Рішення № 76256708, 30.08.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/287/18

Справа № 522/21623/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТ», ОСОБА_2, третя особа ПАТ СК «Галицька», про стягнення шкоди внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 15.11.2017 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТ», ОСОБА_2, третя особа ПАТ СК «Галицька», про стягнення шкоди внаслідок ДТП, згідно якого просив стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТ», ОСОБА_2 коштів у розмірі 57 775 грн. 79 коп..

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_1. 29.06.2017 року ІПП 3 роти 4 батальйону УПП в м. Одесі ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР №243685, в якому зафіксував нібито порушення ОСОБА_4 п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність ст. 124 КУпАП. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2017 року провадження по справі №522/12306/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин відсутності складу адміністративного правопорушення закрито. Одночасно суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 був змушений виїхати на тротуар з якого його відкинуло і спричинило наїзд на автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 після того, як водій автомобіля НОМЕР_2, порушив п.10.1, 10.3 ПДД України і скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_1. Таким чином, на думку позивача, рішенням суду, що набрало законної сили встановлено, що винним у ДТП є саме водій автомобіля НОМЕР_2, ОСОБА_2. На момент вчинення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Турист» та здійснював перевезення пасажирів за маршрутом №87. Автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, згідно висновку судового експерта ОСОБА_5 унаслідок вказаного ДТП вартість відновлювальних робіт автомобіля позивача становить 57 775, 79 грн.. Посилався на те, що на сьогоднішній день ПрАТ СК «Галицька» відмовляє йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки протокол відносно ОСОБА_2 винного у ДТП не складався. З урахуванням викладеного, з посиланням на положення ст. 1172, 1187, 1192 ЦК України, позивач вважає, що завдана йому шкода має бути стягнута солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТ», ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 27.11.2017 року провадження у справі було відкрито.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року у зв’язку з набранням чинності нового ЦПК України ухвалено розглядати позов ОСОБА_1 у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Від представника відповідача ТОВ «Турист» - ОСОБА_6 (по довіреності від 13.02.2017 року) до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких посилався на те, що цивільно-правову відповідальність автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 на момент ДТП було застраховано у ПрАТ «СК «Галицька». Посилався на те, що позивач не надав письмових доказів щодо звернення ним до страхової компанії з метою отримання виплати страхового відшкодування.

Крім того зауважив, що 01.05.2017 року між ТОВ «Турист» - замовник та ОСОБА_2 – виконавець укладено Договір підряду №2029, згідно п.1.1 якого виконавець на транспортному засобі, що використовується ним на законних підставах, зобов’язується особисто протягом визначеного в договорі строку за плату надати замовнику за усною вказівкою останнього послуги із перевезення пасажирів, а замовник зобов’язується оплатити надані послуги згідно цього договору. Згідно п.3.5 вказаного Договору, сторони домовились, що шкода, завдана Виконавцем Замовникові або третім особам під час виконання обов’язків за цим договором, відшкодовується у повному розмірі та в усіх випадках Виконавцем самостійно. Наголошував на тому, що ОСОБА_2 не приймався на роботу до ТОВ «Турист» за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; до нього не доводились, зокрема, під розписку права, обов’язки працівника, посадова інструкція та інформація про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. На ОСОБА_2 не покладались обов’язки щодо дотримання вимог внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Турист» та дотримання ним трудової дисципліни. Отже, з урахуванням наявності цивільно-правового договору – договору підряду представник ТОВ «Турист» вважає, що відповідальність за нанесення шкоди третім особам під час виконання робіт за таким договором повинен нести саме водій ОСОБА_2, адже п.3.5 Договору №2029 від 01.05.2017 року передбачений саме такий порядок відшкодування шкоди перед третіми особами. Вважають, що ТОВ «Турист» не є належним відповідачем по справі, а твердження позивача, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Турист» не відповідають дійсним обставинам. За вказаних обставин просили відмовити у задоволенні позову, пред’явлений до них (а.с.69-72).

До суду 05.03.2018 року надійшов відзив на позов від представника ТОВ «Турист» - ОСОБА_6, згідно якого до раніше наданих ними пояснень додатково зазначив, що на їх думку, відшкодування шкоди, завданої позивачу унаслідок ДТП 29.06.2017 року, належить саме на ПрАТ СК «Галицька» у межах страхової суми. Доказів, що позивач звертався до страхової компанії з відповідними вимогами матеріали справи не містять. Також вважають необґрунтованою та непідтвердженою заявленою позивачем до стягнення суму матеріальної шкоди. З висновку судового експерта вбачається, що з приводу огляду транспортного засобу позивач звернувся через 5 днів з моменту ДТП, та вважають, що ОСОБА_1 міг отримати додаткові пошкодження і вже на момент огляду 10.07.2017 року міг оглядатись експертом із додатковими пошкодженнями, не пов’язаними подіями, що мали місце 29.06.2017 року. На думку сторони відповідача вказаний висновок експерта не може належним чином підтвердити розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу. Крім того, про огляд автомобіля позивача їх повідомлено не було. Додатково посилався на те, що у висновку існує невідповідність фактично оцінених деталей, що потребують заміні, там деталям, які отримали пошкодження, а саме на автомобілі потерпілого не були встановлені литі покришки на колеса, які бралися до уваги експертом, і саме вартість яких лягла в загальну суму вартості ремонту. Також, додану до висновку калькуляцію вважають неналежним доказом, оскільки в ній не вказано ким і на підставі яких документів її було складено. Також, посилався на те, що з актів виконаних робіт №ЧПТО1700910 від 18.08.2017 року незрозумілою є вартість замінених деталей автомобіля «Хюндай», там вказані лише види робіт, однак не вказані які деталі були поставлені в автомобіль. У сторони відповідача існують сумніви щодо відповідності вартості замінених деталей загальній сумі вартості ремонту. Відповідно до актів виконаних робіт №ЧПТО1700910 від 18.08.2017 року, сума сплачена позивачем за виконану роботу по ремонту автомобіля, склала 35 055,00 грн.. Таким чином, сума, визначена у висновку №384/17 від 07.09.2017 року, і сумою, заявлених позовних вимог у позовній заяві по справі №522/21623/17, у розмірі 57 775,79 грн. не узгоджується із сумою, зазначеною в акті виконаних робіт №ЧПТО1700910 від 18.08.2017 року, а тому заявлення вимог у розмірі 57 775,79 грн.. вважають необґрунтованими. За вказаних обставин просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.78-85).

05.03.2018 року у судовому засіданні судом протокольно було вирішено про залучення ПрАТ СК «Галицька» в якості третьої особи на боці відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору (а.с.89-90).

30.03.2018 року до суду надійшли письмові пояснення від ПрАТ СК «Галицька», згідно яких зазначили, що з моменту ДТП на час складання даних пояснень повідомлення про ДТП від учасників вказаної дорожньо-транспортної пригоди до страхової компанії не надходило. Також, до страхової компанії станом на березень 2018 року заява про страхову відшкодування не надходило, а тому і рішення про виплату чи відмову у виплаті не приймалось. Також посилались на те, що згідно положень ст. 1188 ЦК України у разі відсутності вини володільців у взаємному шкоди жоден із них не має права на відшкодування шкоди. Просив справу розглядати за їх відсутності (а.с.95-96).

Ухвалою суду від 11.04.2018 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

До суду 25.05.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого вважають, що відсутність розпорядження чи наказу про прийняття ОСОБА_2 на роботу, проте фактичне допущення його до роботи свідчить про існування укладеного між сторонами трудового договору. Тобто вважають, що ТОВ «Турист» є належним відповідачем по справі. Посилався на те, що у потерпілого належить право вибору, до кого звертатись з приводу відшкодування шкоди (чи до винних осіб безпосередньо, чи до страхової компанії). Тому вважає, що позов підлягає задоволенню (а.с.121-125).

30.05.3018 року від представника страхової компанії до суду надійшли письмові заперечення, згідно яких зазначили, що позивач, вважаючи себе потерпілою особою, не звернувся до страхової компанії для виплати страхового відшкодування відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що підтверджується відповіддю на їх адвокатський запит; страхова компанія не була повідомлена про ДТП, про час та місце огляду транспортного засобу. За таких обставин, на думку представника, не можна вважати належним доказом висновок ОСОБА_5 №384/17 від 07.09.2017 року. Також, посилались на те, що власником автомобіля НОМЕР_2, який був учасником ДТП, є ОСОБА_7, а отже ТОВ «Турист» не може нести відповідальність за володільців транспортних засобів. Наголошували на тому, що ОСОБА_2 на час ДТП не перебувало із товариством у трудових відносинах (а.с.128-132).

До суду 30.08.2018 року надійшли письмові пояснення від представника ТОВ «Турист», в яких просив у задоволенні позову відмовити у зв’язку тим, що відповідно до правової позиції висловленої в постанові Верховного суду від 04 липня 2018 року у цивільній справі 755/18006/15-ц є неналежним відповідачем.

У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_8 (по довіреності від 13.10.2017 року) позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснила, що 29.06.2017 року була ДТП, унаслідок якої постраждав автомобіль позивача, постановою суду ОСОБА_1 було визнано невинним та за їх скаргою відносно ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, та саме відповідач ОСОБА_2 є винним у вчиненому ДТП. Посилалась на те, що на час подання даного позову була правова позиція стосовно того, що потерпілий має право вибору до кого звертатись з приводу відшкодування шкоди (чи до страхової компанії, чи безпосередньо до винної особи), тобто позивач не був обмежений у своїх правах і скористався вибором, пред’явив позов до винної особи. Посилалась на те, що вони у телефонному режимі повідомили страхову компанію про ДТП, проте їм було відмовлено у відшкодуванні шкоди, оскільки протокол було складено не на винну особу. Між тим не заперечувала, що письмово до страхової компанії не звертались та письмової відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування не мають. Ними було отримано відповідний висновок експерта щодо розміру завданої шкоди і ними у подальшому було здійснено ремонт автомобіля, тому просила задовольнити їх вимог у повному обсязі та стягнути саме з ТОВ «Турист» та ОСОБА_2 солідарно відшкодування шкоди.

Представник ТОВ «Турист» - ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував на задоволенні позову та просив відмовити з урахуванням раніше наданими ними письмовими поясненнями. Додатково зазначив, що відносно ОСОБА_2 була винесена постанова суду від 16.02.2018 року (справа №522/1303/18), згідно якої провадження відносно нього було закрито. Просив відмовити з урахуванням правової позиції ВСУ від 04.07.2018 року, зазначив, що у будь-якому випадку позивач повинен був протягом 3х днів повідомити страхову компанію про ДТП. Вказував, що товариство не є належним відповідачем по справі, між ним та ОСОБА_2 не було трудових відносин, а існували цивільно-правові на підставі договору підряду. Позивач також у порушення положень чинного законодавства ні товариство, ні страхову компанію не повідомляв про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу. Крім того, автомобіль НОМЕР_4, який був учасником ДТП, не належить товариству. За вказаних обставин просили відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи ПрАТ СК «Галицька» у судове засідання не з’явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. У матеріалах справи міститься пояснення страхової компанії, згідно яких вони просили справу розглядати за їх відсутності (а.с.95)..

Суд, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України, за згодою осіб, які були присутні у судовому засіданні, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника страхової компанії, сповіщених належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 16.07.2018 року по справі №755/18006/15-ц.

Судом встановлено, що 26 липня 2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_5, під керування ОСОБА_1 та автобуса марки «БАЗ», д.н. НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_2.

За цим фактом відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення від 29.06.2017 року Серії БР №243685, який направлено на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23.08.2017 року (справа №522/12306/17) провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, було закрито за обставин відсутності складу правопорушення.

Також у постанові суду було встановлено, що «ОСОБА_4 був змушений виїхати на тротуар з якого його відкинуло і спричинило наїзд на автомобіль НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 після того, як водій автомобіля НОМЕР_2, порушив п.10.1, 10.3 ПДД України і скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_1.».

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.02.2018 року (справа №522/1303/18) адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за подіями ДТП 29.06.2017 року, було закрито у зв’язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно посилань сторони позивача, автомобіль ОСОБА_9 отримав механічні пошкодження.

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_5 №384/17, складеного 07.09.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача склала 57 775, 79 грн..

При цьому суд вбачає, що про огляд пошкодженого автомобіля експерт ОСОБА_5 повідомляв страхову компанію та ОСОБА_2 відповідними телефонограмами.

Клопотань з боку сторони відповідачів про призначення відповідної судової експертизи у зв’язку з незгодою висновку експерта, наданого позивачем, суду не заявлялось.

За розглядом справи судом встановлено, що на момент ДТП 29.06.2017 року цивільно-правова відповідальність автомобіля НОМЕР_2, була застрахована ПрАТ «СК «Галицька», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну за вказаним полісом складає 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., що визнається представником ТОВ «Турист» у їх письмових пояснення від 05.03.2018 року (а.с.70).

Також, суд вбачає, що власником застрахованого автомобіля НОМЕР_2, є ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХМ №263843 від 14.04.2017 року.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_7, була застрахована у ПрАТ «СК «Галицька», то і обов'язок такого відшкодування покладається саме на страхову компанію в межах передбаченого договором страхування максимального розміру страхової виплати - 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн..

Між тим, на виконання вимог ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», як встановлено судом за розглядом справи, позивач пошкодженого автомобіля «Хюндай», тобто чи ОСОБА_4 (який був за кермом автомобіля під час ДТП) із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, що мала місце 29.06.2017 року, до ПрАТ СК «Галицька» не звертались; про ДТП, що мала місце 29.06.2017 року, повідомлень від сторін до страхової компанії не надходило, а тому страхова справа не заводилась; за вказаних обставин і рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування ПрАТ СК «Галицька» не приймалось.

Зазначене підтверджується письмовими пояснення страхової компанії від 30.03.2018 року (а.с.95-96) та листом страхової компанії від 23.03.2018 року (а.с.138).

Виходячи з наведеного, суд не може погодитися з вимогою позивача щодо покладення обов’язку з відшкодування шкоди на відповідачів по справі, тому що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 22 Закону, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З огляду на викладене, суд роз’яснює позивачу його право звернутися до суду з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З огляду на вказане суд погоджується з доводами представника товариства, який заперечував проти відшкодування саме з нього страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на страхову компанію покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.

Отже, суд вважає, що ТОВ «Турист» не є належним відповідачем по справі.

Такий висновок суду повністю узгоджується з висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду, викладеній в постанові від 4 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц, який суд у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинен враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Крім того, суд приймає до уваги посилання представника відповідача з приводу того, що між ТОВ «Турист» та ОСОБА_2 не існувало трудових відносин, а останні перебували у цивільно-правових відносинах на підставі договору підряду №2029 від 01.05.2017 року. Таким чином між ТОВ «Турист» та ОСОБА_2 відсутні трудові правовідносини.

Зазначене не спростоване стороною позивача належними та допустимими доказами.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.. 11, 15, 16, 22-23, 979, 993, 1166, 1187 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 1, 2, 3, 13, 19, 42, 43, 48, 49, 59, 76-81, 89, 95, 209, ст. 223, 229, 241, ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРИСТ» (код ЄДРПОУ 31977085, місцезнаходження м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5), ОСОБА_2 (67661, Одеська обл.., с. Нерубайське, вул. Бебеля, буд. 3), третя особа ПАТ СК «Галицька» (код ЄДРПОУ 22186790, місцезнаходження м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок 22), про стягнення шкоди внаслідок ДТП – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 05.09.2018 року.

Суддя: Домусчі Л.В.

30.08.18