Постанова № 76257912, 28.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3250/18

Номер справи місцевого суду: 520/4038/15-ц

Головуючий у першій інстанції Пучкова І. М.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2018 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,

за участю секретаря - Урум Т.В.,

учасники справи:

стягувач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний"

заявник - Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський Микола Миколайович

боржник - ОСОБА_3

боржник - ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року в складі судді Пучкової І.М.,

в с т а н о в и л а:

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський М.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3, посилаючись на те, що він добровільно не виконує рішення суду про стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 року подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 задоволено. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 17 березня 1998 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, за межі України до виконання зобов'язання за рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року.

Не погодившись з ухвалою суду, 16.01.2018року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, якою просить ухвалу суду скасувати, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені подання приватного виконавця. При цьому посилається на те, що сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві виїзду, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання зобов'язання; приватним виконавцем не було подано до суду жодного доказу, який би підтвердив, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань; суд не виконав вимог закону, щодо обов'язкового участі в судовому засіданні приватного виконавця; боржник добровільно впустив приватного виконавця та представників стягувача до свого житла, де було складено постанову про опис та арешт майна та коштів боржника; оскаржувана ухвала була постановлена без участі ОСОБА_3; постановлена неналежним судом, виходячи з правил підсудності.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» заборгованість за кредитним договором за № В 17 від 26 січня 2006 року, станом на 27 січня 2016 року, в розмірі 42783 долари 51 цент США та 862781,59 грн., рішення набрало законної сили.

Постановою державного виконавця від 20 жовтня 2017 року на підставі виконавчого листа, виданого 14 вересня 2016 року Київським районним судом м. Одеси, відкрите виконавче провадження.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

Такі обставини вбачаються з матеріалів виконавчого провадження, виходячи з наступного.

Виконавче провадження відкрите 20 жовтня 2017 року, тобто майже через рік з часу набрання рішенням законної сили, проте за цей час боржником не вчинено жодної добровільної дії на виконання рішення суду при тому, що виконавче провадження вже відкривалося раніше.

Вбачається зі справи, що у ОСОБА_3 не має нерухомого майна, яке б належало йому на праві приватної власності (а.с.103.104,105), відсутні транспортні засоби (а.с.109), сільськогосподарської техніки не має (а.с.118), таким чином виконати рішення за рахунок майна боржника неможливо.

ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем, адвокатом, однак доходів, виходячи з декларації, не має, отримує пенсію в розмірі 1399 грн., а тому вірогідність виконання рішення в повному обсязі в такий спосіб також на час звернення рішення до виконання була відсутня.

З акту від 07 листопада 2017 видно, що за місцем фактичного проживання по АДРЕСА_1 квартира була закрита, в телефонній розмові ОСОБА_3 відмовився від прибуття на місце.

Доступ до квартири був наданий лише 27 грудня 2017 року, виконавцем складено акт арешту та опису рухомого майна, що знаходилося в цій квартирі на суму 3185 грн., вартість якого порівняно із боргом є незначною, а більшість майна, яке знаходилося в квартирі, належало дружині боржника ОСОБА_4 на підставі договору дарування, укладеного письмово між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відтак на нього не могло бути звернено стягнення.

Враховуючи, що дії з опису майна здійснені виконавцем під час дії ухвали Київського районного суду м.Одеси від 07 грудня 2017 року про надання дозволу на примусове проникнення до квартири божника, то доводи про надання добровільного доступу для опису майна, яке могло бути реалізовано, не може бути аргументом на користь добровільного виконання рішення.

З часу набрання рішенням законної сили про стягнення боргу, виконавче провадження було відкрите вдруге, вперше виконавчий лист перебував на виконанні в державній виконавчій службі, відтак боржник не міг не усвідомлювати необхідність виконання рішення суду та відповідні наслідки.

При цьому вбачається, що на час відкриття першого виконавчого провадження ОСОБА_3 на праві приватної власності належав автомобіль марки Камаз 5511, 1985 р.в., держзнак Х1982ОІ, на час відкриття другого виконавчого провадження жодні транспорті засоби у нього відсутні (а.с.109), тому будь - які дії з відчуження майна, вчинені під час непогашеного боргу, навіть в безоплатний спосіб, є ознакою створення перешкод для звернення стягнення на майно.

Доказів внесення коштів на погашення боргу за рахунок реалізації майна не надано, долю цього майна представник ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснити не змогла.

Зважаючи на усвідомлення про необхідність виконання рішення суду, здійснення дій на унеможливлення звернення стягнення на майно, яке могло бути реалізованим, відсутність майна, за рахунок якого можна примусово виконати рішення суду, і унеможливлення в інший спосіб виконати рішення суду протягом тривалого часу, слід погодитися з доводами кредитора та виконавця, що звернення з поданням про обмеження виїзду боржника було останнім способом впливу на боржника з метою виконання рішення суду.

Не приймаються до уваги та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду доводи апеляційної скарги про порушення правил підсудності, оскільки подання подане приватним виконавцем в межах виконавчого округу, що підтверджується посвідченням виконавця та інформаційною довідкою про право дії на території виконавчого округу Одеської області.

Крім того, доводи про накладення арешту на майно, також не можуть свідчити про те, що в такий спосіб може бути забезпечене виконання рішення, оскільки майно в обсязі, достатньому для погашення боргу, відсутнє, і арештоване та описане воно під час вчинення примусових заходів виконання рішення суду.

Оскільки по суті питання судом вирішене правильно, то доводи апеляційної скарги про розгляд подання без участі виконавця, на правильність висновку не впливають, і тому також підставою для скасування ухвали суду бути не можуть.Крім того, відповідно до ст.74 ЦПК неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.

Доводи про те, що подання було подане майже одразу після відкриття провадження не впливають на правомірність обмежень, оскільки і з часу отримання відомостей про відкриття провадження, боржником ОСОБА_3 не вчинено дій з добровільного виконання рішення суду, майно, на яке б можна було звернути стягнення, відсутнє, суть питання при цьому залишилася незмінною, з доводів апеляційної скарги вбачається, що повідомлення про необхідність виконання рішення він отримав, документи: копія постанови про відкриття виконавчого провадження, копія постанови про арешт майна боржника, копія постанови про арешт коштів боржника були направлені (а.с.175,т.3).

Доводи про те, що в порядку виконання рішення суду була реалізована земельна ділянка, що належала ОСОБА_5, ознакою добровільного виконання рішення суду боржником бути не може, оскільки передана кредитору в порядку примусового виконання рішення і проведення торгів, мала місце 23 січня 2018 року після задоволенні подання виконавця, відповідність ухвали суду вимогам закону перевіряється на час її постановлення.

З матеріалів справи видно, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, придбана під час шлюбу, відтак ОСОБА_3 не позбавлений права реалізації частини майна для погашення боргу, проте жодних дій, направлених на реалізацію з метою погашення боргу не вчинив.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Таким чином, обмеження направлені на захист прав та інтересів кредитора, тому суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення подання, разом із тим обмежився висновком без наведення аргументів, тому ухвала суду підлягає зміні шляхом її доповнення в частині обґрунтування мотивів задоволення подання виконавця, в решті висновків залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 374,376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2017 рокузмінити шляхом доповнення мотивувальної частини, в решті залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: