Ухвала суду № 76258246, 31.08.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/26210/18

Провадження № 2/761/6536/2018

У Х В А Л А

31 серпня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» про відновлення становища, яке існувало до порушення,

в с т а н о в и в :

12 липня 2018 року позивач звернувся до суду з вищевказаною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 липня 2018 року матеріали позову розподілені на суддю Фролову І.В.

Ухвалою суду від 17 липня 2018 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. (на р/р №31217206026011, МФО 899998 , код ЄДРПОУ 37995466 , одержувач УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н ), а також зазначити попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

27 серпня 2018 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої позивач зазначив попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а також надав копію квитанції на суму 704,80 грн., у якості доказу сплати судового збору.

Разом з тим, суд не може вважати таку квитанцію належним доказом сплати судового збору у встановленому законом порядку з огляду на таке.

Крім того, за умовами п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою встановлено у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 704,80 грн.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Як вбачається із квитанції № 576/з1 від 06 липня 2018 року, платником вказано представника позивача ОСОБА_2, призначення платежу - судовий збір за позовом ОСОБА_2

Враховуючи, що у відповідності до положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у відповідному порядку та розмірах повинен бути сплачений позивачем, оскільки саме він звертається до суду за захистом своїх порушених чи невизнаних прав та інтересів, вказане платіжне доручення не може сприйматись судом за належний доказ справляння судового збору за подання відповідного позову.

Крім того, згідно п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Натомість, до суду надано копію платіжного доручення, засвідчену адвокатом, а не оригінал.

Так, у своїх рішеннях у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

За ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у відповідності до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року, суд приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Сервіс» про відновлення становища, яке існувало до порушення - вважати неподаною і повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: