Рішення № 76256095, 04.09.2018, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1085/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.09.18 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючої судді Пухарєвої О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кульки О.М.,

позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ОСОБА_2, в якій просить скасувати постанову серії ЕАА №454920 від 23.06.2018, про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 грн. та провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову посилається на те, що 23.06.2018 поліцейським роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ОСОБА_2 відносно нього було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 454920, згідно якої він, керуючи автомобілем марки Volksvagen Passat, номерний знак НОМЕР_1, у м. Кіцмань по вул. Незалежності, 4, порушив вимоги п.8.5.1, а саме здійснив обгін транспортного засобу з порушенням вимог горизонтальної дорожньої розмітки, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.1 ст. 122 КУпАП. Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував. Крім того, поліцейським ОСОБА_2 внесено недостовірну інформацію у дану постанову в частині зазначення місця здійснення ним маневру обгону. За таких обставин позивач вважає, що вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення від 23.06.2018 року є незаконною і такою, що винесена з грубим порушенням чинного законодавства, а зазначені в ній обставини не відповідають дійсним обставинам справи, що на його думку призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності і застосування до нього адміністративного стягнення, а тому вважає, що постанова підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, обґрунтувавши їх вищенаведеним та просив їх задовольнити. Вказав, що 23.06.2018 він рухався на власному автомобілі марки Volksvagen Passat, номерний знак НОМЕР_1 в напрямку м. Кіцмань з м. Чернівці. При в»їзді в с. Лашківка Кіцманського району Чернівецької області зі сторони с. Мамаївці він здійснив обгін транспортного засобу, який рухався попереду, на ділянці дороги із переривчастою лінією дорожньої розмітки. При цьому пояснив, що при в»їзді в с. Лашківка поруч з дорожнім знаком 5.45 (початок населеного пункту) встановлений знак 3.25 (обгін заборонено) разом з табличкою 7.2.1 (зона дії), на якій вказана дистанція – 1500 м. Так, він рухаючись у вказаній місцевості здійснив обгін на відстані приблизно 1800 м від вказаного знаку, тобто поза зоною дії знаку 3.25. Також вказав, що після зупинення працівником патрульної поліції ОСОБА_2 його транспортного засобу та пред»явлення йому обвинувачення, останній взявши його документи, пішов до свого патрульного автомобілю і там виніс постанову про притягення до адміністративної відповідальності. При цьому будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядала справу, не вирішувалися клопотання, не досліджувалися докази та не заслуховувалися особи, які беруть участь у розгляді справи.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи – Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, в судове засідання не з'явилися, не дивлячись на своєчасне та належне їх повідомлення про час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене, враховуючи те, що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, суд прийшов до висновку провести судове засідання у відсутності відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За умовами ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАА №454920 від 23.06.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. за те, що він 23.06.2018, біля 15 год. 25 хв., керуючи автомобілем марки «Volksvagen Passat», номерний знак НОМЕР_1, в м. Кіцмань Чернівецької області по вул. Незалежності,4, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1, чим порушив п.п.8.5.1 ПДР, а саме вимоги горизонтальної дорожньої розмітки.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - № 3353-XII) та пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальника.

Відповідно до п.8.5.1 Правил дорожнього руху горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.

Згідно положень п.1.1. розділу 34 Правил дорожнього руху (вузька суцільна лінія) — поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Позивач оспорює правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що докази його вини у вчиненні вищевказаного правопорушення, відсутні, постанова винесена відносно нього з порушенням вимог ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 256 КУпАП за загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначається: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 Кодексу).

Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

При цьому, суд приймає до уваги, що у наведених вище положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, в тому числі і за ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 розділу ІІІ Інструкції).

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищенаведені приписи законодавства щодо збирання доказів обов'язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладається законом на відповідача.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В судовому засіданні було досліджено наданий суду позивачем відеозапис з відеореєстратора, встановленого в його автомобілі, з якого неможливо чітко встановити, коли і яку саме лінію дорожньої розмітки (суцільну чи переривчасту) перетнув автомобіль під час здійснення обгону. При цьому із дослідженого запису вбачається, що події відбуваються на автодорозі в с. Лашківка Кіцманського району Чернівецької області, а не в м. Кіцмань по вул. Незалежності.

В той же час відповідачем не надано суду доказів, підтверджуючих факт здійснення позивачем в м. Кіцмань по вул. Незалежності,24, перетину суцільної лінії в межах дій знаку 3.25 (обгін заборонено) саме в зоні дії цього знаку, зокрема на відстані не більше 1500 м від місця встановлення знаку. Цей момент жодним доказом не зафіксований, крім запису в постанові про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудного рєстратора поліцейського від 23.06.2018 не вбачається фіксації самого факту вчинення позивачем правопорушення, оскільки вказаним відеозаписом зафіксовано тільки процедуру складання поліцейським ОСОБА_2 постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та вручення її копії позивачу.

Таким чином, крім наданої позивачем оскаржуваної постанови, інших доказів, які вказували б на вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суду не надано.

Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих правомірність його рішення, суд вважає, що підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.

Приписами ч.1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач в даній справі є посадовою особою Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, яке є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції, то судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань саме цієї юридичної особи на користь держави.

На підставі ст.ст. 245, 251, 258, 268, 285 КУпАП, керуючись ст.ст. 9,14,19,72,77, 90, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАА №454920 від 23.06.2018 року, винесену поліцейського роти №4 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області ОСОБА_2, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу, в розмірі 255 грн.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду (у відповідності до вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України) протягом десяти днів з дня його проголошення.

Копія рішення невідкладно надсилається учасникам справи, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Повне рішення складено 04.09.2018.

Суддя Пухарєва О.В.