Рішення № 76264993, 04.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018Справа № 910/8574/18за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 86206,73 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 86206,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати послуг за договором № ОТУ/БМЕС-17-24/Ю від 05.12.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 73972,87 грн., 3% річних у розмірі 832,95 грн., пеню у розмірі 9310,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2090,46 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/8574/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, праву розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

06.08.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» (позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Українська Залізниця» (відповідач, замовник) укладено договір на надання послуг № ОТУ/БМЕС-17-24/Ю (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов'язується надати, за завданням замовника, на свій ризик і відповідно до умов цього договору послуги по технічному обслуговуванню систем та приладів охоронно-пожежної сигналізації, розташованих на об'єктах виробничого підрозділу «Одеське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» ПАТ «Українська залізниця» згідно Додатку №1 до договору, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити надані послуги. Виконавець надає послуги за рахунок власних сил та засобів.

Відповідно до п. 1.3 Договору замовник доручає, а виконавець надає послуги, передбачені п. 1.1 Договору, на території замовника і сплачує за надані послуги за цінами, які зазначені у кошторисах, що є невід'ємними частина договору.

Пунктом 3.2 Договору встановлена загальна вартість послуг Виконавця, яка складає 173 582,46грн (з ПДВ).

Розрахунки за надані послуги здійснюються замовником в наступному порядку: частина вартості наданих послуг без врахування ПДВ у розмірі, а саме 80% вартості наданих послуг оплачується в термін 30 календарних днів після підписання актів приймання-передачі наданих послуг, які від імені замовника мають право підписувати уповноважені особи виробничих підрозділів Філії, на обліку яких знаходиться об'єкти, в яких розташовані системи та прилади охоронно-пожежної сигналізації; частина вартості наданих послуг, що відповідає розміру ПДВ із операції з їх надання, а саме 20% вартості наданих послуг, оплачується протягом 10 календарних днів з дня отримання замовником в електронному вигляді повідомлення про належну реєстрацію виконавцем податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової накладної/розрахунку коригування в електронному вигляді, але не раніше моменту оплати замовником 80% вартості наданих послуг (п. 4.1. Договору).

Згідно з п.6.1 Договору виконавець зобов'язаний надавати послуги замовнику, передбачені п.1.1 цього договору, щомісячно, в період з листопада по грудень 2017 року включно.

Відповідно до п.7.4 договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 28.12.2017 сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003, відповідно до якого загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг за актом становить 73972,87 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сторонами підтверджено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором у розмірі 73972,87 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати послуг за договором № ОТУ/БМЕС-17-24/Ю від 05.12.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 73972,87 грн., 3% річних у розмірі 832,95 грн., пеню у розмірі 9310,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2090,46 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 28.12.2017 сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003, відповідно до якого загальна вартість наданих позивачем відповідачу послуг за актом становить 73972,87 грн. з ПДВ.

Також до матеріалів справи надано податкову накладну від 28.12.2017 №79 щодо господарських операцій між позивачем та відповідачем на суму 79372,87 грн., з яких ПДВ складає 12328,81 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником в наступному порядку: частина вартості наданих послуг без врахування ПДВ у розмірі, а саме 80% вартості наданих послуг оплачується в термін 30 календарних днів після підписання актів приймання-передачі наданих послуг, які від імені замовника мають право підписувати уповноважені особи виробничих підрозділів Філії, на обліку яких знаходиться об'єкти, в яких розташовані системи та прилади охоронно-пожежної сигналізації; частина вартості наданих послуг, що відповідає розміру ПДВ із операції з їх надання, а саме 20% вартості наданих послуг, оплачується протягом 10 календарних днів з дня отримання замовником в електронному вигляді повідомлення про належну реєстрацію виконавцем податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової накладної/розрахунку коригування в електронному вигляді, але не раніше моменту оплати замовником 80% вартості наданих послуг

У статті 903 ЦК України вказано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене, станом на дату звернення до суду з позовом строк здійснення відповідачем оплати вартості наданих послуг є таким, що настав.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сторонами підтверджено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором у розмірі 73972,87 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів сплати вартості наданих послуг за Договором, в тому числі в заявленій позивачем сумі, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості - 73972,87 грн., у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 2090,46 грн. інфляційних втрат та 832,95 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на заявлені періоди нарахування (з 29.01.2018 по 14.06.2018), з урахуванням строків оплати товару за Договором, перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є обґрунтованим, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 832,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2090,46 грн. підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9310,45 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.4 договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого строку оплати, заявленого позивачем періоду нарахування штрафних санкцій (з 29.01.2018 по 14.06.2018), суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до орієнтовного розрахунку позивача складають 9000,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До позовної заяви позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №4/06/2018 від 15.06.2018, укладеного між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Печерицею Вітою Петрівною, відповідно до якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші вид правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар адвоката становить 25000,00 грн. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до додаткової угоди №3 до договору про надання правової допомоги №4/06/2018 від 15.06.2018 вартість послуг - гонорару та судових витрат у спорі про стягнення заборгованості по сплаті послуги технічного обслуговування в розмірі 86206,73 грн. з ПАТ «Українська залізниця» на користь позивача становить 9000,00 грн., з яких 6000,00 грн. - сума гонорару, 3000,00 грн. - сума витрат адвоката.

Відповідно до платіжного доручення №138 від 15.06.2018 позивач сплатив на користь адвоката Печериці В.П. 25000,00 грн. з призначенням платежу - надання правової допомоги згідно з договором №4/06/2018 від 15.06.2018.

Крім того, до позовної заяви позивачем також долучені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОД №002668, що видане Печериці В.П. 18.02.2015.

Судом враховано, що ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, дослідивши попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який надано адвокатом до позовної заяви, встановив, що адвокатом не було надано послугу у вигляді відрядження до міста Києва, витрати на яку оцінено у 2500,00 грн., оскільки судове засідання судом не призначалося, а всі документи до суду надсилалися поштою. Також, адвокатом не надано доказів на витрати пов'язані з канцелярією та отримання витягу з ЄДРПОУ на суму 500,00 грн. (чеки, квитанції). Враховуючи відсутність доказів щодо надання адвокатом вказаних послуг, суд вважає доведеними понесену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестколіяпроект" (67806, Одеська обл., Овідіопольський район, селище міського типу Авангард, вул. Базова, 12 Д; ідентифікаційний код: 33312469) основний борг у розмірі 73972 (сімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 87 коп., 3 % річних у розмірі 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 2090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 46 коп., пеню у розмірі 9310 (дев'ять тисяч триста десять) грн. 45 коп., судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева