Ухвала суду № 76265159, 05.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.09.2018Справа № 910/15492/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Альянс", село Яцьківка,

про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017

у справі № 910/15492/17

за позовом закритого акціонерного товариства "АТЛАНТ", м. Мінськ Республіки Білорусь, в особі філії Барановицький верстатобудівний завод, м. Барановичі Республіки Білорусь,

до приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС", село Яцьківка,

про стягнення 33 978 910,31 грн.,

за участю представників

позивача - Пушка С.В. (довіреність від 01.02.2018, ордер серіїКС№421655 від 22.05.2018),

ОСОБА_6.(директор);

відповідача Помогайбо О.В. (довіреність від05.12.2017 №62-38/12430)

ВСТАНОВИВ

Закрите акціонерне товариство "Атлант" (далі - Позивач, Стягувач) в особі Філії Барановицький верстатобудівний завод звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" (далі - Підприємство, Відповідач, Заявник ) про стягнення заборгованості в розмірі 33 978 910, 31 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/15492/17 позов ЗАТ "Атлант" в особі Філії Барановицький верстатобудівний завод задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Торговий Альянс" на користь ЗАТ "Атлант" в особі Філії Барановицький верстатобудівний завод (225416, Республіка Білорусь, Брестська область, м. Барановичі, вул. Наконєчнікова, 50) борг в розмірі 37 754 344, 79 російських рублів, що еквівалентно 16 989 455, 15 грн., 2 891 174, 87 грн. пені та 140 420, 96 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 апеляційну скаргу ПрАТ "Торговий Альянс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/15492/17 - без змін.

26.01.2018 до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява ПрАТ "Торговий Альянс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15492/17, яким відстрочити виконання рішення від 12.10.2017 у справі на 5 років, адже в апеляційній скарзі ставились питання про скасування рішення місцевого суду в частині стягнення 2891 174, 87 грн. пені та відстрочення виконання судового рішення строком на 5 років, однак остання вимога не була вирішена апеляційним судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду №910/15492/17 від 06.02.2018 відмовлено в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15492/17, яким відстрочити виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/15492/17 на 5 років.

22.02.2018 на виконання вказаного рішення суду було видано наказ.

Постановою Верховного Суду від 23.05.2018 № 910/15492/17 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" залишено без задоволення, а судові рішення - без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 у справі № 910/15492/17 скаргу Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" на дії приватного виконавця Балан Світлани Володимирівни по справі № 910/15492/17 задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Білан Світлани Володимирівни про відкриття виконавчого провадження № 56284518 від 26.04.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду №910/15492/17 від 16.08.2018 повернуто без розгляду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Атлант" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 по справі №910/15492/17.

ПАТ "Торговий Альянс" 07.08.2018 подало суду заяву про відстрочення виконання рішення суду від 12.10.2017 на один рік.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 № 05-23/1402 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Чинчин О.В.

За результатами повторного автоматизованого розподілу вказану заяву передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/15492/17 від 16.08.2018 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 до повернення матеріалів справи №910/15492/17 з апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 зі справи № 910/15492/17 було повернуто без розгляду апеляційну скаргу ЗАТ "Атлант" і матеріали справи № 910/15492/17 повернуто до Господарського суду міста Києва.

30.08.2018 матеріали справи № 910/15492/17 були передані судді.

Частинами першою та другою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому суд враховує пріоритети визначені частиною третьої статті 2 згідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; … 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи процесуальну поведінку учасників судового процесу суд неодноразово відкладав підготовче засідання для забезпечення засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, а також змагальності сторін.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.1.2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається що строк який можна визначити розумним не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку яка залежить від певних критеріїв вироблених практикою ЄСПЛ складність справи поведінка заявника поведінка державних органів значущість питання для заявника.

Враховуючи, що заява про відстрочку виконання рішення суду має розглядатись за матеріалами справи, а їх відсутність у суді була перешкодою для дотримання встановленого законодавцем строку, тому призначена до розгляду у судовому засіданні у десятиденний строк з дня надходження справи з урахуванням строку для належного повідомлення учасників справи про час і місце її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/15492/17 від 30.08.2018 прийнято заяву приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Альянс" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/15492/17 за позовом закритого акціонерного товариства "Атлант" в особі філії Барановицький верстатобудівний завод до приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" про стягнення 33 978 910,31 грн. до свого провадження та призначений її розгляд на 04.09.18, учасники справи повідомлені про час і місце її розгляду. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення щодо поданої заяви з документальним підтвердженням викладених обставин.

В судовому засіданні 04.09.2018 з'явились сторони, позивач клопотав про надання часу для подання письмових пояснень. Оскільки виявлено несвоєчасне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, суд оголосив перерву до 14:00, 05.09.2018.

В судове засідання 05.09.2018 з'явились представник позивача, надали письмові пояснення по суті заяви про відстрочення , а також

Представник та директор відповідача (заявника) надали додаткові документи.

