Ухвала суду № 76257082, 29.08.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1402/18

Номер справи місцевого суду: 509/3483/18, 1-кс/521/5143/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючий суддя - Кадегроб А.І.,

судді: Котелевський Р.І., Прібилов В.М.,

секретар судового засідання – Тьосова Я.В.,

за участю:

прокурора – Степаненка С.С.,

захисника – ОСОБА_2,

підозрюваного – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.08.2018 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави щодо ОСОБА_3, підозрюваного у кримінальному провадженні №42017161160000059, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205-1, ст.366-1 КК України, -

встановив:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволене клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, працюючого на посаді Калаглійського сільського голови Овідіопольського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

підозрюваного у кримінальному провадженні №42017161160000059, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205-1, ст.366-1 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється в тому, що в період з 02.10.2017 року по 06.03.2018 року, працюючи на посаді Калаглійського сільського голови, за попередньою змовою з ОСОБА_5 вимагав та отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду за безперешкодне отримання останнім дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду в розмірі 10 000 доларів США.

Також ОСОБА_3 підозрюється у внесенні завідомо неправдивих відомостей в рішення Калагійської сільської ради від 20.02.2018 року №411-ІV «Про створення комунального підприємства «Калагія» Калагійської сільської ОСОБА_7», а саме – щодо прийняття рішення сесією сільської ради щодо створення вказаного підприємства, а також до статуту КП «Калагія» Калагійської сільської ради, та поданні вказаних документів для державної реєстрації комунального підприємства «Калагія» Калагійської сільської ради.

Крім того, ОСОБА_3 підозрюється в неподанні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2017 рік, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», оскільки на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції його декларація відсутня.

08.08.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

09.08.2018 року прокурор звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3 Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначив, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, у кримінальному провадженні наявні ризики переховування останнього від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу неможливо.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15.08.2018 року вказане клопотання було направлено для розгляду по суті до Малиновського районного суду м. Одеси у зв’язку з неможливістю утворити в Овідіопольському районному суді Одеської області складу суду для його розгляду.

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.08.2018 року вказане клопотання було задоволено та до підозрюваного ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 18.10.2018 року з визначенням застави в розмірі 276 150 гривень. Ухвала мотивована тим, що при розгляді клопотання прокурора знайшли своє підтвердження наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, заявлені прокурором ризики та неможливість запобігти їм шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу.

На дану ухвалу адвокат ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м’який запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що у кримінальному провадженні відсутня обґрунтована підозра щодо ОСОБА_3, заявлені прокурором ризики є необґрунтованими, надуманими та не підтверджуються долученими до клопотання матеріалами, а прокурор не довів неможливість застосування більш м’яких запобіжних заходів.

У поданих до початку апеляційного розгляду доповненнях до апеляційної скарги захисник вказує, що висунуту ОСОБА_3 підозру не можна вважати обґрунтованою, оскільки під час досудового розслідування були допущені процесуальні порушення, що тягнуть за собою недопустимість доказів, отриманих в результаті проведення слідчих дій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного та захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити; виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м’якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров’я підозрюваного; міцність його соціальних зв’язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 &a#1; 1 (с), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі "Таран проти України" зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув’язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а також наявність зазначених у клопотанні прокурора ризиків та неможливість їх запобігання шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується долученими до клопотання прокурора доказами, а також дослідженими слідчим суддею матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій.

З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні низки кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким корупційним злочином, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Вищевикладене свідчить про те, що підозрюваний, будучи обізнаним про суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, має реальну змогу переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 особисто або через сторонніх осіб може здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, більшість з яких є його колегами та підлеглими.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_3 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають значення для кримінального провадження.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор пояснив, що підозрюваний ОСОБА_3 неодноразово не з’являвся до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій, хоча був належним чином повідомлений про необхідність явки, про причину неявки не повідомляв, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні ризику перешкоджання підозрюваним досудовому розслідуванню.

Також прокурор повідомив апеляційному суду, що підозрюваний ОСОБА_3 використовуючи владні повноваження та авторитет серед населення, підбурював мешканців с. Калаглія Овідіопольського району Одеської області чинити супротив працівникам правоохоронних органів під час проведення ними слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, що також свідчить про наявність ризику перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином.

Апеляційний суд вважає, що на підставі наданих документів слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що на даній стадії досудового розслідування підозра обґрунтована, а також наявні ризики, які унеможливлюють застосування до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, оскільки він не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскільки викладені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження доказами, тому підстави для її задоволення в частині застосування більш м’якого запобіжного заходу відсутні.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним тяжкого кримінального правопорушення, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.

Доводи доповнень до апеляційної скарги захисника щодо недопустимості доказів, якими прокурор підтверджує наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_3, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки при розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді під час досудового розслідування суд не може вирішувати питання про визнання доказів допустимими чи недопустимими, натомість таке питання може бути вирішене під час розгляду кримінального провадження судом по суті.

Разом з цим, апеляційним судом встановлені порушення норм процесуального законодавства, допущені слідчим суддею при визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, а також при визначенні строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до п.2. ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У клопотанні прокурора взагалі не обґрунтована необхідність визначення застави в розмірі, що перевищує граничний розмір застави, встановлений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, та не зазначено, чому застава у меншому розмірі не здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов’язків, передбачених КПК України.

Слідчий суддя на вказані недоліки уваги не звернув та задовольнив клопотання в повному обсязі, визначивши заставу в розмірі, який значно перевищує встановлений чинним законодавством граничний розмір застави для підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, та навіть визначив заставу в більшому розмірі, аніж прокурор просив у своєму клопотанні, не мотивувавши належним чином свого рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор також не зміг належним чином обґрунтувати необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_3 застави в розмірі, заявленому в клопотанні.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що розмір застави як альтернативного запобіжного заходу не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, тому вважає за необхідне визначити ОСОБА_3 заставу в межах передбаченого ч.5 ст.182 КПК України граничного розміру для особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

В судовому засіданні прокурор пояснив апеляційному суду, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 було об’єднане з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_8, і строк досудового розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні закінчується 08.09.2018року.

Вказані обставини не заперечувались іншими учасниками апеляційного розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з ч.4 ст.219 КПК України, загальний строк досудового розслідування у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, при об’єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається шляхом поглинання меншого строку більшим.

Таким чином, строк досудового розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні закінчується 08.09.2018 року.

Слідчий суддя вказані обставини належним чином не з’ясував, у зв’язку з чим визначив строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 до 19.10.2018 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.

Вищевказані процесуальні порушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Підсумовуючи викладене в сукупності, а також враховуючи, що в судовому засіданні апеляційного суду встановлено наявність законних підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника задовольнити частково, оскаржувану ухвалу слідчого судді – скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави в межах, передбачених ч.5 ст.182 КПК України, і в межах строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, Апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21.08.2018 року, якою задоволене клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3, підозрюваного у кримінальному провадженні №42017161160000059, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.205-1, ст.366-1 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Визначити заставу як альтернативний запобіжний захід, достатній забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_3 обов’язків, передбачених КПК України, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140 960 (сто сорок тисяч дев’ятсот шістдесят) гривень.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок для зарахування заставних сум апеляційного суду Одеської області (отримувач: Апеляційний суд Одеської області; Код ЄДРПОУ 02892913, р/р 37311091005572 МФО 820172, Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, призначення платежу: згідно ухвали Апеляційного суду Одеської області від 29 серпня 2018 року; заставна сума за ОСОБА_3 (судді Кадегроб А.І., Котелевський Р.І., Прібилов В.М.).

Підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов’язки:

- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Роз’яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з 29.08.2018 року та припиняє свою дію 08.09.2018 року, тобто в межах строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області

А.І. ОСОБА_7 ОСОБА_9 Прібилов