Постанова № 76258502, 03.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №585/1030/18

Номер провадження 22-ц/788/1584/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

сторони:

позивач -АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»;

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2018 року ухваленого у складі судді Євлах О.О. у м.Ромни,-

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з неї 117 000 грн. заборгованості за кредитним договором, свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 11 січня 2013 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 20 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та надання банківських послуг. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач порушив умови договору, станом на 04 грудня 2017 року має заборгованість в сумі 117 000 грн. Також ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив суд стягнути з ОСОБА_2 1762 грн. судового збору сплаченого при подачі позову до суду.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2013 року ОСОБА_2І, підписавши заяву, погодилася з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає укладений між нею та Банком договір про надання банківських послуг. За вказаним договором позичальнику встановлювався кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як вбачається з виписки по рахунку відповідач користувалася коштами з 11 січня 2013 року з використанням платіжної картки НОМЕР_1 (а.с.139-174)

Згідно виписки по рахунку встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором виконувала належним чином і станом на 04 травня 2015 року не мала заборгованості по кредиту (а.с.172).

Відповідно до виписки по карті клієнта № НОМЕР_1 від 15 травня 2015 року, із використанням зазначеної карти 06 травня 2015 року, двома траншами, знято грошові кошти в сумі 14 953 грн. та 1 318,00 грн. відповідно. Кошти були переведені через унікальний веб - інтефейс Liqpay.

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 11 лютого 2013 року укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 заборгованість по кредиту станом на 04 грудня 2017 року складає 16 920 грн. 88 коп.

Згідно протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10 травня 2015 року - 06 травня 2015 року невідома особа з кредитної картки ОСОБА_2 зняла кошти сумі 16 992 грн.

Згідно протоколу допиту потерпілого від 28 січня 2016 року ОСОБА_2 повідомила обставини за яких з її кредитної картки було знято кошти невідомими їй людьми.

Відповідно до заяви від 14 травня 2015 року від ОСОБА_2 зверталась до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з проханням провести термінове службове розслідування щодо незаконного списання кредитних коштів з її рахунку.

Заявою ОСОБА_2, від 10 червня 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було повідомлено про зняття з її карткового рахунку коштів в сумі 1 551 грн. 12 коп. та 1 370 грн. 72 коп. в зв'язку з чим вона просила провести термінове службове розслідування з приводу її заяви.

Згідно заяв 17 червня 2015 року, 06 липня 15 року ОСОБА_2 просила призупинити нарахування процентів на суму зняту з її карткового рахунку в зв'язку з проведенням досудового розслідування по кримінальному провадженню по факту шахрайства за її заявою.

Згідно повідомлення наданого ОСОБА_2 10 травня 2015 року СВ Роменського МВ УМВС України в Сумській області було внесено в ЄРДР заяву про скоєння шахрайських дій відносно неї за зареєстровано за № 12015200100000556.

Листом від 23 травня 2015 року, 06 червня 2015 року, 01 липня 2015 року наданому ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на заяву ОСОБА_2 повідомлено, що надати затребувану нею інформацію не має можливості в зв'язку з тим, що дана інформація є банківською таємницею, доступ до якої обмежено та може бути надано лише за умови, що заява про її надання відповідає вимогам Глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267.

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківськ4их послуг в Приватбанк - ОСОБА_2 під підпис 17 січня 2013 року ознайомилась з зазначеними Умовами і Правилами.

Відповідно до виписки з 01 січня 1999 року по 15 травня 2018 року за основною карткою: НОМЕР_1 ОСОБА_2 має всього витрат по карті - 140 819 грн. 32 коп., а надходження за даною картою складають - 120 190 грн. 79коп. ; за основною картою : НОМЕР_2 - надходження за картою складають - 91 грн. 05 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 особисто не використовувала електронний платіжний засіб та не було доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому відповідачка не несе відповідальності за платіжну операцію здійснену за допомогою платіжної картки № НОМЕР_1.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України в своїй постанові від 13 травня 2015 року по справі № 6-71цс15.

Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції представник позивача не заперечував, що повідомлення відповідачем зловмисникам лише номера картки не є достатнім для зняття коштів з даної картки помимо волі власника картки.

Повідомлення користувачем номера картки іншій особі не заборонено і Положенням «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 705, згідно якого користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН - код та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

За таких обставин суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, останнє необхідно залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 липня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.І. Криворотенко

Судді: О.І. Собина

С.С. Ткачук