Рішення № 76265376, 31.08.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Справа № 915/404/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Матвєєвій В.В.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1, дов. від 01.03.2018 № 02/03,

від відповідача представник не явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу № 915/404/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Франдеса Україна”,

вул. Гоголівська, 22-24, оф. 1108, м. Київ, 01054,

до товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро”,

вул. Велика Морська, 143, м. Миколаїв, 54000,

поштова адреса: вул. Генерала Родимцева, 89, м. Кропивницький, 25011;

про стягнення збитків, пені та 3 % річних, а всього грошових коштів у сумі 64047 грн. 73 коп. за договором про надання послуг відповідального зберігання, –

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Франдеса Україна” пред’явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Імперія-Агро” про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 64047 грн. 73 коп., із яких: 62280 грн. – збитки; 1624 грн. 40 коп. – пеня; 143 грн. 33 коп. – 3 % річних; з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за укладеним між ними договором від 05.08.2015 № 1527 про надання послуг відповідального зберігання, а саме, зобов’язань щодо своєчасного та в повному обсязі повернення отриманого на зберігання товару, що свідчить про його фактичну втрату, внаслідок чого ТОВ “Франдеса Україна” завдано збитки у спірній сумі, на яку нараховано 1) пеню, на підставі пп. 3.4 договору, та 2) 3 % річних, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ “Франдеса Україна” також просить про стягнення з ТОВ “Імперія-Агро” грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 08.05.2018 відкрито провадження в даній справі.

Від відповідача, належним чином повідомленого про час та місце проведення судового засідання, представник не явився.

Ураховуючи викладене, та що ТОВ “Імперія-Агро” не скористалося своїми правами подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між сторонами укладено договір від 05.08.2015 № 1527 про надання послуг відповідального зберігання, за яким, з урахуванням додаткових угод до нього, ТОВ “Імперія-Агро” (зберігач) зобов’язалося прийняти від ТОВ “Франдеса Україна” (поклажодавця) на відповідальне зберігання матеріальні цінності поклажодавця: засоби захисту рослин (товар), з подальшим поверненням товару поклажодавцю без зміни його якісних або кількісних характеристик, а поклажодавець – передавати товар та своєчасно, протягом 5-ти банківських днів, здійснювати оплату за надані зберігачем послуги готівковими коштами або переказом на розрахунковий рахунок зберігача. Приймання товару на зберігання відбувається за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками після фактичного прийняття, в якому зазначаються найменування, асортимент та кількість переданого на відповідальне зберігання товару (п.п. 1.1, 1.2, 2.1.1, 2.5.1, 4.2, 4.3 договору).

Вартість послуг зберігача за договором складає 50 грн. з ПДВ за кожен місяць. Сума витрат зберігача на зберігання товару входить у вартість послуг зберігача і не підлягає відшкодуванню понад вартість послуг (п. 4.1 договору).

Зберігач зобов’язується протягом 2-х днів з дати отримання відповідної вимоги поклажодавця, повернути йому або його уповноваженій особі товар, який був переданий на зберігання за актами приймання-передачі товару (пп. 2.1.9 договору).

Зберігач несе повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятого на відповідальне зберігання товару з моменту його одержання від поклажодавця до моменту його повернення поклажодавцю (п. 3.1 договору).

У випадку втрати, виявлення нестачі, пошкодження товару, що переданий на відповідальне зберігання, зберігач зобов’язаний сплатити поклажодавцю 100 % вартості втраченого або пошкодженого товару, оплатити витрати, понесені поклажодавцем по доставці такого товару на склад відповідального зберігання, а також відшкодувати всі збитки, понесені поклажодавцем унаслідок утрати, нестачі або пошкодження товару; зберігач повинен сплатити вартість товару, оплатити транспортні витрати та відшкодувати збитки протягом 3-х днів з моменту виявлення втрати, нестачі або пошкодження товару (пп. 3.3 договору).

Сторонами погоджено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору по 31.12.2018, в частині виконання зобов’язань зберігача по збереженню товару – до моменту фактичного прийняття товару поклажодавцем, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.п. 8.1 договору, 8.2 договору в редакції додаткової угоди № 2).

За твердженнями позивача, на виконання умов договору ТОВ “Франдеса Україна” передано на відповідальне зберігання товар: засіб захисту рослин “Лавина” у кількості 720 л. загальною вартістю 448416 грн. Таке підтверджується актом від 17.05.2017 № 6 приймання-передачі на відповідальне зберігання засобів захисту рослин, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками сторін (ас. 29).

За період дії договору відповідачем за відповідними розпорядженнями ТОВ “Франдеса Україна” повернено останньому частину товару. Станом на 31.07.2017, згідно відомості по товарам на складі ТОВ “Імперія Агро”, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками сторін, на відповідальному зберіганні відповідача знаходився товар “Лавина” у кількості 150 л. (ас. 26). У подальшому, 18.09.2017, ТОВ “Франдеса Україна” отримано зі складу відповідача товар “Лавина” в кількості 50 л. за актом від тієї ж дати № 12 (ас. 27).

Згідно з довідкою позивача, станом на 31.10.2017 на відповідальному зберіганні відповідача залишився товар “Лавина” у кількості 100 л. (ас.30). Таке випливає й із змісту складеної сторонами відповідної відомості по товарам на складі відповідача від 31.10.2017 (ас. 28).

Позивачем направлено ТОВ “Імперія-Агро” рекомендованим поштовим відправленням розпорядження від 02.04.2018 № 1 про повернення вищевказаного товару з відповідального зберігання. Отримання цього відправлення підтверджується відповідною позначкою на розписці про його вручення ТОВ “Імперія-Агро” 11.04.2018 (а.с. 31-33). Це ж розпорядження, крім того, вручено виконавчому директору відповідача під розписку 03.04.2018 (ас. 36).

Розпорядження відповідач не виконав, зазначений у ньому товар не повернув, у зв’язку з чим позивач повторно направив ТОВ “Імперія-Агро” вимоги від 04.04.2018 № 02/04 та від 16.04.2018 № 06/04 про повернення з відповідального зберігання товару рекомендованими поштовими відправленнями, які ТОВ “Імперія-Агро” отримано, що випливає із повідомлень про вручення поштових відправлень та розписки представника відповідача від 17.04.2018 на копії зазначеної вимоги від 16.04.2018 № 06/04. Проте й ці вимоги відповідачем залишено без реагування та виконання.

За твердженням позивача, прийнятий на відповідальне зберігання товар “Лавина” у кількості 100 л. загальною вартістю 62280 грн. ТОВ “Імперія-Агро” не повернуло й повернути не може через його втрату.

Чинним законодавством України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України). Зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 949 ЦК України). Зберігач зобов’язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦК України). Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі – у розмірі її вартості (ч. 1 ст. 951 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Сторонами в договорі узгоджено обов’язок зберігача протягом 2-х днів з дня отримання відповідної вимоги поклажодавця повернути йому або його уповноваженій особі товар, який був переданий на зберігання згідно актів приймання-передачі товару; повну матеріальну відповідальність зберігача за збереження прийнятого на відповідальне зберігання товару; обов’язок зберігача у випадку, зокрема, виявлення нестачі товару, переданого на відповідальне зберігання, сплатити поклажодавцю 100 % вартості такого товару у термін 3-х днів з моменту виявлення нестачі товару (п.п. 2.1.9, 3.1, 3.3 договору).

Ураховуючи, що відповідач, отримавши зазначені вище розпорядження, не повернув й досі товар із відповідального зберігання, суд визнає обґрунтованими доводи позивача про втрату відповідачем товару ТОВ “Франдеса Україна” і заподіяння цим останньому матеріальних збитків у сумі втраченого товару. За таких обставин, вимоги про стягнення з ТОВ “Імперія-Агро” вартості втраченого товару в загальній сумі 62280 грн. належить задовольнити.

Суд також визнає обґрунтованими вимоги про стягнення пені за прострочення повернення товару.

Так, законодавством передбачено, що порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Укладеним сторонами у справі договором передбачено, що у випадку неповернення поклажодавцю товару за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неповернутого своєчасно товару за кожний день затримки (пп. 3.4 договору).

Такі положення договору узгоджуються з чинним законодавством, яким передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Ураховуючи викладене, суд погоджується з поданим позивачем розрахунком пені, нарахованої на підставі пп. 3.4 договору за період 05.04-02.05.2018 прострочення повернення прийнятого на відповідальне зберігання товару позивача, загальна вартість якого складає суму 62280 грн., в сумі 1624 грн. 40 коп., і визнає, що ця сума підлягає стягненню з ТОВ “Імперія-Агро”.

Поряд з цим, суд визнає безпідставними вимоги позивача про стягнення з ТОВ “Імперія-Агро” 3 % річних, загальна сума яких 143 грн. 33 коп., нарахованих на суму вартості переданих на відповідальне зберігання товарів за період прострочення їх повернення з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, так як такі вимоги не основані на положеннях цього закону.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не поширюються на відношення відшкодування збитків, котрі, згідно з господарським законодавством, є видом господарських санкцій (ч.2 ст.217 ГК України), а не грошовими зобов’язаннями.

Отже, позов ТОВ “Франдеса Україна” належить задовольнити частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

ТОВ “Франдеса Україна”, оплачено позов судовим збором за платіжним доручення від 25.04.2018 № 303 в сумі 1762 грн., яка є мінімальною сумою судового збору, виходячи з положень ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, тому цю суму належить стягнути з відповідача.

У судовому засіданні 31.08.2018, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Франдеса Україна” задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія-Агро”, вул. Велика Морська, 143, м. Миколаїв, 54000, ідентифікаційний код 35472893, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Франдеса Україна”, 01054, вул. Гоголівська, 22-24, оф. 1108, м. Київ, ідентифікаційний код 37354979, грошові кошти в загальній сумі 63904 (шістдесят три тисячі дев’ятсот чотири) грн. 40 коп., із яких: 62280 (шістдесят дві тисячі двісті вісімдесят) грн. – збитки; 1624 (одна тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 40 коп. – пеня, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписано 07.09.2018.

Суддя Ю.М. Коваль.