Рішення № 76265215, 27.08.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2018 р. Справа № 911/560/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія”

до Приватного підприємства “Марго”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Технік енерджі”

про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 (ордер серії КВ№701444 від 09.07.2018)

від відповідача: ОСОБА_3 (ордер серії КВ№736503 від 18.05.2018)

ОСОБА_4 (директор)

від третьої особи: ОСОБА_5 (ліквідатор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” (далі – ПАТ «Укр/Ін/Ком»/позивач) до Приватного підприємства “Марго” (далі – ПП «Марго»/відповідач) про:

- витребування з чужого незаконного володіння у Приватного підприємства “Марго” комплексу нежитлових будівель літ. “А” пл. 1 101,50 кв.м.; “Б” пл. 2 538,90 кв.м.; “В” пл. 16,9 кв.м. та споруди, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103) (далі – спірне майно) і передання Публічному акціонерному товариству “Українська інноваційна компанія”;

- визнання права власності на комплекс нежитлових будівель літ. “А” пл. 1 101,50 кв.м.; “Б” пл. 2 538,90 кв.м.; “В” пл. 16,9 кв.м. та споруди, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103) за Публічним акціонерним товариством “Українська інноваційна компанія”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

16.04.2018, у встановлений судом строк, через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 27.03.2018 усунув виявлені судом недоліки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2018 прийнято позовну заяву ПАТ «Укр/Ін/Ком» до розгляду та відкрито провадження у справі №911/560/18, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Технік енерджі” (далі - ТОВ “Технік енерджі/третя особа), призначено підготовче засідання на 22.05.2018, а також запропоновано учасникам справи надати суду додаткові докази, необхідні до вирішення у порядку ст. 182 Господарського процесуального кодексу України заяви та клопотання, за їх наявності, та встановлено строки для подання таких доказів і клопотань – до 22.05.2018.

Водночас, 26.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Технік енерджі” надійшла заява, відповідно до якої товариство просило повернути позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія”, позаяк ПАТ «Укр/Ін/Ком» не є правонаступником Інноваційного банку, а тому відповідна позовна заява підписана і подана від імені банку особою, яка не має права на вчинення відповідних дій.

З огляду на те, що судом при прийнятті позовної заяви ПАТ «Укр/Ін/Ком» до розгляду та відкриття провадження у даній справі перевірено наявність у особи, яка підписала відповідну позовну заяву, прав на вчинення відповідних дій від імені вказаної юридичної особи, у той час як питання правонаступництва ПАТ «Укр/Ін/Ком» лежить поза межами представництва юридичної особи в суді, клопотання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Технік енерджі” про повернення позовної заяви є безпідставним та задоволенню не підлягає.

22.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Укрінбанк» надійшло клопотання про залучення до участі у даній справі уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» у якості особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідно до приписів ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

За таких обставин, оскільки покладені Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Укрінбанк» в основу обґрунтування клопотання обставини не підтверджують доводів стосовно того, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ «Укрінбанк», суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення відповідної особи до участі у справі у порядку ст. 50 ГПК України.

22.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом відмовлено у підготовчому засіданні 22.05.2018 з огляду на процесуальну безпідставність.

22.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, згідно змісту яких ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Технік енерджі” заперечило проти позову та просило у задоволенні вимог ПАТ «Укр/Ін/Ком» відмовити повністю.

22.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про забезпечення судових витрат у розмірі 330 146,36 грн. Вказане клопотання обґрунтоване складним фінансовим становищем позивача, що підтверджується отриманими відповідачем відомостями з мережі Інтернет.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 125 ГПК України суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

З огляду вищевказаного, оскільки відповідачем не доведено наявності передбачених ст. 125 підстав для забезпечення судових витрат, у той час як викладені у клопотанні доводи є суб’єктивними припущеннями відповідача стосовно майнового стану позивача, у підготовчому засіданні 22.05.2018 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про забезпечення судових витрат.

22.05.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої ПП «Марго» заперечило проти вимог позивача повністю з підстав, викладених у вказаному відзиві, та просило у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

У підготовчому засіданні 22.05.2018 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 05.06.2018.

05.06.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов відзив на позов, відповідно до якого ПАТ «Укр/Ін/Ком» заперечило проти доводів відповідача та просило позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні 05.06.2018 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.06.2018.

Водночас, 05.06.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про забезпечення судових витрат ПП «Марго» у розмірі 330 146,36 грн, обґрунтоване тим, що позов ПАТ «Укр/Ін/Ком» має ознаки завідомо безпідставного, оскільки поданий позивачем до прийняття судом рішення у справі №910/10651/16, а фінансово-майновий стан позивача має сумнівний характер, а саме: майно позивача перебуває під арештом, а податковий борг становить 16 062 000,00 грн.

12.06.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов відзив на клопотання відповідача про забезпечення судових витрат, відповідно до якого ПАТ «Укр/Ін/Ком» просило відмовити у задоволенні вказаного клопотання з огляду на його необґрунтованість.

Розглянувши у підготовчому засіданні 12.06.2018 клопотання відповідача про забезпечення судових витрат, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, а тому відмовив у його задоволенні, оскільки доводи відповідача стосовно арешту майна та наявності податкового боргу не підтверджують обставин відсутності у позивача коштів, у той час як сама по собі наявність інших судових спорів між сторонами не свідчить про безпідставність подання позову у даній справі.

У судовому засіданні 12.06.2018 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження в справі №911/560/18 та призначення її до судового розгляду по суті на 25.06.2018.

25.06.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справ №№910/8117/17 та 910/10651/16.

Згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України передбачено, що суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках:

1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;

3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.

Враховуючи відповідні процесуальні приписи, оскільки клопотання про зупинення провадження у даній справі відповідачем заявлено виключно з підстав, які передбачені п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, що не допускається на стадії розгляду справи по суті, у той час як передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України підстав для зупинення провадження у справі заявлені позивачем клопотання не містять, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у даній справі, а тому відмову у задоволенні відповідного клопотання.

У судових засіданнях 25.06.2018 та 09.07.2017 суд оголошував перерву в судовому засіданні до 09.07.2018 та 17.07.2018 відповідно.

13.07.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого ПП «Марго» просило стягнути на його користь з позивача 346 396,36 грн судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу.

17.07.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи до отримання відомостей про відкриття апеляційного провадження в справі №910/10651/16.

У судовому засіданні 17.07.2018 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справ з огляду на його необґрунтованість.

17.07.2018 через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про відвід судді, що мотивована безпідставністю відмови в задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2018 зупинено провадження у справі №911/560/18 до вирішення питання за заявою Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” про відвід судді Яреми В.А. від розгляду даної справи в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України, заяву Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” про відвід судді Яреми В.А. від розгляду справи №911/560/18 передати до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом б/н від 18.07.2018, заяву Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” про відвід судді від розгляду справи №911/560/18 передано до розгляду судді господарського суду Київської області Ейвазовій А.Р.

Ухвалою господарського суду Київської області 19.07.2018 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” про відвід судді Яреми В.А. у справі № 911/560/18.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2018 поновлено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 27.08.2018.

27.08.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого ПП «Марго» просило стягнути на його користь з позивача 351 396,36 грн судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 27.08.2018, після закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами, судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до викладених позивачем доводів, 18.05.2010 між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі - банк) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (далі – позичальник) укладено кредитний договір №4683 про відкриття відновлювальної кредитної лінії.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним вище кредитним договором 03.11.2010 між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі – банк/іпотекодержатель) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (далі – позичальник/іпотекодавець) укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі" передало в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю літ "Г-2", площею 151,7 кв.м, комплекс нежитлових будівель та споруди - склад отрутохімікатів літ "А", площею 1101,5 кв.м, склад міндобрив літ "Б", площею 2538,9 кв.м, вагона літ "В", площею 16,9 кв.м та споруди, а також об'єкт нежитлової будівлі (складу) площею 2947,4 кв.м, що знаходяться за адресою : Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 229.

Пунктами 3.2.1., 6.1.-6.3. вказаного іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язань забезпечених іпотекою згідно з цим договором іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

У разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором (в тому числі у випадку прострочення платежів), іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає добровільну передачу іпотекодержателю предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволені шляхом прийняття іпотекодержателем у разі згоди останнього та направлення іпотекодавцю письмового повідомлення про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором. Застереження, наведені у цьому пункті та докази направлення письмового повідомлення іпотекодавцю є правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Копії вказаних вище договорів наявні в матеріалах справи, а обставини стосовно їх укладення учасниками справи не заперечувались.

Надалі, як зауважив позивач, внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, у ТОВ "Технік Енерджі" перед банком утворилась заборгованість, а тому ПАТ "Український інноваційний банк" 10.02.2015 у передбаченому іпотечним договором позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нежитлову будівлю літ "Г-2", площею 151,7 кв. м, комплекс нежитлових будівель та споруди - склад отрутохімікатів літ "А", площею 1101,5 кв.м, склад міндобрив літ "Б", площею 2538,9 кв. м, вагона літ "В", площею 16,9 кв. м та споруди, а також об'єкт нежитлової будівлі (складу) площею 2947,4 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 229.

Не погоджуючись із відповідними діями позивача, ТОВ "Технік Енерджі" звернулось до суду з позовом до ПАТ "Український інноваційний банк" про визнання такою, що припинена з 03.02.2015, іпотеки, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2010, укладеного між сторонами, визнання недійсним правочину (дій) відповідача з реєстрації за ним права власності на комплекс нежитлових будівель літ. "А" площею 1101,50 ка.м; літ "Б", площею 2538,9 кв.м; літ "В", площею 1,9 кв.м та споруди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд.229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103, а також скасування рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 19267932 від 11.02.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/10651/16 позов ТОВ "Технік Енерджі" задоволено, визнано іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2010, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", такою, що припинена з 03.02.2015; визнано недійсним правочин (дії) Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з реєстрації за ним права власності на комплекс нежитлових будівель літ. "А" пл.1101,50 кв.м.; "Б" пл. 2538,9 кв.м.; "В" пл. 16,9 кв.м. та споруди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103); скасовано рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:19267932 від 11.02.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрінком" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/10651/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та рішення господарського суду м. Києва від 11.08.2016 у справі №910/10651/16 скасовано, справу №910/10651/16 передано до господарського суду міста Києва для нового розгляду по суті в межах справи №910/11048/14 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі".

В обґрунтування поданого позову ПАТ «Укр/Ін/Ком» посилається на те, що право власності на вищевказане майно було набуте ним правомірно внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Технік енерджі” за кредитним договором шляхом позасудового врегулювання.

Однак, у зв’язку з оспоренням ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Технік енерджі” до суду правочину з реєстрації права власності на спірне майно за Публічним акціонерним товариством “Українська інноваційна компанія”, зазначене майно вибуло з його володіння на підставі рішення суду, що в подальшому було скасовано.

Поряд з тим, як зауважує позивач, ігноруючи вказані вище обставини, ТОВ “Технік енерджі”, поза волею позивача – законного власника майна, відчужило на аукціоні спірне майно, покупцем якого за наслідками аукціону визнано ПП “Марго”.

В підтвердження обставин набуття ПП “Марго” у власність спірного майна суду надано Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також копії договору купівлі-продажу, акту (акту передання права власності на нерухоме майно) від 30.10.2017, свідоцтва №5426, виданого 19.10.2017 приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_7

З огляду на вказане вище, позивач просить суд витребувати у порядку ст. 387, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України з чужого незаконного володіння ПП “Марго” спірне майно і передати його позивачу та визнати за ним право власності на спірне майно у порядку ст. ст. 328, 392 ЦК України.

В розрізі вимоги про визнання права власності позивач вказує, що відповідна вимога є додатковою вимогою до вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки для відновлення порушеного права позивача застосування віндикації недостатньо – необхідні правові підстави для державної реєстрації права власності за позивачем.

Заперечуючи проти вказаних вимог, відповідач посилається на те, що позивач – Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія” не є правонаступником Акціонерного товариства "Український інноваційний банк", який був стороною договірних правовідносин, а тому позивач не є суб’єктом права вимоги за спором у даній справі.

До того ж, позивач вказав, що 16.05.2018 господарським судом міста Києва у справі №910/10651/16 в межах справи №910/11048/14 про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" постановлено ухвалу, якою:

- визнано іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2010, укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", такою, що припинена з 03.02.2015;

- визнано недійсним правочин (дії) Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" з реєстрації за ним права власності на комплекс нежитлових будівель літ. "А" пл.1101,50 кв.м.; "Б" пл. 2538,9 кв.м.; "В" пл. 16,9 кв.м. та споруди за адресою: Київська область, м. Біла Церква, Сквирське шосе, буд. 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103);

- скасовано рішення Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:19267932 від 11.02.2015.

Крім того, в обґрунтування заперечень на позов відповідачем зазначено, що ухвалою господарського суду міста Києва у справі №910/11048/14 порушено справу про банкрутство ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", а тому реєстрація банком за собою права власності на спірне майно у позасудовому порядку, здійснена протягом дії мораторію, суперечить законодавчим вимогам та свідчить про незаконне набуття ПАТ «Український інноваційний банк» права власності на спірне майно.

Таким чином, оскільки, на думку відповідача, на момент продажу майна на аукціоні ані банк, ані позивач не були власниками спірного майна, вимоги ПАТ «Укр/Ін/Ком» у даній справі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до викладених у письмових поясненнях доводів третя сторона заперечила проти позову, оскільки результати аукціону з продажу спірного майна, на яких переможцем визнано відповідача, як і сам договір купівлі-продажу, не оскаржено та у судовому порядку не визнано недійсними, що, на думку ТОВ "Технік Енерджі", свідчить про правомірність набуття відповідачем спірного майна у власність та виключає застосування приписів ст. 387 ЦК України.

До того ж, в основу заперечень проти позову ТОВ "Технік Енерджі" покладено обставини та доводи, аналогічні доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов.

У відповідь на відзив позивач зазначив, що реорганізація позивача не відбувалась, а лише змінилась назва відповідної юридичної особи з ідентифікаційним кодом 05839888 з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» та, надалі, ПАТ «Укр/Ін/Ком», у той час як законність рішення загальних зборів ПАТ «Укрінбанк» від 13.07.2016, яким було змінено назву позивача, встановлена та підтверджена рішенням суду у справі №913/278/17.

Заслухавши заключне слово сторін справи, з’ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 316, ст. 387, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем – особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, а предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема: право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття його з володіння, наявність спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.

Так, приписами статей 11, 328, 334, 392 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Зазначені норми встановлюють, що позивачем у справі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої права у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб.

Так, заявляючи у даній справі вимоги про витребування майна та визнання на нього права власності, позивач вважає себе належним власником спірного майна, оскільки 10.02.2015 ПАТ "Український інноваційний банк", який, за доводами позивача, змінив назву на ПАТ «Укр/Ін/Ком», у передбаченому законом порядку набув у власність вказане майно, у той час як дії відповідача стосовно вказаного майна свідчать про невизнання відповідних обставин.

Згідно доводів позивача, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінбанк» від 13.07.2016 назву ПАТ «Укрінбанк» змінено на ПАТ «Укрінком», змінено місцезнаходження товариства, затверджено нову редакцію статуту, змінено види економічної діяльності (КВЕДи), зокрема виключено «діяльність комерційних банків (64.19)», а надалі рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» від 28.03.2017 назву ПАТ «Укрінком» змінено на ПАТ «Укр/Ін/Ком».

Відповідно до пунктів 1.1., 1.3.2. статуту Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком», оформленим протоколом №6 від 28.03.2017, ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінком» на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ «Український інноваційний банк» та Публічного акціонерного товариства «Укрінком».

Скорочене найменування товариства українською мовою - ПАТ «Укр/Ін/Ком».

Згідно з частинами 1 і 7 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до частини 6 статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності.

Згідно приписів ст. ст. 2, 26, 27, 77, 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність» реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам.

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

Банк може бути ліквідований: за рішенням власників банку; у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії.

Водночас відповідно до ст. 15, 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку, відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України, а правонаступництво банківської установи можливе лише у разі реорганізації банку, у той час як при ліквідації банківської установи правонаступництво згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність», - відсутнє.

Виключення ж кредитною установою із своєї назви слова "банк" та з видів своєї діяльності "банківська діяльність" без дотримання передбаченої Законом України «Про банки і банківську діяльність» процедури не дає підстави вважати її правонаступником кредитної установи (банку).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №910/8117/17 та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/7828/17.

З матеріалів справи слідує, що Постановою Національного банку України №934 від 24.12.2015 Публічне акціонерне товариство «Укрінбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 запроваджено тимчасову адміністрацію й призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

На підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національним банком України 22.03.2016 було винесено постанову №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк». Того ж дня Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укрінбанк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк».

Рішенням виконавчої дирекції фонду гарантування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.02.2018 №536, зокрема, продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» на один рік з 23.03.2018 по 22.03.2019 включно.

За приписами статтей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Однак, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до Публічного акціонерного товариства «Укрінком», надалі - Публічного акціонерного товариства «Укр/Ін/Ком», прав та обов'язків банківської установи - Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» у передбаченому законом порядку, у тому числі стосовно отримання згоди на вказані дії від Національного банку України.

Доводи позивача стосовно того, що він, будучи банківською установою, змінив лише найменування без проведення реорганізації визнаються судом неспроможними, позаяк спеціальним законом – Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено обов'язкову наявність слова «банк» у найменуванні банківської установи, у той час як можливість зміни за рішенням власників банку, без згоди Національного банку України, назви установи шляхом заміни слова «банк» на «компанія» відповідними законодавчими приписами не передбачено, відтак вказані дії не є достатнім доказом правонаступництва між банківською та небанківською установою, якою, на думку позивача, він є на час розгляду справи в суді.

Посилання ж позивача на наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про зміну назви та законність рішення зборів учасників товариства оцінюються судом критично, оскільки в розрізі предмету доказування у даній справі та обставин ліквідації банку - Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", відомостей про що реєстр не містить, наявність рішення учасників товариства про зміну найменування та відомостей в ЄДР про вказане, не спростовують встановлені судом обставини відсутності правонаступництва між позивачем та ПАТ "Український інноваційний банк", а залишення позивачем ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить встановленим вище обставинам та законодавчим вимогам.

Таким чином, судом визнаються необґрунтованими доводи позивача ПАТ "Український інноваційний банк" стосовно того, що він - Публічне акціонерне товариство «Укр/Ін/Ком» та банк - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" є однією і тією ж юридичною особою.

Відповідно до положень ст. ст. 510, 512 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Так, сторонами у зобов’язанні за кредитним договором №4683 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та іпотечним договором від 03.11.2010 є Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", як банк та іпотекодержатель, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", як позичальник та іпотекодавець.

Враховуючи вказане вище, відсутність обставин переходу до позивача прав та обов’язків банку (правонаступництва) у передбаченому законом порядку, а також відсутність правочину між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Укрінком» щодо заміни кредитора в зобов'язанні за кредитним договором №4683 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та іпотечним договором від 03.11.2010 чи інших, передбачених законом, обставин зміни кредитора у зобов’язанні, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача стосовно того, що він є стороною – кредитором/іпотекодержателем за договором №4683 про відкриття відновлювальної кредитної лінії та іпотечним договором від 03.11.2010, а відтак і власником спірного майна, на яке Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було звернуто стягнення та зареєстровано право власності на підставі вказаних правочинів.

Інших нормативно обґрунтованих підстав, підтверджених відповідними належними доказами, щодо предмету позову у даній справі позивачем не заявлено.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність у позивача набутих у передбаченому законом порядку прав власника щодо спірного майна, а також відсутність інших належних та допустимих доказів наявності порушеного права позивача як власника спірного майна, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про визнання права власності на комплекс нежитлових будівель літ. “А” пл. 1 101,50 кв.м.; “Б” пл. 2538,90 кв.м.; “В” пл. 16,9 кв.м. та споруди, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103) за Публічним акціонерним товариством “Українська інноваційна компанія”, з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Що ж до вимоги позивача про витребування спірного майна від відповідача шляхом його вилучення та передачі на користь позивача у порядку ст. 388 ЦК України слід зазначити таке.

З огляду встановлених вище обставин відсутності у позивача права власності на спірне майно, як обов’язкової умови для застосування до спірних правовідносин норм ст. 387 ЦК України, суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство “Українська інноваційна компанія” не є особою, право якої порушено у розумінні ст. 388 ЦК України, а тому вимога позивача про витребування з чужого незаконного володіння у ПП “Марго” комплексу нежитлових будівель літ. “А” пл. 1 101,50 кв.м.; “Б” пл. 2 538,90 кв.м.; “В” пл. 16,9 кв.м. та споруди, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103), і передачу його Публічному акціонерному товариству “Українська інноваційна компанія” є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

У відповідності до статті 129 ГПК України, у зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на позивача, у той час як заявлені ним до стягнення витрати на правничу допомогу з огляду на відмову у задоволенні позову та доказову необґрунтованість розподілу не підлягають.

Що ж до понесених відповідачем судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи, слід зазначити таке.

Відповідно до поданих відповідачем заяв та доданих до них доказів, ПП «Марго» просило стягнути на його користь з позивача 351 396,36 грн витрат на професійну правничу допомогу, які складаються з:

- 45 000, 00 грн – вивчення документів, підготовка процесуальних документів до першого засідання в суді першої інстанції у справі №911/560/18;

- 20 000,00 грн – наступна робота з документами та підготовка інших процесуальних документів, письмові та усні консультації (16 годин роботи*1 250,00 грн за одну годину роботи адвоката);

- 35 000,00 грн – участь у судових засіданнях (7 судових засідань*5 000,00 грн за кожне судове засідання);

- 251 396, 36 грн – винагорода в разі вирішення справи на користь ПП «Марго» (4% від ціни позову).

В підтвердження вказаних вище витрат відповідачем надано суду копії договору про надання правової (правничої) допомоги №1 від 15.05.2018, ордеру серії КВ №736503, виданого адвокату ОСОБА_3, яка брала участь у розгляді вказаної справи та була присутня у всіх судових засіданнях, копії складених за договором про надання правової (правничої) допомоги №1 від 15.05.2018 первинних документів – актів приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, рахунків на оплату, а також копії виписок по рахунку про здійснення відповідних оплат на користь адвокатського бюро.

Відповідно до ст. ст. 126, 129 ГПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду вказаного вище, перевіривши розрахунок понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в частині вивчення документів, підготовки процесуальних документів до першого засідання в суді першої інстанції у справі №911/560/18; наступної роботи з документами та підготовки інших процесуальних документів, письмових та усних консультацій; участі адвоката у судових засіданнях, суд дійшов висновку, що вказана сума у загальному розмірі 100 000,00 грн є арифметично та документально обгрунтованою, а отже підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача у порядку п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Що ж до суми винагороди в разі вирішення справи на користь ПП «Марго» - 4% від ціни позову, у розмірі 251 396, 36 грн, то відповідні кошти не є витратами на професійну правничу допомогу у розумінні ст. 126 ГПК України, оскільки судове рішення не належить до об’єктів цивільних прав, а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатом послуг.

Отже, витрати позивача по сплаті винагороди за вирішення справи на користь ПП «Марго» у розмірі 4% від ціни позову - 251 396, 36 грн, відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача не підлягають.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 129, 233, 238 240 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 104, 316, 328, 334, 392, 510, 512, 387, 388 Цивільного кодексу України, Закону України "Про банки і банківську діяльність", суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, б. 3-А, ідентифікаційний код 05839888) до Приватного підприємства “Марго” (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Шевченка, б. 158, ідентифікаційний код 20619598) про витребування з чужого незаконного володіння у Приватного підприємства “Марго” комплекс нежитлових будівель літ. “А” пл. 1 101,50 кв.м.; “Б” пл. 2 538,90 кв.м.; “В” пл. 16,9 кв.м. та споруди, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103) і передачу Публічному акціонерному товариству “Українська інноваційна компанія”; а також про визнання права власності на комплекс нежитлових будівель літ. “А” пл. 1 101,50 кв.м.; “Б” пл. 2538,90 кв.м.; “В” пл. 16,9 кв.м. та споруди, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, Сквирське шосе, 229 (реєстраційний номер нерухомого майна 573173732103) за Публічним акціонерним товариством “Українська інноваційна компанія”, відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська інноваційна компанія” (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, б. 3-А, ідентифікаційний код 05839888) на користь Приватного підприємства “Марго” (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вул. Шевченка, б. 158, ідентифікаційний код 20619598) 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 17.5) підпункту 17) пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено 05.09.2018.

Суддя В.А. Ярема