Рішення № 76264704, 03.09.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.2018 Справа № 905/1330/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Приватного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 2443 грн. 12 коп.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2;

від відповідача – не з’явились;

від третьої особи на стороні відповідача - не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів” звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”.

Керуючись нормами статей 24, 37,129 Статуту залізниць України, ст. 307 ГК України, ст..ст.526, 908, 909, 920 ЦК України ПАТ “Нікопольський завод феросплавів” просить стягнути з відповідача вартість нестачі вантажу у розмірі 2443 грн. 12 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за залізничною накладною № 51026466 від вантажовідправника ПрАТ „МК Азовсталь” на адресу Позивача 27 червня 2017 року у вагоні № 62256011 надійшов коксик. Під час видачі вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції в кількості 1 400 кг. З урахуванням норми недостачі - 2% відповідальна вагова недостача склала на загальну суму 2 443 грн. 13 коп. Недостача продукції документально підтверджена комерційним актом.

Позивач вважає, що недостача виникла при справному перевезенні (без ознак просипання вантажу, виїмок та поглиблень), що свідчить про невірне зазначення вантажовідправником маси у залізничній накладній № 51026466. Різниця у масі зазначеній у договорі перевезення (залізничній накладній) та зафіксованій у комерційному акті підлягає відшкодуванню, оскільки вона сплачена у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.07.2018 за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження та залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” ПАТ “Українська залізниця” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

15.08.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти позову заперечує з огляду на наступне. Так позивач посилається на те, що вагон № 62256011 з вантажем на станцію Нікополь (стація призначення) прибув з недостачею, яка підтверджена комерційним актом від 28.07.2017 р. №466001/208, що на думку позивача є порушенням ст.ст. 307, 920 ЦК України та положення Статуту залізниць України. Проте, зазначені норми встановлюють відповідальність у разі порушення зобов’язань, що випливають з договору перевезень. з комерційного акту № 466001/208 від 28.07.2017 р. вантаж на станцію призначення прибув без ознак втрати вантажу у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення, що свідчить про відсутність порушення умов договору перевезення.

Крім того, позивач не є стороною у договорі перевезення, оскільки відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача. Вважає безпідставним посилання позивача на ст.1166 Цивільного кодексу України, оскільки цією правовою нормою регулюються недоговірні зобов’язання, проте, поставка позивачеві вантажу за спірною відправкою здійснено на підставі договору № 012/17-01/170977 від 26.12.2016 укладеного між Позивачем (Покупцем) та Відповідачем (Постачальником).

Ухвалою господарського суду від 15.08.2018 розгляд справи №905/1330/18 відкладено на 03.09.2018.

03.09.2018 від позивача надійшла заява про зміну найменування та типу Товариства та відповідь на відзив відповідача.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 03.09.2018 не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 між Позивачем (Покупцем) та Відповідачем (Постачальником) був укладений договір поставки № 012/17-01/170977 (далі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник (ПрАТ «МК «Азовсталь») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (АТ «Нікопольський завод феросплавів») продукцію коксикохімічного виробництва (далі за текстом - Товар) у відповідності з асортиментом, якістю, строками, об'ємами, за цінами та на умовах, передбачених в Специфікаціях до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець здійснює приймання Товару за кількістю на підставі залізничних накладних у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СССР від 15.06.1965 р. № П-6 зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція П-6). У випадку виявлення нестачі Товару виклик представника відправника та Постачальника обов’язковий. Виклик здійснюється по факсу вантажовідправника, вказаного у відповідній Специфікації до цього Договору, за яким була здійснена поставка, та по факсу Постачальника 8 0629 468441. Кількість товару, що надійшов (вага нетто) визначається шляхом вирахування з ваги брутто кожного вагону (або групи вагонів по одній залізничній накладній), визначеного на залізничних вагах, вага тари вагона (або групи вагонів по одній залізничній накладній), вказаної в залізничній накладній.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017, а по грошовим розрахункам до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Договір підписаний уповноваженими особами Сторін на скріплений їх печатками.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

На виконання умов Договору № 012/17-01/170977 та Специфікації № 9/1704319, 15.07.2017 за залізничною накладною №51026466 ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (відправник) зі станції відправлення ст. Сартана Донецької залізниці 15.07.2017 відвантажило на ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (станція призначення - Нікополь ОСОБА_1 залізниці) (одержувач) у вагоні №62256011 відсів коксу доменного. Згідно пункту 7 залізничної накладної: вантаж маркований вапном.

При цьому, відповідно до п.20 залізничної накладної, вантаж у вагон № 62256011 був завантажений відповідно до умов Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Після завантаження вантажу та його маркування, 15.07.2017 вагон № 62256011 пройшов зважування на 200-тонних вагонних вагах № 15 (ваги повірені державним повірником). Виходячи зі змісту накладної №51026466, маса вантажу у вагоні №62256011 становить 45 600 кг.

Під час прибуття вагону на станцію Нікополь ОСОБА_1 залізниці на підставі ст.24, 52 Статуту залізниць України, у доповнення до комерційного акту № 463003/381 станції ОСОБА_1, згідно комерційного акту № 466001/208 від 28.07.2017 форми ГУ-22 була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №62256011 тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Під час перевірки на 100-тонних тензометричних вагонних вагах вантажоотримувача, повірених 04.08.2016, у вагоні №62256011 виявлено вантажу менше проти документа на 1400 кг. Різниця проти комерційного акту № 463003/381 станції ОСОБА_1 склала 450 кг. Навантаження проведено вище рівня бортів 10-20 см, нанесене маркування вапняним розчином, поверхні вантажу присутні технологічні скоси окреслення навантаження без порушень. Двері та люки закриті, течі вантажу не було. З моменту прибуття до комісійного зважування, вагон знаходився під охороною чергових прийомоздавальників. При повторному зважуванні нестача вантажу підтвердилась.

Факт нестачі вантажу у вагоні № 62256011 підтверджується комерційним актом № 466001/208 від 28.07.2017, який підписаний належними особами, зокрема: прийомоздавальником, представником ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», заступником ДС.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

З матеріалів справи (залізничної накладної №51026466 та комерційного акту № 466001/208 від 28.07.2017) вбачається, що 15.07.2017 за залізничною накладною №51026466 ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (відправник) зі станції відправлення ст. Сартана Донецької залізниці відвантажило на ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (станція призначення - Нікополь ОСОБА_1 залізниці) у вагоні №62256011 вантаж масою 45 600 кг.

По шляху слідування вагону №62256011, на станції ОСОБА_1 залізниці 17.07.2017 перевізником було проведене його зважування внаслідок чого зафіксовано нестачу вантажу у кількості 950 кг, про що складено комерційний акт № 463003/381 від 17.07.2017 та зроблено відмітку у пункті 49 залізничної накладної №51026466.

28.07.2017 на станції призначення Нікополь ОСОБА_1 залізниці згідно комерційного акту № 466001/208 від 28.07.2017 перевізником та вантажоотримувачем було проведене комісійне зважування та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №62256011 тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

У вагоні №62256011 виявлено вантажу менше проти документа на 1400 кг. Різниця проти комерційного акту № 463003/381 складеного 17.07.2017 на станції ОСОБА_1 склала 450 кг.

Таким чином, втрата вантажу на шляху слідування вагону №62256011 за період з 15.07.2017 по 17.07.2017 склала 950 кг, та за період з 17.07.2017 по 28.07.2017 склала 450 кг.

Загальна кількість втрати вантажу на шляху слідування вагону №62256011 зі станції відправлення ст. Сартана Донецької залізниці до станції призначення - Нікополь ОСОБА_1 залізниці склала 1400 кг.

Статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

За змістом статті 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За змістом п.2.7 роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

Згідно даних залізничної накладної №51026466 у вагон № 62256011 був завантажений відсів коксу доменного.

За даними комерційного акту № 466001/208 від 28.07.2017 нестача у вагоні №62256011 складає 1400 кг.

Відповідно до рахунку-фактури № 91366997 від 15.07.2017 року вартість однієї тони відсіву коксу доменного у вагоні №62256011 складає 5472,96 грн.

Дослідивши розрахунок позовних вимог в частині стягнення шкоди за спірною відправкою суд встановив, що вартість недостачі вантажу у вагоні №62256011 (з урахуванням норми недостачі - 2% складає 2 443,13 грн.

З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційного акту, суд дійшов висновку, що за договором перевезення належним чином не виконав своїх зобов'язань, не забезпечив збереження ввіреного йому вантажу саме перевізник - Приватне акціонерне товариство “Українська залізниця”, тому вимоги позивача до ПрАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” про стягнення шкоди на підставі статей 24, 37,129 Статуту залізниць України, ст. 307 ГК України, ст.ст.526, 908, 909, 920 ЦК України є такими, що не ґрунтуються на нормах права.

Крім вже вищевказаних статей Статуту залізниць України та Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача завдану йому шкоду, посилаючись на статтю 1166 ЦК України.

За змістом статті Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. За змістом цієї статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Отже, посилання позивача на ст.1166 Цивільного кодексу України безпідставне, оскільки цією правовою нормою врегульовано недоговірні зобов’язання, у той же час постачання позивачеві продукції (вантажу за спірною відправкою) здійснено на підставі договору № 012/17-01/170977 від 26.12.2016 р. укладеного між Позивачем (Покупцем) та Відповідачем (Постачальником).

Таким чином, можливі збитки Позивача по спірних правовідносинах при їх наявності виникають не з договору перевезення, а з договору постачання. За таких обставин, вбачається невідповідність предмету спору (стягнення шкоди на підставі ст.307 Господарського кодексу України, ст.920 ЦК України, положення Статуту залізниць України, ст.1166 ЦК України) встановленим законом способам захисту порушеного права, що виникає з цивільно-правового (господарського) договору.

Досліджуючи питання щодо дій покупця за Договором № 012/17-01/170977 від 26.12.2016 у випадку виявлення нестачі Товару поставленого постачальником, судом встановлено, що зазначені обставини обумовлюються нормами цього Договору.

Так, пунктом 5.2 Договору № 012/17-01/170977 встановлено, що покупець здійснює приймання Товару за кількістю на підставі залізничних накладних у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, затвердженої постановою Держарбітражу при ОСОБА_3 СССР від 15.06.1965 р. № П-6 зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція П-6). У випадку виявлення нестачі Товару виклик представника відправника та Постачальника обов’язковий. Виклик здійснюється по факсу вантажовідправника, вказаного у відповідній Специфікації до цього Договору, за яким була здійснена поставка, та по факсу Постачальника 8 0629 468441. Кількість товару, що надійшов (вага нетто) визначається шляхом вирахування з ваги брутто кожного вагону (або групи вагонів по одній залізничній накладній), визначеного на залізничних вагах, вага тари вагона (або групи вагонів по одній залізничній накладній), вказаної в залізничній накладній.

Відповідно до п. 7 Інструкції № П-6 приймання продукції, що надійшла в справній тарі, за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці проводиться, як правило, на складі кінцевого одержувача. Покупці - бази збутових, постачальницьких, заготівельних організацій, оптових і роздрібних торгових підприємств, які перенаправляють транзитом продукцію в тарі або упаковці первісного відправника (виробника) повинні здійснювати прийомку продукції з якості місць лише у випадках, передбачених обов'язковими правилами або договором, а також при невідповідності фактичної ваги брутто вазі брутто, вказаній в супровідних документах.

Приймання продукції проводиться в наступні строки:

а) продукції, що надійшла без тари, у відкритій тарі і в пошкодженій тарі, - в момент отримання її від постачальника чи зі складу органу транспорту або в момент розтину опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів, але не пізніше термінів, встановлених для їх розвантаження;

б) продукції, що надійшла в справній тарі:

за вагою брутто і кількістю місць - у терміни, зазначені в підп. "а" цього пункту;

за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному місці - одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а для швидкопсувної продукції не пізніше 24 годин з моменту отримання продукції - при доставці продукції постачальником або при вивезенні її одержувачем зі складу постачальника і з моменту видачі вантажу органом транспорту - у всіх інших випадках. Приймання вважається здійснено одночасно, якщо перевірка кількості продукції закінчена у встановлені терміни (п.п. 9, 10 інструкції № П-6).

Як вбачається, з залізничної накладної № 51026466 та комерційного акту №466001/208 вагон № 62256011 прибув на ст.. Нікополь 27.08.2018, а вантаж цього вагону отриманий Позивачем 28.07.2018 р.

Пунктом 11 інструкції № П-6 передбачено, що приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те керівником або заступником керівника підприємства-одержувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції.

Підприємство-одержувач зобов'язане:

а) створити для правильного та своєчасного приймання продукції умови, при яких забезпечувалася б схоронність і запобігалась би можливість утворення нестач і розкрадання продукції;

б) забезпечити, щоб особи, які здійснюють прийомку продукції, добре знали справжню Інструкцію, а також правила приймання продукції за кількістю, встановлені відповідними стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими нормативними актами та договором поставки даної продукції;

в) забезпечити точне визначення кількості отриманої продукції (ваги, кількості місць: ящиків, мішків, в'язок, кип, пачок тощо);

г) систематично здійснювати контроль за роботою осіб, на яких покладено приймання продукції за кількістю, і попереджати порушення правил приймання продукції.

Відповідно до п. 12 Інструкції № П-6 приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні. При одночасному отриманні продукції в декількох вагонах, контейнерах або автофургонах, вартість якої оплачується за одним розрахунковим документом, одержувач зобов'язаний перевірити кількість продукції, яка надійшла у всіх вагонах, контейнерах або автофургонах, якщо обов'язковими для сторін правилами чи договором не передбачена можливість часткової (вибіркової) перевірки. В акті приймання має бути зазначено кількість продукції, що надійшла роздільно в кожному вагоні, контейнері або автофургоні.

Кількість продукції, що надійшла, при прийманні має визначатися в тих же одиницях виміру, які вказані в супровідних документах. Якщо в цих документах відправник вказав вагу продукції і кількість місць, то одержувач при прийманні продукції повинен перевірити її вагу і кількість місць (п.13 Інструкції № П-6).

Відповідно до п. 14 інструкції № П-6 перевірка ваги нетто проводиться в порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими для сторін правилами. При неможливості переважування продукції без тари, визначення ваги нетто проводиться шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання продукції і ваги тари після звільнення її з під продукції. Результати перевірки оформляються актами. Акт про вагу тари повинен бути складений не пізніше 10 днів після її звільнення, а про вагу тари з-під вологої продукції - негайно після звільнення тари з під продукції, якщо інші терміни не встановлені Особливими умовами поставки або договором. В акті про результати перевірки ваги тари указується також вага нетто продукції, визначеної шляхом вирахування з ваги брутто ваги тари. Визначення ваги нетто шляхом відрахування ваги тари з ваги брутто по даним, зазначеним у супровідних і в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і ваги тари не допускається. Перевірка ваги тари в решті всіх випадків проводиться з перевіркою ваги нетто.

Пунктами 16, 17 Інструкції № П-6 передбачено дії одержувача при виявленні недостачі продукції, а саме якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншою однорідної продукцією.

Про виявлену недостачу продукції складається акт з підписами осіб, які виконували прийомку продукції. У разі, коли при прийманні продукції виявлено невідповідність ваги брутто, окремих місць вагою, вказаною в транспортних або супровідних документах або на трафареті, одержувач не повинен здійснювати розтину тари та упаковки. Якщо при правильності ваги брутто недостача продукції встановлюється при перевірці ваги нетто або кількості товарних одиниць в окремих місцях, то одержувач зобов'язаний призупинити приймання решти місць, зберегти і пред'явити представнику, викликаному для участі в подальшому прийманні (пп. 17 і 18 цієї Інструкції), тару і упаковку розкритих місць і продукцію, що знаходилася всередині цих місць.

Одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складанні двостороннього акту представника відправника, за умови, що він з того ж міста, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в непошкодженій тарі виробника, що не є відправником, представника виробника з того ж міста. Представник іногороднього відправника (виробника) викликається у випадках, передбачених в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде їм спрямований представник для участі в перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик у вказаний термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого строку для явки представника відправника (виробника).

Таким чином, в порядку визначеному умовами договору та Інструкцією № П-6 позивачем в підтвердження недостачі товару на загальну суму 2 443,12 грн. не надано належних та допустимих доказів, оскільки такими мали бути складені двосторонні акти між одержувачем та відправником про недостачу товару по договору в установлені строки, що не було здійснено сторонами.

Докази в підтвердження виклику представника відправника для складання акту про недостачу продукції, як того вимагає Інструкція № П-6 та умови Договору, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, позивач не надав господарському суду доказів, які обґрунтовують його вимоги, отже позовні вимоги Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” не підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у сумі 1762 грн. залишаються за АТ “Нікопольський завод феросплавів”

Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “ОСОБА_1 залізниця” Приватного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 2443 грн. 12 коп. – відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. залишити за Акціонерним товариством “Нікопольський завод феросплавів” (код ЄДРПОУ 00186520).

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 03 вересня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 06 вересня 2018 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов