Рішення № 76263496, 05.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2018 р. справа № 809/1006/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2018 представник Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви (далі також – позивач) звернувся в суд з позовом до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі також – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із запитом на доступ до публічної інформації, в якому просив: 1) надати письмову інформацію про: а) власника; б) балансоутримувача; в) користувача культової споруди – церкви Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1 м. Коломия, що знаходиться за адресою: вул. Карпатська, 4, м. Коломия; 2) надати письмову інформацію про підстави на яких храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1 знаходиться у фактичному утриманні представників Української Греко-Католицької Церкви; 3) надати копії (належним чином засвідчені (з грифом "згідно оригіналу" і підписом відповідальної особи) усіх рішень та розпоряджень, які приймалися Івано-Франківською обласною державною адміністрацією з приводу надання в оренду чи постійне користування храму Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1 м. Коломия по вул. Карпатська, 4. За результатами розгляду вказаного запиту, Івано-Франківською обласною державною адміністрацією направлено лист за №ТИ-108 від 30.05.2018, яким запит Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви було задоволено частково. У відповіді, зокрема вказано, що власником культової споруди, храму Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1, який знаходиться за адресою вул. Карпатська, 4, м. Коломия, є держава в особі органів передбачених ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". Запитувану інформацію про храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1, що стосується: 1) балансоутримувача культової споруди; 2) користувача культової споруди; 3) підстави утримування культової споруди представниками Української Греко-Католицької Церкви, розпорядником публічної інформації надано не було. Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації з приводу ненадання на запит Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви вх. №ТИ-108 від 23.05.2018 інформації про храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1, який знаходиться за адресою вул. Карпатська, 4, м. Коломия, що стосується: 1) балансоутримувача культової споруди; 2) користувача культової споруди; 3) підстави утримання культової споруди релігійною громадою Української Греко-Католицької Церкви та зобов`язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію надати позивачу інформацію про храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1, який знаходиться за адресою вул. Карпатська, 4, м. Коломия, що стосується: балансоутримувача культової споруди; користувача культової споруди; підстави утримання культової споруди релігійною громадою Української Греко-Католицької Церкви.

На адресу суду 04.07.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В даному відзиві представник відповідача проти заявлених вимог у позовній заяві заперечила та зазначила, що позивачем дійсно було подано до Івано-Франківської обласної державної адміністрації запит про доступ до публічної інформації від 17.05.2018 №107/18. 30.05.2018 у строки передбачені Законом України "Про доступ до публічної інформації", Івано-Франківською обласною державною адміністрацією надано обґрунтовану та повну відповідь на вищезазначений запит №Т21-10б. Просила у задоволенні позову відмовити повністю. (а.с.26-30).

Представником позивача 10.07.2018 через канцелярію суду подано відповідь на відзив. У даній відповіді представник позивача вважає доводи на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву такими, що не доводять правомірності його дій у частині ненадання інформації про балансоутримувача культової споруди; користувача культової споруди; підстави утримання культової споруди релігійною громадою Української Греко-Католицької Церкви та просить задовольнити позовні вимоги Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви викладені у позовній заяві (а.с. 36-40).

17.07.2018 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому просять відмовити Івано-Франківській єпархії Української Православної Церкви у задоволенні позовних вимог до Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій в повному обсязі (а.с. 57-61).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 05.09.2018 клопотання представника відповідача від 17.07.2018 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення (а.с. 67-68).

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив, а відповідачем у запереченні не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви зареєстрована як юридична особа 11.05.1993, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10-15).

Позивач звернувся до Івано-Франківської обласної державної адміністрації із запитом на доступ до публічної інформації за вих. № 107/18 від 17.05.2018, в якому зокрема просив надати письмову інформацію про: а) власника; б) балансоутримувача; в) користувача культової споруди - церкви Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1 м. Коломия, що знаходиться за адресою вул. Карпатська, 4, м. Коломия; про підстави на яких храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1 м. Коломиї знаходиться у фактичному утриманні представників Української Греко-Католицької Церкви; надати копії (належним чином засвідчені (з грифом "згідно з оригіналом" і підписом відповідальної особи) усіх рішень та розпоряджень, які приймалися Івано-Франківською обласною державною адміністрацією з приводу надання в оренду чи постійне користування храму Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1 м. Коломиї по вул. Карпатська, 4; про прийняті (за наслідками розгляду даного запиту) рішення просив повідомити у письмовому вигляді у встановлений законом строк на адресу: вул. Виноградна, 10, с. Крихівці, м. Івано-Франківськ, 76493 (а.с. 16).

Відповідач, 30.05.2018 за вих. № Ти-108 на адресу позивача направив лист, в якому зокрема зазначив, що обласна державна адміністрація розглянула запит на публічну інформацію позивача від 23.05.2018 та інформує, що культове майно в м. Коломия, що на вул. Карпатська, 4, храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1 побудований в 1587 році є державною власністю оскільки до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визнано не чинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків. Тому держава в особі органів, передбачених в статті 17 Закону, є належним власником культових будівель і майна. Відповідно до статті 4 Закону України "Про власність" зазначені державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону.

Обласна державна адміністрація жодних рішень не приймала щодо передачі культового майна в м. Коломия. Вважаємо, що фактичне використання культової споруди відбувається за згодою між віруючими релігійних громад, оскільки частина вірних перейшла до громади УГКЦ, а частина – до громади УПЦ КП. Про це свідчить звернення від вірних релігійної громади Української Православної Церкви щодо зміни ієрархічного підпорядкування з УПЦ на УПЦ КП, яке перебуває на розгляді (а.с. 17).

Позивач, вважаючи, що за результатами запиту на доступ до публічної інформації відповідачем направлено лист за №ТИ-108 від 30.05.2018, яким запит Івано-Франківської Православної Церкви задоволено частково, звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон) від 13 січня 2011 року №2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Статтею 1 даного Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 даного Закону встановлено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації. Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

У відповідності до ст. 4 Закону, доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Забезпечення доступу до інформації передбачено ст. 5 Закон України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якої доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб - сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб - порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 6 даного Закону дано поняття публічної інформації з обмеженим доступом. Так інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" дано визначення та перелік суб'єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації. Так, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 13 даного Закону встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено строк розгляду запитів на інформацію. Так, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 24 даного Закону визначено відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Суд зазначає, що відповідачем на запит про доступ до публічної інформації позивача від 17.05.2018 №107/18 надано відповідь листом №Ти-108 від 30.05.2018. У своїй відповіді Івано-Франківська обласна державна адміністрація зазначила, що культове майно в м. Коломия, що на вул. Карпатська, 4 храм Благовіщення Пречистої ОСОБА_1 побудований в 1587 році і є державною власністю, оскільки до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визнано не чинним з дня його прийняття, тобто таким, що не породило правових наслідків. Тому держава в особі органів передбачених в статті 17 Закону, є належним власником культових будівель і майна.

Суд також звертає увагу, що аналогічна правова позиція викладена і в роз`ясненнях Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 №02-5/109.

Згідно ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно статті 326 Цивільного кодексу України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими об`єктами.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим – Уряду Республіки Крим.

Отже, культове майно в м. Коломия, що на вул. Карпатська, 4 храм Благовіщення Пречистої ОСОБА_1 є державною власністю та відповідно обласна державна адміністрація має право від імені держави володіти, користуватися та розпоряджатись даним майном та будівлями.

Зважаючи на це, Івано-Франківська обласна державна адміністрація є належним розпорядником публічної інформації про культову споруду храм Благовіщення Пречистої ОСОБА_1 м. Коломия, що стосується балансоутримувача культової споруди, користувача культової споруди.

Вищий адміністративний суд України у Постанові Пленуму від 29.09.2016 №10 роз`яснив, що у задоволенні запиту може бути відмовлено лише у разі наявності одночасно двох умов: відсутності інформації у володінні розпорядника інформації та відсутності у нього обов`язку володіти нею. Якщо інформація відсутня, але розпорядник зобов`язаний нею володіти, то згідно із принципом законності він повинен усунути порушення закону та вжити заходів щодо набуття (створення) запитаної інформації, продовживши у разі необхідності строк розгляду запиту на інформацію.

У свою чергу Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, як належним розпорядником публічної інформації, не надано пояснення причин ненадання інформації щодо балансоутримувача культової споруди, користувача культової споруди.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про визнання бездіяльності Івано-Франківської обласної державної адміністрації з приводу ненадання на запит Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви вх. №ТИ-108 від 30.05.2018 інформації про храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1, який знаходиться за адресою вул. Карпатська, 4, м. Коломия, що стосується: 1) балансоутримувача культової споруди; 2) користувача культової споруди та зобов`язання відповідача надати Івано-Франківській єпархії Української Православної Церкви інформацію про храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1, який знаходиться за адресою вул. Карпатська, 4, м. Коломия, що стосується: балансоутримувача культової споруди; користувача культової споруди, а позовні вимоги в цій частині визнати такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про надання письмової інформації про підстави утримання культової споруди представниками Української Греко-Католицької Церкви, то суд вважає, що у цій частині слід відмовити, враховуючи нижчевикладене.

Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що відповідач пунктом 2-3 листа на запит на публічну інформацію за вих. № Ти-108 від 30.05.2018 зазначив, що обласна державна адміністрація жодних рішень не приймала щодо передачі культового майна в м. Коломия. Також зазначив: вважаємо, що фактичне використання культової споруди відбувається за згодою між віруючими релігійних громад, оскільки частина вірних перейшла до громади УГКЦ, а частина – до громади УПЦ КП. Про це свідчить звернення від вірних релігійної громади Української Православної Церкви щодо зміни ієрархічного підпорядкування з УПЦ на УПЦ КП, яке перебуває на розгляді (а.с. 17).

Суд звертає увагу, як зазначено відповідачем, що фактичне використання культової споруди відбувається за згодою між віруючими релігійних громад, оскільки частина вірних перейшла до громади УГКЦ, а частина – до громади УПЦ КП., а відповідач жодних рішень щодо надання у користування культового майна в м. Коломия, що на вул. Карпатська, 4, храм Благовіщення Пречистої ОСОБА_1 не приймав, то інформація щодо фактичного використання майна не створена, ніде не відображена чи задокументована і не могла бути надана позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2. ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, виходячи із принципу верховенства права, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2361,08 грн., що пропорційно становить 67 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору, згідно з квитанцією №ПН132717С1 від 11.06.2018 (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації з приводу ненадання на запит Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви вх. №ТИ-108 від 30.05.2018 інформації про храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1, який знаходиться за адресою вул. Карпатська, 4, м. Коломия, що стосується: 1) балансоутримувача культової споруди; 2) користувача культової споруди.

Зобов`язати Івано-Франківську обласну державну адміністрацію надати Івано-Франківській єпархії Української Православної Церкви інформацію про храм Благовіщення Пресвятої ОСОБА_1, який знаходиться за адресою вул. Карпатська, 4, м. Коломия, що стосується: балансоутримувача культової споруди; користувача культової споруди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви сплачений судовий збір у розмірі 2361 (дві тисячі триста шістдесят одну) гривню 08 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: Івано-Франківська єпархія Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 20556047), вул. Виноградна, 10, с. Крихівці, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76493;

відповідач: Івано-Франківська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 20567921), вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76004.

Суддя Микитюк Р.В.