Рішення № 76264906, 03.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2018

Справа № 910/7865/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Теплогарант»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд»

про стягнення 323518 грн. 06 коп.

Представники учасників справи:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Теплогарант» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» про стягнення 323518 грн. 06 коп., з яких 268129 грн. 55 коп. основного боргу, 26343 грн. 10 коп. пені, 18769 грн. 07 коп. штрафу, 2516 грн. 72 коп. 3% річних та 7759 грн. 62 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов Договору на постачання теплової енергії № 45/16-17 не здійснив оплату за надані позивачем у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 268129 грн. 55 коп. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 26343 грн. 10 коп., 18769 грн. 07 коп. штрафу, 2516 грн. 72 коп. 3% річних та 7759 грн. 62 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 відкрито провадження у справі №910/7865/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи; судове засідання призначено на 23.07.2018, встановлено строки для подання сторонами заяв по суті справи.

У судовому засіданні 23.07.2018 судом було відкладено розгляд справи на 06.08.2018.

У судовому засіданні 06.08.2018 судом було оголошено перерву до 03.09.2018.

Представник позивача у судове засідання 03.09.2018 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103047435220, з якого вбачається, що ухвала суду від 06.08.2018 була отримана позивачем14.08.2018.

Представник відповідача у судове засідання 03.09.2018 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103047435238, з якого вбачається, що ухвала суду від 06.08.2018 була отримана відповідачем 14.08.2018.

У встановлені судом строки відповідачем не подано відзиву на позовну заяву.

Підстав для відкладення розгляду справи та оголошення перерви, відповідно до ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 03.09.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані докази, заслухавши усні пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/16794/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 та набрало законної сили 19.12.2017 (відповідно до інформації Бази даних «діловодство спеціалізованого суду»), визнано укладеним між Комунальним підприємством «Теплогарант» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» Договір на постачання теплової енергії № 45/16-17 у редакції, викладеній судом у резолютивній частині рішення від 04.12.2017 у справі №910/16794/17.

Згідно з ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 виконавець (позивач) зобов'язується у період дії цього Договору поставити Споживачу (відповідач) теплову енергію, а Споживач зобов'язується прийняти і своєчасно оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, що передбачені Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 виконавець постачає теплову енергію Споживачу у відповідності до положень Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови КМУ від 21 липня 2005 року № 630 зі змінами і доповненнями «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення» (далі по тексту - Правила), інших нормативно-правових актів чинного законодавства.

Згідно з п. 9.1 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення підписів печатками Сторін і діє по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до п. 9.3 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів висловлення будь-якою стороною вказаного договору наміру про його розірвання або необхідність перегляду, суд дійшов висновку, що Договір № 45/16-17 від 19.12.2017 був чинним у спірний період.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови цього Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 11 жовтня 2016 року, зокрема щодо оплати за фактично спожиту теплову енергію у період опалювального сезону 2016-2017 рр. (п. 9.2 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017).

Таким чином, в силу положень ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України та п. 9.2 договору умови Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 підлягають застосуванню до правовідносин між сторонами, які виникли у спірному періоді (з жовтня 2017 року по квітень 2018 року).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної а гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07.2005 централізоване опалення – це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 розмір тарифів на послуги встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради № 241 від 25.09.2017 тариф з 14.10.2017 на надання послуг з опалення для категорії споживачів «інші споживачі» становить 1878,16 грн. за 1 Гкал; згідно з рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради № 279 від 21.11.2017 тариф з 09.12.2017 на надання послуг з опалення для категорії споживачів «інші споживачі» становить 1884,12 грн. за 1 Гкал; згідно з рішенням Виконавчого комітету Конотопської міської ради № 55 від 26.02.2018 тариф з 17.03.2018 на надання послуг з опалення для категорії споживачів «інші споживачі» становить 2006,09 за 1 Гкал.

Суб'єкт користування послугами: - власник нежитлового приміщення ТОВ «Офісбуд»; характеристика об'єкта надання послуг: приміщення знаходиться за адресою: м. Конотоп по вул. Г. Тхора, № 86, площа приміщення складає 783,6 кв.м. (п.п. 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.5.2 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017).

Місцем надання послуг є приміщення розташоване за адресою: вул. Г. Тхора, 86 в м. Конотоп (п. 4.3 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017).

Згідно з п. 2.4 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 ціна Договору визначається як загальна вартість послуг, що надаються по цьому Договору у відповідності до актів прийому - передачі теплової енергії та щомісячних рахунків за спожиту теплову енергію.

Згідно з п. 3.3 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 розрахунковим періодом є календарний місяць (в подальшому за текстом цього договору - розрахунковий місяць).

Відповідно до п. 3.4 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 щомісячно до 1-го числа Споживач отримує від Виконавця акт прийому - передачі теплової енергії (далі-акт прийому-передачі послуг) та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє Споживача від відповідальності щодо оплати наданої Виконавцем послуги.

Відповідно до розпорядження міського голови Конотопської міської ради від 05.10.2017 № 317-ОД розпочато з 08.10.2017 опалювальний сезон; відповідно до розпорядження міського голови Конотопської міської ради від 10.04.2018 № 57-ОД завершено з 11.04.2018.

Судом встановлено, що у жовтні 2017 року позивачем були надані відповідачу житлово-комунальні послуги з опалення на суму 13738 грн. 72 коп. (за спожиті 7,31500 Гкал), що відображено в акті № 1262 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 31.10.2017 та відповідному рахунку; у листопаді 2017 року - житлово-комунальні послуги з опалення на суму 35561 грн. 00 коп. (за спожиті 18,93400 Гкал), що відображено в акті № 1533 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 30.11.2017 та відповідному рахунку; у грудні 2017 року - житлово-комунальні послуги з опалення на суму 44754 грн. 05 коп. (за спожиті 23,78000 Гкал), що відображено в акті № 1815 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 27.12.2017 та відповідному рахунку; у січні 2018 року - житлово-комунальні послуги з опалення на суму 59960 грн. 23 коп. (за спожиті 31,82400 Гкал), що відображено в акті № 229 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 29.01.2018 та відповідному рахунку; у лютому 2018 року - житлово-комунальні послуги з опалення на суму 52120 грн. 42 коп. (за спожиті 27,66300 Гкал), що відображено в акті № 490 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 26.02.2018 та відповідному рахунку; у березні 2018 року - житлово-комунальні послуги з опалення на суму 53685 грн. 91 коп. (за спожиті 27,81100 Гкал), що відображено в акті № 772 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 28.03.2018 та відповідному рахунку; у квітні 2018 року - житлово-комунальні послуги з опалення на суму 8309 грн. 22 коп. (за спожиті 4,14200 Гкал), що відображено в акті № 1031 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) від 25.04.2018 та відповідному рахунку (копії вказаних актів та рахунків на оплату долучені позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що вказані акти надання послуг за спірний період не підписані відповідачем та не містять відбитку печатки відповідача.

У позовній заяві позивач пояснив, що він направляв акти надання послуг та відповідні рахунки на юридичну адресу відповідача, однак, відповідач, отримувавши акти, не повертав позивачу їх примірники з підписами відповідача та відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд».

Суд зазначає, що згідно з п. 3.6 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 акт прийому-передачі послуг має бути підписано Споживачем та повернуто Виконавцю в 10-денний термін з моменту його одержання. Якщо у встановлений термін Виконавець не одержить підписаний акт прийому-передачі послуг чи мотивовану відмову від прийому послуг, послуга вважається прийнятою з виконанням усіх умов Договору.

Позивачем долучено до позовної заяви копії описів вкладення у цінний лист, копії фіскальних чеків, копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень та роздруківки з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, які підтверджують як факт надсилання позивачем на адресу відповідача актів надання послуг за спірний період та відповідних рахунків на оплату, так і факт отримання відповідачем вказаної поштової кореспонденції.

Будь-яких доказів висловлення відповідачем мотивованої відмови від підписання надісланих позивачем актів надання послуг з опалення за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що житлово-комунальні послуги з опалення були прийняті відповідачем на умовах, вказаних позивачем у відповідних актах надання послуг, а саме щодо обсягів та вартості спожитих послуг.

При цьому, згідно з п. 4.2 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 послуги надаються Виконавцем безперервно (за винятком часу перерв на проведення ремонтних і профілактичних робіт, ліквідацію наслідків аварії або пов'язаних з дією обставин непереборної сили); - протягом опалювального сезону, строк якого встановлюється відповідним органом державної влади.

Відповідно до п. 5.2.4 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 споживач має право на зменшення розміру плати в разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.

Доказів наявності обставин, які є підставами для зменшення розміру плати (відповідно до п. 5.2.4 договору), та обставин надання позивачем послуг з порушенням умов п. 4.2 договору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року відповідачем були спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення приміщення за адресою: вул. Г. Тхора, 86 в м. Конотоп на підставі Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 у загальному розмірі 268129 грн. 55 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 Договору № 45/16-17 від 19.12.2017 розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов’язання з оплати за надані позивачем у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року послуги з опалення, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у загальному розмірі 268129 грн. 55 коп., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 268129 грн. 55 коп.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 268129 грн. 55 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» у розмірі 268129 грн. 55 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв’язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Теплогарант» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» суми основного боргу у розмірі 268129 грн. 55 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, судом враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/16794/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 та набрало законної сили 19.12.2017, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість з оплати послуг з опалення, нарахованих за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року (тобто, за період, відмінний від періоду заявлених позовних вимог у даній справі).

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 26343 грн. 10 коп. за період з 11.01.2018 по 10.06.2018.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2.5 Договору № 45/16-17 від 02.04.2018 у разі несвоєчасної оплати Споживачем на умовах цього Договору за послуги Виконавця, Споживач сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання споживачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості (в межах розміру, заявленого позивачем), у зв’язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Теплогарант» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» пені у розмірі 26343 грн. 10 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 18769 грн. 07 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 6.2.5 Договору № 45/16-17 від 02.04.2018 за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Зважаючи на те, що відповідачем було прострочено оплату житлово-комунальних послуг з опалення, спожитих у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року, понад 30 днів (щодо кожного простроченого платежу) обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 6.2.5 Договору № 45/16-17 від 02.04.2018.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв’язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Теплогарант» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» штрафу у розмірі 18769 грн. 07 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2516 грн. 72 коп. за період з 11.11.2017 по 10.06.2018 та інфляційні втрати у розмірі 7759 грн. 62 коп. за період з листопада 2017 року по травень 2018 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв’язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства «Теплогарант» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» 3% річних у розмірі 2516 грн. 72 коп. та інфляційних втрат у розмірі 7759 грн. 62 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісбуд» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 37/122; ідентифікаційний код: 33594090) на користь Комунального підприємства «Теплогарант» (41600, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39-А; ідентифікаційний код: 32325215) суму основного боргу у розмірі 268129 (двісті шістдесят вісім тисяч сто двадцять дев’ять) грн. 55 коп., пеню у розмірі 26343 (двадцять шість тисяч триста сорок три) грн. 10 коп., штраф у розмірі 18769 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дев’ять) грн. 07 коп., 3% річних у розмірі 2516 (дві тисячі п’ятсот шістнадцять) грн. 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 7759 (сім тисяч сімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 4852 (чотири тисячі вісімсот п’ятдесят дві) грн. 76 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06.09.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова