Ухвала суду № 76265308, 04.09.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.09.2018 р. Справа №914/4003/15

місто Львів

За заявою:акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"про:визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",до відповідача:акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго",третя особа 1:публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз",третя особа 2:публічне акціонерне товариство "Вінницягаз",третя особа 3:публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз",предмет позову: стягнення 213’ 796’ 598,40 грн.Головуючий суддя ОСОБА_1суддя ОСОБА_2суддя ОСОБА_3секретар судового засідання ОСОБА_4Представники сторін:стягувача:ОСОБА_5 – довіреність №14-75 від 14.04.2017,боржника:ОСОБА_6 – довіреність №110 від 15.11.2017,третьої особи 1:ОСОБА_7 – довіреність від 09.12.2017,третьої особи 2:не з'явився,третьої особи 3:не з'явився.На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №914/4003/15 (далі – Заява). Ухвалою суду від 30.07.2018 заяву залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків. До суду надійшли матеріали, якими заявник виправив виявлені недоліки. Ухвалою від 07.08.2018 заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 15.08.2018.

У судове засідання 15.08.2018 з'явилися представники позивача (стягувача), відповідача (заявника) та третьої особи 1. Позивач подав суду заперечення на Заяву. Відповідач подав клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з необхідністю ознайомитись та відреагувати на подане позивачем заперечення. Зважаючи на зазначене, суд ухвалив відкласти розгляд Заяви на 04.09.2018.

Аргументи сторін.

Правова позиція заявника (боржника).

Виданий судом наказ на примусове виконання рішення повинен бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що відповідний обов'язок боржника є відсутнім у зв'язку з його припиненням на підставі частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Зазначеним положенням унормовано, що нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.

Заперечення стягувача.

Стягувач вважає, що Заява є необґрунтованою, суперечить нормам права та не підлягає задоволенню у зв'язку з таким. Згідно з положеннями частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню, а не є списаними з дня набрання чинності цим законом. Станом на час розгляду Заяви стягувач не списував заборгованості заявника, що виникла за рішенням суду у справі №914/4003/15.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" встановлено можливість списання нарахованих неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість за природний газ, використаний, зокрема, для виробництва теплової та електричної енергії. Заявник, однак, не довів, що поставлений стягувачем природний газ використано для виробництва теплової та електричної енергії. Отже, підстави для застосування частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Пояснення заявника.

Заявник не погодився із запереченнями стягувача з наступних підстав. У відповідності зі звітом про використання палива ліцензіатом з виробництва електричної енергії та теплової енергії у 1 кварталі 2015 року складає 18'313,722 тис. м3 та дорівнює обсягу природного газу, що був поставлений заявнику стягувачем. Окрім того, природний газ був поставлений в межах договору, укладеного на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №647 від 26.11.2014 "Про порядок закупівлі природного газу промисловими енергогенеруючими та теплогенеруючими (в частині промислових обсягів газу) підприємствами". Згідно з положеннями цієї постанови заявник мав можливість набувати природний газ для генерації теплової та/або електричної енергії винятково у стягувача, що виключає можливість набуття природного газу у третьої особи. Таким чином, заявник використав поставлений стягувачем природний газ саме для генерації теплової та електричної енергії. Положення частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії та підлягають автоматичному застосуванню.

Пояснення інших учасників справи.

Інші учасники справи не надали письмових пояснень стосовно поданої заяви.

Обставини справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 213'796'598,40 грн. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору №3-1-2014/061-ПР купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014. Заявлений до стягнення борг в сумі 136'860'764,10 грн. виник у період січня-березня 2015 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 21'767'791,05 грн. інфляційних втрат, 9'877'111,01 грн. пені, 737'233,13 грн. – 3% річних, штраф 7% у розмірі 3'602'572,25 грн., 35'687,49 грн. судового збору. Зазначене рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2016 (том 3, а.с. 222-228) та постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2017 (том 4, а.с. 158-163). На примусове виконання рішення судом видано наказ від 25.10.2016 (бланк №046257) (том 3, а.с. 230).

В ході розгляду справи судом установлено, що

- 73'521'882,74 грн. були сплачені до моменту укладення сторонами договорів про організацію взаєморозрахунків (листопад-грудень 2015 року);

- 63'338'881,36 грн. були сплачені в межах виконання договорів про організацію взаєморозрахунків.

Ця ж обставина підтверджена листом НАК "Нафтогаз України" №26-10015/1,2-15 від 30.12.2015. (том 2, а.с. 170).

Стягнуті судом нарахування (пеня, інфляційні втрати та три проценти річних) нараховано за період 17.02.2015-18.06.2015 (том 2, а.с. 172). Необхідно звернути увагу, що санкції нараховано за порушення виконання грошового зобов'язання в сумі 73'521'882,74 грн., яка не була реструктуризована на підставі укладених договорів про організацію взаєморозрахунків. Ця сума була сплачена боржником самостійно на виконання умов договору №3-1-2014/061-ПР купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014.

За позовом стягувача до заявника про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором №3-1-2014/061-ПР купівлі-продажу природного газу від 23.12.2014 було ухвалено рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2017 у справі №914/102/17, залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 та постановою Верховного Суду від 02.05.2018. Судом при розгляді зазначеної справи встановлено, що поставлений за договором №3-1-2014/061-ПР у січні-березні 2015 року природний газ використаний відповідачем для виробництва електричної та теплової енергії.

При постановленні ухвали суд кервався таким.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника … визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо

- його було видано помилково або якщо

- обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його

· припиненням,

· добровільним виконанням боржником чи іншою особою або

· з інших причин.

Отже, наказ на примусове виконання рішення суду може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, з огляду на припинення обов'язку боржника сплачувати відповідні нарахування.

Після набрання законної сили рішенням суду у цій справі 06.10.2016, Верховною Радою України ухвалено Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 3 листопада 2016 року №1730-VIII (надалі – Закон №1730-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону №1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, … погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, ця норма встановлює дві умови для списання нарахованих санкцій на відповідний борг:

1) поставлений природний газ використано для виробництва теплової та електричної енергії,

2) борг погашено до набрання чинності цим законом.

У частині 3 статті 7 Закону №1730-VIII мова не йде про реструктуризовану заборгованість, а про заборгованість за природний газ, яка існувала та була погашена теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями до набрання чинності цим Законом. Такий правовий висновок відображено в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 №914/102/17 (п. 39).

Частина 3 статті 7 Закону №1730-VIII є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Такий правовий висновок відображено в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 №914/123/17 (п. 4.2.3). Зазначений правовий висновок спростовує твердження стягувача про те, що частина 3 статті 7 Закону №1730-VIII лише визначає можливість подальшого списання такої заборгованості та не означає автоматичного списання.

Варто звернути увагу, що обидві постанови прийнято Верховним Судом за результатом розгляду касаційних скарг. Ці скарги були подані з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 ст. 111-16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зазначеними постановами Верховний Суд реалізував функцію, визначену пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Як установлено судом, стягнуті судом санкції нараховано на заборгованість в сумі 73'521'882,74 грн. (не реструктуризовану), яка виникла в період січня-березня 2015 року, та яка була сплачена в 2015 році, тобто до вступу в дію Закону №1730-VIII.

Щодо використання поставленого природного газу для виробництва теплової та електричної енергії, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 1 Закону №1730-VIII встановлено, що заборгованістю, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до статті 2 Закону №1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до положень Статуту заявника, виробництво електричної енергії та теплової енергії є основними видами його діяльності. В матеріалах справи наявні ліцензії заявника на виробництво теплової та електричної енергії. Таким чином, дія Закону №1730-VIII поширюється на заявника.

Окрім того, рішенням суду у справі №914/102/17, у якій брали участь стягувач і заявник, встановлено ту обставину, що поставлений стягувачем за договором №3-1-2014/061-ПР у січні-березні 2015 року природний газ використаний заявником саме для виробництва електричної та теплової енергії.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, та обставина, що заявник використав поставлений стягувачем у січні-березні 2015 року природний газ для виробництва теплової та електричної енергії, є встановленою.

При цьому суд не погоджується з позицією стягувача про те, що ця обставина не є преюдиціальною. Адже рішення у справі №914/102/17 ґрунтувалося саме на такій установленій обставині. Крім того, у постанові від 21.03.2018 №905/403/17 Верховний Суд зробив висновок, що власні потреби можуть полягати і в потребах споживання газу для виробництва ним електричної та теплової енергії.

Та обставина, що стягувач не здійснив списання заборгованості заявника не свідчить про неможливість застосувати положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України. Адже, як зазначено у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 07.08.2018 у справі №925/1584/17, частина 3 статті 7 Закону №1730-VIII є нормою прямої дії, а відтак її застосування до споживачів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. Таким чином, виконання цієї норми не залежить від факту списання чи несписання стягувачем заборгованості боржнику. Суд звертає увагу, що стягувач не може бути суб'єктом, від волі якого залежить виконання Закону №1730-VIII.

За таких обставин суд погоджується з доводами боржника про те, що його обов'язок зі сплати нарахованих санкцій у цій справі припинився на підставі прямої норми частини 3 статті 7 Закону №1730-VIII. Зазначене є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає до виконання.

Враховуючи наведене та керуючись статтею 234, 328 Господарського процесуального кодексу України суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

2. Визнати наказ від 25.10.2016 про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2016 (бланк 046257) таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набрала законної сили 04.09.2018.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 06.09.2018.

Головуючий суддя Рим Т.Я.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Бортник О.Ю.