Ухвала суду № 76262843, 29.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3776/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Соколов О.М.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Горин І.В.

за участю:

прокурора Сьоміч А.А.

захисників Бондарчук Д.М., ФурманВ.О.

підозрюваного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України Сьоміча А.А. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Національної поліції України Гладченка Д.В., погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіною О.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Байбузи, Черкаського району, Черкаськоїобласті, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ст. 236, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 240 КК України,

та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., за адресою проживання: АДРЕСА_2, строком до 02 вересня 2018 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, прокурор відділу Генеральної прокуратури України Сьоміч А.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у сумі 253 821 391 грн.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор зазначає про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, прокурор вказує, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинах у складі злочинної організації, виконуючи керівну роль, пов'язану з організацією приховування наслідків її діяльності. Зазначає про високий ступінь суспільної небезпеки інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, які зумовлені тяжкими наслідками для навколишнього природного середовища та для здоров'я населення.

Також прокурор зазначає про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та те, що підозрюваним ОСОБА_3 та іншими підозрюваними фактично заподіяно шкоди навколишньому природному середовищу на загальну суму 253 821 391 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, захисників та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін,дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню непідлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження № 12017110150001095, відомості про яке 07.11.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ст. 236, ч. 1 ст. 239, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 364 КК України.

02 липня 2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ст. 236, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 240 КК України.

Старший слідчий в особливо важливих справах Національної поліції України ГладченкоД.В., за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіною О.С. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у задоволенні якого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року відмовлено та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., за адресою проживання: АДРЕСА_2, строком до 02 вересня 2018 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, суд повинен взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість покарання та наслідки вчинення протиправних діянь.

Слідчий суддя, суд, відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

При судовому розгляді клопотання суд перевірив відповідність змісту клопотання вимогам закону та з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотання слідчого підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд правильно виходив з того, що матеріали клопотання містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, проте стороною обвинувачення не наведено індивідуальних підстав для підтвердження необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, що не оспорюється прокурором в апеляційній скарзі.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_3 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як домашній арешт, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_3 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_3 діяв у складі злочинної організації виконуючи керівну роль, пов'язану з організацією приховування наслідків її діяльності, слід визнати передчасними, як і твердження прокурора про високий ступінь суспільної небезпеки інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, які зумовлені тяжкими наслідками для навколишнього природного середовища та для здоров'я населення, оскількиоцінка даним обставинам буде дана судом при розгляді справи по суті, з точки зору доведеності вини особи, з урахуванням того, що на цьому етапі кримінального провадження суд не має оцінювати докази з точки зору їх достатності для висновку про винуватість особи.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

Посилання прокурора на те, що слідчий суддя не звернув уваги на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, спростовується текстом ухвали та застосованим запобіжним заходом.

Крім того, твердження сторони обвинувачення про те, що підозрюваним ОСОБА_3 та іншими підозрюваними фактично заподіяно шкоди навколишньому природному середовищу на загальну суму 253 821 391 грн., є передчасними, оскільки потребують доведення під час розгляду справи по суті та не можуть визнаватись доведеними на стадії застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя, виходячи із норм Глави 18 КПК України, згідно якої питання щодо застосування запобіжних заходів належить до виняткової компетенції слідчого судді, правомірно відмовив у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 та правильно застосував відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., за адресою проживання: АДРЕСА_2, строком до 02 вересня 2018 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки цей запобіжний захід повною мірою забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Висновки суду відповідають зазначеним положенням КПК України та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому посилання прокурора на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись, ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Національної поліції України Гладченка Д.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., за адресою проживання: АДРЕСА_3, строком до 02 вересня 2018 року, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України Сьоміча А.А., - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Присяжнюк О.Б.