Постанова № 76255997, 04.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1548/18Головуючий у 1-й інстанції Русаков Г.С. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: 24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

судді-доповідача Фетісової Т.Л.

суддів Бабенка В.М., Бородійчука В.Г.

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни),

відповідач (скаржник) - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.07.2018 (ухвалене о 10 год. 34 хв. у залі судових засідань Канівського міськрайонного суду, повне рішення складено 11.07.2018, суддя в суді першої інстанції - Русаков Г.С.) у цивільній справі за позовом комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, :

в с т а н о в и в :

комунальне підприємство Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) 09.01.2018 звернулася до суду з позовом, яким просило, після послідуючого уточнення вимог, стягнути з відповідача на свою користь 56731,21 грн. заборгованості за договором про надання в користування інфраструктурою аеропорту та виконання вимог з екологічної безпеки, яка складається з 52059,00 грн. основного боргу, 2280,39 грн. пені, 2127,76 грн. інфляційних втрат, 264,06 грн. 3% річних.

В обґрунтування вказано на те, що 01.06.2017 між КП Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) було укладено договір про користування інфраструктурою аеропорту та виконання вимог з екологічної безпеки, відповідно до умов якого аеропорт надає відповідачу у користування об'єкти загальної інфраструктури та послуги, а саме: вуличне освітлення, під'їзні дороги, тротуари із штучним покриттям, газони, зелені насадження та інші приміщення загального користування, огорожі, підключення до інженерних мереж тощо, які знаходяться на території аеропорту. Аеропорт надає тільки право користування об'єктами загальною інфраструктури без передачі майна в оренду чи власність, а споживач своєчасно здійснює розрахунки за договором. Згідно умов договору позивач надав послуги відповідачу в межах договору та передав, а відповідач прийняв у користування об'єкти загальної інфраструктури. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язується сплачувати до 01 числа кожного місяця за поточний місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності вартість користування інфраструктурою, яка на момент укладання договору складає 6197,50 грн., ПДВ 20% - 1239,50, всього - 7437,00 грн. Договір діє з 01.06.2017 і до 31.12.2017. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік. Відповідач не виконує належним чином свої обов'язки за договором в частині оплати наданих послуг, зокрема, за період з 01.06.2017 по 31.12.2017, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 52059,00 грн. Позивач нарахував передбачену договором пеню в розмірі подвійної ставки НБУ та згідно ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.07.2018 позовні вимоги у справі задоволено. При цьому суд виходив з того, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, які разом з нарахованими за умовами договору платежами слід стягнути на користь позивача у справі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 09.08.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог у справі. Скаржник зазначає, що позов подано до нього як до фізичної особи, проте стягнення вимагається з нього як з ФОП. Скаржник вказує, що свою підприємницьку діяльність він припинив з 04.90.2009. Відповідач з моменту укладення договору не зміг потрапити до приміщення позивача, так як сторонні особи не надавали проходу у зв'язку з чим скаржник подав відповідний позов до суду про усунення перешкод у користуванні майном. Листом від 01.09.2017 відповідач повідомив позивача в цій справі про те, що не перебуває у наданому йому приміщенні у зв'язку з чим просить відімкнути постачання електроенергії та водопостачання до зазначеного майна. Цей лист залишено без реагування зі сторони позивача. Договір з позивачем у справі відповідач уклав як фізична особа, хоча предметом договору є використання майна в господарській діяльності, яку фізична особа не може здійснювати. Скаржник не погоджував акти прийому-передачі послуг, отже такі послуги від позивача він не отримував. Позивач не надав суду акту прийому-передачі майна відповідачу, доказів надання послуг з вивезення сміття. Акти надання послуг, на які посилається позивач, не підписано відповідачем. Відповідач надсилав позивачу лист про розірвання договору з метою припинення нарахувань за послуги, які не надавалися. В договорі вказано про те, що спори між його сторонами вирішуються господарським судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін , вважаючи його законним та обгрутованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що 01.06.2017 між КП «Міжнародний аеропорт «Київ»(Жуляни) та ОСОБА_3 (як фізичною особою), за змістом договору іменується Підприємством, укладено договір 116-207, відповідно до умов якого (ст.1 договору):

- для функціонування об'єкту Підприємства, який знаходиться за адресою м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 92, Аеропорт надає у користування об'єкти загальної інфраструктури та послуги, а саме: вуличне освітлення, під'їзні дороги, тротуари зі штучним покриттям, газони, зелені насадження та інші приміщення загального користування, огорожі, підключення до інженерних мереж тощо, які знаходяться на території аеропорту;

- аеропорт надає тільки право користувач ння об'єктами загальною інфраструктури без передачі майна в оренду чи власність, а споживач своєчасно здійснює розрахунки за договором;

- аеропорт надає послуги з вивозу твердих побутових відходів, а відповідач сплачує за надані послуги згідно Додатку № 2 договору.

Відповідач зобов'язується сплачувати до 01 числа кожного місяця за поточний місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності вартість користування інфраструктурою, яка на момент укладання договору складає 6197,50 грн., ПДВ 20%- 1239,50, всього - 7437,00 грн. (п.3.1 договору).

Договір набирає чинності з 01.06.2017 і діє до 31.12.2017 включно (пункт 6.1 договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору він, вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (пункт 6.3 договору).

01.06.2017 між КП «МА «Київ (Жуляни)» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №2 до договору №116-2017 від 01.06.2017 про компенсацію вартості послуг, відповідно до умов якої позивач надає послуги з вивозу твердих побутових відходів від господарської діяльності ОСОБА_3

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивач надав суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно з договору №116-2017 від 01.06.2017 року, усього 7 примірників кожен на суму 7437,00 грн. за період часу з червня 2017 року по грудень 2017 року.

Позивач звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості від 09.10.2017 №52-18-821, в якій просив підписати акти звірки взаєморозрахунків та повернути один примірник їм, та просив протягом трьох днів погасити заборгованість, що, однак не мало місця.

Отже усього позивачем відповідачу за вказаний період часу було надано послуг на загальну суму 52059,00 грн., що підтверджується зазначеними актами здачі-прийняття робіт (надання робіт), які позивач направляв відповідачу поштою та обґрунтованої відмови від підписання яких до звернення з цим позовом до суду не отримав.

Правовідносини між сторонами у справі, які засновано на договорі про користування інфраструктурою аеропорту, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин та вищенаведених норм законодавства апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачем відповідачу були надані послуги, передбачені укладеним між ними договором, за які відповідач не розрахувався, порушивши взяті на себе зобов'язання, отже відповідна заборгованість має бути стягнута з відповідача на користь позивача, що вірно зроблено судом першої інстанції.

При цьому апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що фактично послуг від позивача відповідач не одержував, а також про те, що він надсилав відповідні листи позивачу з проханням припинити надання послуг, адже протягом періоду часу за який виникла заборгованість (з червня 2017 року по грудень 2017 року) відповідач не порушував питання про припинення договірних правовідносин між сторонами, отже договір був чинним. Факт надання послуг підтверджується складеними з урахуванням предмету договору №116-207 актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). При цьому відмова відповідача підписувати вказані акти не спростовує існування обставин, які ними зафіксовано.

Також слід відхилити доводи скаржника про те, що позивач не надав суду акту прийому-передачі майна відповідачу та доказів надання послуг з вивезення сміття, оскільки п.6.1 договору №116-207 передбачено, що він надирає чинності з 01.06.2017, тобто укладення відповідного акту, про який вказує скаржник, не є необхідним як підстав для виникнення правовідносин, що ґрунтуються на зазначеному правочині.

Апеляційний суд враховує, що місячна вартість наданих позивачем послуг становить суму, вказану у відповідних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) - 7437,00 грн. з урахуванням ПДВ, та погоджену сторонами у договорі, отже відсутність доказів надання саме послуг з вивезення сміття, про що вказує скаржник, не свідчить, що позивач вимагає оплати послуг понад обсяг, вказаний у договорі.

Не можна погодитися з апеляційними доводами про те, що позов подано до фізичної особи, проте стягнення вимагається з ФОП, а також про те, що договір відповідач уклав як фізична особа, хоча предметом договору є використання майна в господарській діяльності, яку фізична особа не може здійснювати, адже згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач порушує питання про стягнення заборгованості з відповідача як фізичної особи. Крім того, можливість використання відповідачем, як фізичною особою, що не здійснює підприємницької діяльності, майна за договором між сторонами ніяким чином не стосується обов'язку сторін виконувати умови договору, який ними підписаний та в силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Доводи скаржника про те, що він з моменту укладення договору не зміг потрапити до приміщення позивача, так як сторонні особи не надавали проходу у зв'язку з чим скаржник подав відповідний позов до суду про усунення перешкод у користуванні майном, не свідчать про можливість не виконувати його договірні зобов'язання, адже доказів створення саме позивачем перешкод для використання майна (тобто фактично не виконання ним своїх зобов'язань по договору) відповідачем суду надано не було.

Також вказівка у договорі про те, що спори між його сторонами вирішуються господарським судом, про що зазначає скаржник, в даному випадку на увагу не заслуговує, адже спір у цій справі наявний між юридичною та фізичною особою з приводу виконання договірних зобов'язань.

У розумінні вимог ч.1 ст.19 ЦПК України (суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства) та п.1 ч.1 ст.20 ГПК України (господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем) спір між юридичною та фізичною особою з приводу виконання договірних зобов'язань, як у цій справі, віднесено до цивільної юрисдикції.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що споживач зобов'язаний в разі прострочення платежів сплачувати аеропорту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Отже суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що за період часу з 01.09.2017 по 01.02.2018 (за розрахунками позивача) відповідач має сплатити пеню, передбачену договором у загальній сумі 2280,39 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже суд вірно стягнув з відповідача на користь позивача з урахуванням періоду, коли була наявна заборгованість, 2127,76 грн. інфляційних втрат, 264,06 грн. 3% річних.

Скаржник правильності зазначених розрахунків під сумнів не ставить.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.07.2018 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.07.2018 у цивільній справі за позовом комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 04 вересня 2018.

Суддя-доповідач

Судді