Постанова № 76262710, 03.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 757/11490/18-ц

провадження № 22-ц/796/6286/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддів Кулікової С.В., Вербової І.М.за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року /суддя Васильєва/

у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» про визнання недійсним кредитного договору № 47 микр-ср від 21 грудня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вимогами до ПАТ КБ «Приват банк» про визнання недійсним кредитного договору. /а.с. 5/

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 40-43/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема не досліджено відсутності заявки на видачу готівки, що є первинним документом, який підтверджує господарську операцію та видачу кредиту у відповідності до п. 2.1.2 кредитного договору від 21.12.2007 р., яким визначено порядок надання кредиту шляхом видачі готівки через касу. Зазначала про те, що суд першої інстанції не встановив усіх дійсних обставин справи, що мають істотне значення для правильного її вирішення, не надав належної оцінки кредитному договору, не дослідив умови щодо порядку надання кредиту, не провів ретельного дослідження доказів по справі, унаслідок чого дійшов передчасних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ &q?У ;Про судоустрій і статус суддів&q?ів;, п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ &q?У ;Про судоустрій і статус суддів&q?ів; до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 21 грудня 2007 року між ОСОБА_6 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк &q? ;Приват банк&q?нк; укладено кредитний договір №47микр-ср.

Предметом договору є надання кредиту в сумі 30 000 доларів США на придбання квартири. /а.с. 7-9/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; ст. 1046 ЦК України про те, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; ст. 215 ЦК України про те, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_6 отримала суму в розмірі 30 000 доларів США згідно з умовами кредитного договору №47 микр-ср про, зокрема, видача коштів відбувалась з рахунку 22031052707363, який був відкритий відповідно до умов договору, саме для зарахування коштів для подальшої видачі їх позичальнику, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, про відсутність первинних документів про видачу коштів та неврахування умов договору про їх видачу, колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

Апелянт зазначає, що рахунки для видачі коштів не відкривались, договори на відкриття не укладались, кошти не отримувались.

Водночас, таке твердження спростовується п. 2.1.1. Кредитного договору №47 микр-ср, відповідно до якого Банк відкриває наступні рахунки:

- «счет для зачисления средств направленных на погашение задолжености НОМЕР_4;

- ссудный счет НОМЕР_3

- лицевой счет по процентам НОМЕР_1

- счет для уплаты вознаграждения НОМЕР_2»

Згідно постанови НБУ № 280 від 17.06.2004 р. «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», рахунок 2203 називається «Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам» та є рахунком 2 класу «Операції з клієнтами». За дебетом цього рахунку проводяться суми наданих кредитів. Сторона ж позивача посилається на те, що кредит мав надаватись позичальнику через рахунок 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб», який належить до розділу 26 «Кошти клієнтів банку». Однак кошти видані в межах виконання кредитного договору, не є особистими коштами клієнта, а є коштами банку. Такі рахунки відкриваються для надання кредитів виключно в межах послуги овердрафт, в той час коли оспорюваний договір не є таким, а тому відкриття такого рахунків суперечить плану відкриття рахунків.

Відповідно до Заяви на видачу готівки № 1 від 21.12.2007 року ОСОБА_6 отримала суму в розмірі 30 000 доларів США згідно з умовами кредитного договору №47 микр-ср про свідчить особистий підпис позичальника на вказаній заяві. Зокрема в заяві зазначена видача коштів з рахунку 22031052707363, який був відкритий відповідно до умов договору. Зазначений рахунок було відкрито саме для зарахування коштів для подальшої видачі їх позичальнику.

Застосований банком порядок видачі кредитних коштів базується на вищезазначеному нормативному акті НБУ, а позиція позивача не свідчить про фактичне ненадання банком та неотримання позичальником кредитних коштів.

Крім того, у провадженні Індустріального районного суду м. Дніпра з 2011 року знаходиться справа ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №47 микр-ср від 21.12.2007 року.

28 жовтня 2011 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено.

12.03.2013 року ухвалою Індустріального суду м. Дніпропетровська було винесено ухвалу про скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду.

В ході розгляду зазначеної справи, ОСОБА_6 не заявлялось зустрічного позову, не спростовувався факту отримання коштів та зокрема порядку його видачі.

При розгляді справи представником ОСОБА_6 неодноразово заявлялись клопотання про призначення експертизи, з метою встановлення правильності порядку нарахування банком відсотків по кредитному договору, відповідності розміру заборгованості умовам договору, питання про не отримання кредитних коштів не ставилось.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, дійшов вірного висновку про недоведеність вимог позивача та відсутність підстав недійсності кредитного договору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: