Ухвала суду № 76256846, 05.09.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15637/18

Провадження № 2/522/7941/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П., розглянувши клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення збитків у зв’язку з невиконанням умов договору,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 03 вересня 2018 року надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення збитків у зв’язку з невиконанням умов договору на суму 7200000,00 грн.

Разом з позовом, представником позивача по довіреності ОСОБА_5 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на майно відповідачів та шляхом встановлення заборони вчиняти реєстраційні дії.

Представник позивача обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду так як, на думку позивача, є всі підстави вважати, що відсутність арешту майна дозволяє відповідачам здійснити відчуження цього майна на користь третіх осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом враховуються майновий характер даного спору, оскільки заявлені позовні вимоги про стягнення коштів у розмірі 7 200 000,00 гривень.

До заяви про забезпечення позову додані докази, які підтверджують факт знаходження нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, у власності відповідачів.

До заяви про забезпечення позову заявником додаються звіти про ринкову оцінку вартості нерухомого майна, належного відповідачам, з яких вбачається, що вартість майна не перевищує ціну позову та є нижчою за неї. Таким чином, суд доходить висновку, що вимоги співмірності дотримані.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно дост.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

На підставі вищевикладеного, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; з урахуванням встановленого спору між сторонами по справі, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів та заборону вчиняти будь які реєстраційні дії стосовно вказаного нерухомого майна, є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір між сторонами по справі виник з приводу відшкодування збитків, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, оскільки вказані об’єкти нерухомості до розгляду спору по суті можуть бути відчужені на користь третіх осіб, а відтак це порушить права позивача на судовий захист та останньому для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а заходи забезпечення позову навпаки наразі виступають запорукою виконання можливого рішення суду.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

В заяві про забезпечення позову заявник просить застосувати заходи зустрічного забезпечення позову шляхом встановлення зобов’язання внести на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 17 000,00 гривень.

Разом з тим, суд враховує, що позивач не надав відомості щодо свого майнового стану, а тому, з метою забезпечення інтересів усіх учасників спору, враховуючи, що позивачем також можуть вчинятись дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпечення позову, у випадку відмови у позові, суд вважає, що наявні підстави для застосування зустрічного забезпечення відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 159 ЦПК України у певних випадках відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися, дотримуючись принципу співмірності, суд вважає за доцільне визначити позивачеві розмір зустрічного забезпечення у сумі 170 000,00 грн. та зобов`язати сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у строк, передбачений пунктом 8 зазначеної статті.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на наступне нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- накласти арешт на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 29,2 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, приміщення №502;

- накласти арешт на 728/1000 складських приміщень (літ. «Г», «Д», «З») за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вулиця Теплична, 1-УА.

Накласти арешт на наступне нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2):

- накласти арешт на житловий будинок за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Приморська, будинок 12.

Накласти арешт на все інше рухоме та нерухоме майно, транспортні засоби та грошові кошти на поточних рахунках, що належать на праві власності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2), в межах ціни позову 7 200 000,00 (сім мільйонів двісті тисяч) гривень.

Заборонити державним реєстраторам (нотаріусам) та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію зміни власника, площі, частки, реєстрації обтяжень та інше, та вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно:

- нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 29,2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 83/85, приміщення №502;

- частки 728/1000 складських приміщень за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вулиця Теплична, 1-УА.

- житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Приморська, будинок 12,

Застосувати зустрічне забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення збитків у зв’язку з невиконанням умов договору.

Визначити позивачеві розмір зустрічного забезпечення у сумі 170000 (сто сімдесят) тисяч гривень та зобов`язати позивача сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду (Отримувач: ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26302945, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО: 820172, № рахунку: 37317035005435) у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову та зобов`язати позивача у вказаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Визначити стягувачем за ухвалою фізичну особу ОСОБА_1 (паспорт серії КМ № 819603, виданий Малиновським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області 27.12.2012 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, м. Одеса, пр-т. Шевченка, 12АДРЕСА_2).

Визначити боржниками за ухвалою: фізичну особу ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 166050369512, паспорт серії КЕ № 289453, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 07.06.1996 року), та фізичну особу ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії КЕ № 289611, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 10.06.1996 року).

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів із забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в порядку передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя