Ухвала суду № 76256058, 30.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/629/18 Справа № 711/4029/18 Категорія: ст. 81 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6,

засудженого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

представника ДУ «Черкаська виправна колонія № 62» ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали клопотання за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання,

в с т а н о в и л а :

18.05.2018 засуджений ОСОБА_7 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з заявою, в порядку ст. 81 КК України, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання призначеного йому за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 03.02.2017.

01.06.2018 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення.

Підставою для такої відмови стало те, що характеризуючі дані на засудженого ОСОБА_7 свідчать про те, що він не став на шлях виправлення і перевиховання, а його поведінка не є такою, що може слугувати прикладом для інших засуджених і, на даний час, не може бути підставою для звільнення умовно-достроково.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.06.2018 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду та невідповідність прийнятого по справі рішення вимогам ст. 370 КПК України, просить ухвалити нове рішення, яким застосувати щодо нього умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України та звільнити від подальшого відбування покарання.

Зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду його заяви, неповно встановив обставини, які дають підстави для застосування ст. 81 КК України та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення.

Апелянт стверджує, що він, на час звернення з клопотанням в порядку ст. 81 КК України, своєю поведінкою та ставленням до праці засвідчив своє виправлення, а наявні у нього стягнення отримані під час перебування в СІЗО м. Києва, коли він не мав статусу засудженого і погашені у встановленому законом порядку.

Зазначає, що з першого дня перебування в ВК він працевлаштований на деревообробній ділянці, дотримується вимог встановленого в установі порядку, на заходи виховного та профілактичного характеру реагує правильно, приймає участь в програмі виховного дефіренційованого впливу за напрямком «Духовне відродження».

Також, вказує, що судом першої інстанції при розгляді його заяви формально досліджено та не враховано його характеризуючі дані, зокрема наявність сталих соціальних зв’язків, на утриманні неповнолітнього сина та хворих батьків – пенсіонерів, постійного місця проживання та роботи.

Крім того, звертає увагу на те, що судом першої інстанції розглянуто заяву про звільнення умовно-достроково за його відсутності чим позбавлено можливості дати пояснення суду, коли він наполягав на безпосередній участі в ході судового розгляду, що, на думку апелянта, свідчить про порушення його права на захист.

На виконання ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 25.07.2018, Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Черкаській області призначено адвоката ОСОБА_8 для надання безоплатної вторинної правової допомоги засудженому ОСОБА_7 (доручення від 10.08.2018 № 023-0001239).

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_7 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 про задоволення апеляційних вимог в повному обсязі з наведених в апеляційній скарзі підстав, міркування прокурора про законність та обґрунтованість судового рішення та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого, пояснення представника ДУ «Черкаська виправна колонія № 62» ОСОБА_9 про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_7 умовно-достроково, вивчивши матеріали клопотання, особової справи на засудженого, наданої на запит Апеляційного суду Черкаської області ДУ «Черкаська виправна колонія № 62», обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 до задоволення не належить.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі та обґрунтовано винесено рішення про відсутність, на даний час, законних підстав для звільнення засудженого ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування призначеного вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 03.02.2017 основного покарання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано тільки після фактичного відбуття тієї частини строку покарання, яка зазначена у ч. 3 ст. 81КК.

Однією з найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Згідно до п.17 постанови Пленум Верховного Суду «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року умовно-дострокове звільнення має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених, а також - для попередження здійснення нових злочинів. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст.82 КК України). Рішення в питанні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання можна приймати лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого, з'ясування питання про ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, про його участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його намірів на майбутнє, зокрема, наявності бажання і реальної можливості залучення до праці при поверненні додому, тощо.

Під сумлінною поведінкою засудженого слід розуміти зразкове дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених, а під сумлінним ставленням до праці участь у суспільно корисній роботі, добросовісне виконання трудових обов’язків, використання форм і методів отримання доходів, які допустимі з точки зору не лише індивідуальних, а й суспільних інтересів (сплата податків, обов’язкових платежів тощо), підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки.

При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.

Як встановлено колегією суддів, вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 03.02.2017 ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 7 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання термін попереднього ув’язнення в період з 28.01.2015 по 03.02.2017, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 відраховується з 03.02.2017, а кінцевим строком є 22.01.2020.

Згідно вироку Солом’янського районного суду м. Києва, ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких.

За встановлених обставин, станом на 18.05.2018, тобто на час звернення засудженого ОСОБА_7 до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, він відбув 3/4 покарання призначеного вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 03.02.2017.

Відповідно до довідки начальника відділення ВСВПР лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_10 про заохочення та стягнення на засудженого ОСОБА_7, за час утримання в СІЗО м. Києва до останнього в період з 08.07.2015 по 12.07.2016 накладено три стягнення, які погашені в установленому законом порядку, а будь-яких заохочень не застосовувалось.

Згідно характеристики з місця відбування покарання від 31.05.2018, наданої адміністрацією ДУ «Черкаська виправна колонія (№ 62)», ОСОБА_7 за час перебування в установі з 27.10.2017 характеризується посередньо, дотримується вимог встановленого порядку відбування покарання під наглядом персоналу установи, на заходи виховного та профілактичного характеру реагує правильно. Вимог встановленого порядку відбування покарання не допускав, стягнень не має. З листопада 2017 року працевлаштований в майстерні установи, до праці ставиться задовільно, змінне завдання виконує. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Дотримується вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує в чистоті, має переважно охайний зовнішній вигляд. За характером спокійний, тихий. У відношенні до представників персоналу установи стриманий. Участь в програмі диференційованого виховного впливу не приймає у зв’язку з відсутністю бажання. Підтримує зв’язки з рідними.

30.11.2017 адміністративною комісією установи відмовлено в застосуванні до засудженого ОСОБА_7 заохочувальної норми, передбаченої ст. 101 КВК України, у вигляді переведення до ДСР, у зв’язку з тим, що останній на шлях виправлення не став.

30.11.2017 адміністративною комісією установи відмовлено в застосуванні до засудженого ОСОБА_7 заохочувальної норми, передбаченої ст. 82 КК України, у зв’язку з тим, що останній на шлях виправлення не став.

27.04.2018 адміністративною комісією установи відмовлено в застосуванні до засудженого ОСОБА_7 заохочувальної норми, передбаченої ст. 81 КК України, у зв’язку з тим, що останній своєю поведінкою не довів своє виправлення.

Вказана характеристика сумнівів в достовірності занесених в неї даних у колегії суддів не викликає, інших характеристик на засудженого суду надано не було.

Оскільки по місцю відбування покарання засуджений ОСОБА_7 характеризується посередньо, в його поведінці не прослідковується позитивна динаміка, а наявність однієї подяки датованої 24.07.2018, за фактичної відсутності накладених стягнень, на думку колегії суддів, не вказує на те, що засуджений у своїй поведінці досяг певних змін та став на шлях виправлення і перевиховання, тому достатніх підстав для його звільнення умовно-достроково не вбачається.

При прийнятті зазначеного рішення колегія суддів також враховує і позицію адміністрації установи по місцю відбування засудженим покарання про те, що ОСОБА_7 не довів своє виправлення і до нього не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Щодо посилань засудженого про наявність у нього сталих соціальних зв’язків, на утриманні неповнолітнього сина та хворих батьків – пенсіонерів, постійного місця проживання та роботи, то вони, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції даних, не можуть бути визнані безпосередніми підставами для застосування положень ст. 81 КК України.

Крім того, не заслуговують на увагу і посилання апелянта на порушення судом першої інстанції його права на захист та безпосередню участь в судовому розгляді його заяви, внесеної в порядку ст. 81 КК України.

Дійсно, в поданій засудженим заяві від 18.05.2018 про звільнення умовно-достроково, ОСОБА_7 в прохальній частині висловлював бажання приймати обов’язкову участь в її судовому розгляді.

Разом з цим, матеріали провадження містять заяву засудженого ОСОБА_7 від 23.05.2018 адресовану Придніпровському районному суду м. Черкаси, в якій він, окрім іншого, просить розглянути заяву про умовно-дострокове звільнення без його участі та задовольнити її (а.п. 13).

При цьому, враховується, що в ході апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення засудженому ОСОБА_7 було пред’явлено зазначену вище заяву від 23.05.2018 і він підтвердив, що підпис наявній в заяві належить йому.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7, оскільки він своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 419, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7, - без задоволення.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :