "Про ринок електричної енергії" (після 13.04.2017р.) та Правил користування електричною енергією користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 з послідуючими змінами та доповненнями (далі - Правила)

Також є обґрунтованим висновок щодо розповсюдження на спірні відносини умов укладеного між сторонами Договору.

Сторонами надані примірники одного й того ж Договору №341, що містять посилання на різні дати його укладення - 17.06.2009 року (з боку Позивача) та 30.11.2009 року (з боку Відповідача). Зазначена обставина не впливає на вирішення спору в даній справі, що виник наприкінці 2016 року та охоплював подальший період 2017 року.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Аналогічна норма передбачена сторонами в п.4.2.2 Договору, на підставі якої і заявлений позов, оскільки на момент звернення Позивача з позовом та більшу частину спірного періоду зазначена норма закону втратила чинність.

Отже, за змістом зазначеної норми закону та Договору, спірна сума є підвищеною платою за споживання електричної енергії понад узгодженої сторонами договірної величини, але вона не має ознак штрафної санкції в розумінні ст.230 ГК України, оскільки можливість такого надмірного споживання не заборонено нормами закону або Договору, навпаки, цими нормами передбачено право споживача скоригувати у разі необхідності цей обсяг в певному порядку, а у разі відсутності використання такого права - передбачений обов'язок сплатити підвищену вартість різниці між договірним та фактично спожитим обсягом електричної енергії за результатами підсумку розрахункового періоду.

Зазначене обумовлено особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками електричної енергії, як товару (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару (п.2.1 Правил).

Крім того, за умовами діючого на той час законодавства сторони позбавлені були можливості зменшити або збільшити в договорі розмір цієї плати, яка, до того ж, мала бути обов'язково зарахована до рахунку із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, тоді як суми штрафних санкцій - на його поточний рахунок (п.п.6.3,6.4,6.16 Правил).

За тих же підстав спірна сума не може бути оперативно-господарською санкцією, яка, крім того, за змістом ст.235 ГК України повинна мати ознаки заходу оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, а не являти собою грошову суму - додаткову вартість спожитої в межах Договору елеткричної енергії.

Відповідно до п. 4.2.2. Договору, за перевищення Відповідачем договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 даного договору, Відповідач сплачує позивачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Умовами п. 5.1. Договору передбачено, що для визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопда поточного року надає постачальнику електричної енергії оформлені зі своєї сторони у 2-х екземплярах відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу". У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року.

Проте лише змістом п. 5.2. Договору визначення "договірні величини споживання електричної енергії" пов'язано з рівнями заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1. цього Договору обсягів.

За змістом абз. 4,6 п. 4.2 Правил, у разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року. Узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електричної енергії та заявлені величини споживання електричної потужності оформлюються додатком до договору як договірні величини.

Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 р. N 441 (далі-Порядок), граничні величини споживання електричної потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.

Тобто, саме на Позивача покладено обов'язок повідомляти споживача про граничні величини споживання електричної енергії, у разі їх самостійного визначення.

Отже визначення "договірні величини споживання електричної енергії" в розумінні вищенаведених норм діючого на час виникнення спору законодавства в сфері електроенергетики та Договору пов'язано лише з узгодженням їх між сторонами, а в разі відсутності відповідної ініціативи споживача (Відповідача) електричної енергії - вони мають бути доведені йому за ініціативою постачальника електричної енергії (Позивача), проте, вони в будь-якому разі не є остаточними та можуть бути узгоджені або скориговані в подальшому. Це забезпечено низкою правових норм в законодавстві в сфері електроенергетики, зокрема, норми ст.276 ГК України, п.4.2 Правил щодо пріоритетності пропозиції споживача щодо необхідної йому кількості енергії та строків її відпуску за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника, тощо.

Позивачем до позовної заяви доданий Додаток № 1 до Договору "Договірні величини споживання електричної енергії на 2017 рік", складений та підписаний лише самим Позивачем.