Представник заявника та директор підтвердили актуальність заяви, вказували, таке:

- підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі у зв'язку із втратою ринку збуту та через військову агресію РФ;

- підприємство має позитивні судові рішення судів адміністративної юрисдикції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та очікує на бюджетне відшкодування в розмірі 6073189,57грн.;

- чи не єдиним джерелом надходжень підприємства є кошти від Акціонерного товариства "Норд" (вул.Шкілька, м. Краматорськ 84322, ідентифікаційний код 13533086), яке на даний час з військову агресію РФ не здійснює свою діяльність, але до кінця 2019 року зобов'язане сплатити борг в розмірі 7800,9 тис грн.;

- після зняття торгівельної блокади м. Донецька АТ "Норд" готове отримати від підприємства та оплатити майно на суму 20 млн грн.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши долучені до заяви письмові докази, додаткові документи, подані відповідачем та письмові пояснення, подані позивачем виходячи з вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що заява Приватного акціонерного товариства "Торговий Альянс" про відстрочку виконання судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення або відмову постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених вказаною статтею не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними мотивами. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами Глави 5 та статтями 86, 209 та 210 цього кодексу. Так, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторони зазначили , що судом досліджені всі докази, які ними подані та досліджені в судовому засіданні.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясовує обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджує в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються. З урахуванням змісту спірних правовідносин, обставин справи та зібраних у справі доказів суд під час розгляду справи по суті може змінити порядок з'ясування обставин справи та порядок дослідження доказів, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам. Учасники справи можуть давати свої пояснення, зокрема з приводу письмових, речових та електронних доказів.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, як вказано вище, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище Підприємство , яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, фінансове становище заявника є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки на погашення поставки, оскільки був обізнаний про строк настання їх погашення, самостійно визначивши такий строк в угодах та специфікаціях.

Разом з цим, Відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках на час подання заяви, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Водночас, відповідач надав звітність станом на 31.12.2017, судові рішення, які свідчать про вирішені спори про недійсність податкового повідомлення - рішення щодо Підприємства, сертифікат №7846 від 11.10.2017 Київської торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини: неможливість отримання коштів від виробника та проведення розрахунків внаслідок актів тероризму в зоні проведення АТО щодо зобов'язання по прийняттю товару та його оплаті за договором №52-14-14 і зазначенням початку дії 01.09.2014 та вказівкою, що на 09.10.2017 вона є триваючою.

Крім того, надав судові рішення про стягнення коштів на користь його контрагента - АТ «Норд», повідомив суд про наявність майна , яке може бути в майбутньому передане товариству «Норд» за оплату , а також інформацію АТ «Норд» від 06.03.2018 про перенесення ним виробництва до Китаю на виробничі потужності «Мідеа» та анонсування реалізації продукції з весни 2018 року.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Також, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

Оцінюючи подані докази, господарський суд зазначає, що вони свідчать про події минулого часу і не відображають дійсних обставин і фактів щодо майнового стану Відповідача на час з моменту набрання судовим рішення м законної сили та власне частково заперечують і спростовують доводи заявника.

Також Суд зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.

Мотивуючи заяву з посиланням на форс-мажорні обставини, підтверджені сертифікатом №7846 від 11.10.2017 Київської торгово-промислової палати спростовує її цілі, оскільки Підприємство не «виробником» (неможливість отримання коштів від виробника) поставленої продукції за договором 52-14-14, а є її покупцем та прийняло товар в період з 29.01.2016 по 31.03.2016 в який визначено період дії форс-мажорних обставин.

Разом з тим даний сертифікат був предметом оцінки Київського апеляційного господарського суд у постанові від 22.01.2018 у даній справі, де зазначено таке.

Проте наданий відповідачем (апелянтом) суду апеляційної інстанції сертифікат Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (в період з 01.09.2014 - тривають станом на 09.10.2017), яким засвідчено неможливість отримання коштів від виробника та проведення розрахунків внаслідок актів тероризму в зоні проведення АТО, не приймається апеляційним судом до уваги, адже матеріалами справи встановлено, що відповідач на підставі підписаних в цей період специфікацій (№ 59 від 29.01.2016, № 60 від 10.02.2016, № 61 від 17.02.2016, № 62 від 18.02.2016 та № 63 від 31.03.2016), отримував від позивача товар згідно товарно-транспортних накладних серії НУ №1625129 від 29.01.2016, серії НУ № 1625137 від 11.02.2016, серії НУ № 1625141 від 17.02.2016, серії НУ № 1625142, серії НУ № 1625143, серії НУ № 1625147 від 18.02.2016, серії ХЮ № 923384 та серії ХЮ №923385 від 31.03.2016, а також в період з 01.09.2015 по 29.12.2016 здійснював часткову оплату отриманого товару.

Крім цього, з 13.01.2015 місцезнаходженням відповідача (апелянта) є: 01032, Україна, м. Київ, вул. Саксаганського, буд 107/47 літ Б, а розвантаження товару за вищезазначеними товарно-транспортними накладними відбувалось в м. Краматорськ та м. Дніпропетровськ, які не є тимчасово окупованими.

Таким чином, існування форс-мажорних обставин, на які посилається апелянт, як на підставу для звільнення його від відповідальності у вигляді стягнення пені або для її зменшення, а також відстрочення виконання рішення суду чи відмови в задоволенні позову в повному обсязі, матеріалами справи не підтверджується.

Поза належною правовою оцінкою заявника залишились інтереси Позивача і та обставина, що при наданні відстрочення виконання рішення строком на один рік, Стягувач, в даному випадку - постачальник, не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації, оскільки невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог позивача з відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України за період такого розстрочення та останній понесе збитки від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в економіці країни.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що, в порушення вимог статей 74 та 331 Господарського процесуального кодексу України Відповідач не дотримався викладених у них вимог, не вказав належні обставини, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення та справедливого балансу інтересів сторін у спорі.

З урахуванням наведеного, заявлені вимоги про надання Відповідачу відстрочки виконання рішення на один рік не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись стаття 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви приватного акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Альянс" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 у справі № 910/15492/17 за позовом закритого акціонерного товариства "АТЛАНТ" в особі філії Барановицький верстатобудівний завод до приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ АЛЬЯНС" про стягнення 33 978 910,31 грн. повністю.

Ухвала набрала законної сили 05.09.2018.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів через Господарський суд міста Києва.

Повне судове рішення складено 06.09.2018

Суддя І.Д. Курдельчук