Доказів узгодження його з Відповідачем, а також направлення його (повідомлення щодо встановлення 02.11.2016 року таких величин) на адресу останього - матеріали справи не містять, зі змістом визначених в Додатку обсягів останній в 2017 році не погодився.

В свою чергу матеріали справи містять листування між сторонами протягом спірного періоду, з якого вбачається, що Відповідач, не будучи обізнаним про встановлення йому Позивачем "договірних" величин споживання електричної енергії на 2017 рік та отримавши рахунок за перевищення такого обсягу споживання в січні 2017 року, починаючи з 21 лютого 2017 року звертався до Позивача з вимогами та пропозицією щодо підписання відповідного Додатку з потрібним йому обсягом електричної енергії на 2017 рік з розбивкою по розрахунковим (помісячним) періодам (а.с.101-106 т.1), проте отримав відмову останього від 10.03.2017 року за №621/570 за мотивами пропущення ним строку подання таких пропозицій та існування вже встановлених йому 02.11.2016 року величин на 2017 рік (а.с.231 т.1).

Зазначена відповідь не містить посилання на відсутність технічної можливості постачання визначеного Відповідачем необхідного йому обсягу електричної енергії у відповідні розрахункові періоди 2017 року, а отже від встановлення таких договірних величин Позивач безпідставно ухилився.

Отже в розумінні вищенаведених вимог закону, а також п. 9.1. Договору, яким передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками обох сторін, наданий Позивачем документ не може вважатися Додатком до Договору та регулювати правовідносини сторін, а отже не приймається судом до уваги.

Надані Позивачем до позовної заяви Акти про спожиту електричну енергію за спірний період містять в собі лише інформацію про фактично спожиту Відповідачем у вказаному періоду електричну енергію, а не інформацію про перевищення ним договірних величин споживання, а отже також не приймаються судом до уваги у якості належного доказу.

Висновок суду першої інстанції щодо отримання Відповідачем в листопаді 2016 року від Позивача обсягів очікуваного споживання електричної енергії на 2017 рік - не підтверджується жодним доказом, заперечується Відповідачем, а також сам Позивач обставини направлення Відповідачу відповідного повідомлення не підтверджує, а в письмових поясненнях на адресу суду першої інстанції від 04.04.2018 року (а.с.134 т.1) навпаки, наполягає на відсутності обов'язку повідомляти Відповідача про самостійно визначені йому обсяги постачання елетричної енергї на рівні фактичного споживання минулого року.

За таких обставин, зважаючи на те, що Позивачем до матеріалів справи не надано належним чином оформленого сторонами Додатка № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" на 2017рік, або доказів належного та вчасного повідомлення Відповідача про встановлення йому таких величин, сторонами факт узгодження договірних величин споживання електричної енергії на 2017 рік спростовується, колегія суддів вважає такими, що не встановлені (не узгоджені) на розрахункові періоди 2017 року договірні величини споживання електричної енергії Відповідачем на 2017 рік за Договором, отже відсутні підстави до стягнення заявленої у позові додаткової вартості обсягу спожитої Відповідачем електричної енергії за відповідні розрахункові періоди 2017 року в сумі 10959,15 грн, що визначена Позивачем у якості заборгованості за перевищення договірних величн з січня по грудень 2017 року.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2018 у справі № 908/212/18, слід скасувати через невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

По справі слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне про стягнення 10 959,15 грн. заборгованості за перевищення договірних величин з січня по грудень 2017 р. - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на Позивача, стягнувши з останнього на користь Відповідача суму сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича, с. Сонячне, Запорізька область задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2018 у справі № 908/212/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариствв "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне про стягнення 10 959 грн. 15 коп. заборгованості за перевищення договірних величин з січня по грудень 2017 р. - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізького району електричних мереж (69089 м. Запоріжжя, вул. Героїв 37-го батальйону, 38б, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Фізичної особи-підприємця Безлюдного Валерія Миколайовича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2643,00грн.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 05.09.2018.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: І.В. Зубченко

О.О.Радіонова