Ухвала суду № 76255141, 21.08.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 498/182/18

Провадження № 1-кп/496/188/18

У Х В А Л А

21 серпня 2018 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Горяєва І.М.,

суддів – Буран В.М., Драніков С.М.,

за участю секретаря – Полубок Н.А.,

прокурора – Душина О.В.,

захисників обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 7, 12, ч. 2 ст. 115, ст. 348, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

В підготовчому судовому засіданні від прокурора Іллічівської місцевої прокуратури надійшли клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та продовження домашнього цілодобового арешту відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, при цьому прокурор посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження строку.

Захисники обвинувачених заперечували проти клопотань прокурора, посилаючись на те, що клопотання є необґрунтованими, стверджували, що ризики, передбачених статтею 177 КПК України не доведені.

При цьому, захисники обвинувачених та обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили про зміну запобіжного заходу із цілодобового домашнього арешту на особисте зобов’язання.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти заявленого клопотання прокурора та просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти клопотання обвинувачених та їх захисників щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_6, а також зміни запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов’язання відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Потерпілі до судового засідання не з`явилися, про причини не явки суд не повідомили, від потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

У судове засідання представник потерпілих ОСОБА_13 не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини його неявки суду не відомі.

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, дослідивши матеріали кримінального провадження, а також клопотання та додатки до них, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно встановленої практики ЄСПЛ щодо вжиття заходів загального характеру, зумовлених порушенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які встановлені у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», запобіжний захід, обраний або продовжений слідчим суддею на стадії досудового розслідування, може бути продовжений, змінений лише у підготовчому судовому засіданні; щодо обрання або продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час підготовчого провадження судам під час застосування положень ч. 3 ст. 315 КПК України необхідно враховувати практику ЄСПЛ, відповідно до якої водночас із визначеннями законних випадків тримання особи під вартою та процесуальних гарантій обрання і продовження застосування таких запобіжних заходів однозначно визнається неправильним "автоматичне" продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тому за відсутності відповідних клопотань сторін суд під час підготовчого судового засідання уповноважений поставити перед сторонами провадження питання щодо запобіжного заходу (для якого КПК передбачає обмежений строк дії), оскільки суд на цій стадії процесу відповідає за дотримання розумних строків розгляду.

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, а метою продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та продовження домашнього арешту відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є також запобігання спробам переховуватися обвинуваченим від суду. Також стосовно ОСОБА_6 існує ризик, передбачений ст..177 КПК України, а саме те, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше був засуджений 13.04.2016 року Приморським районним судом м. Одеси за ст. 286 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі, однак на шлях виправлення не встав, належних висновків для себе не зробив та знову скоїв новий злочин, а також враховуючи цей факт може переховуватися від суду.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, а також беручи до уваги відомості щодо осіб обвинувачених, які раніше були надані стороною захисту, колегія суддів приймає до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обраний ОСОБА_4, ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт – спливає 24.08.2018 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особи обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 їх вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також звертає увагу на те, що ОСОБА_6 позитивно характеризується за місцем мешкання, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, мають постійне місце проживання, позитивно характеризуються за місцем мешкання, мають близьких родичів: ОСОБА_5 має дружину та малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 є учасником бойових дій, перебуває у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 та спільно проживає з нею з 2015 року.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з моменту застосування до них запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту своєчасно з`являлися до судових засідань, жодних відомостей про порушення ними домашнього арешту до суду не надходило.

Крім того, оскільки судове слідство триває більше пів року не з вини обвинувачених, які дотримується своїх обов’язків, а з вини потерпілих, які не бажають з’являтися до суду та приймати участь у судових засіданнях, а з боку працівників прокуратури вбачається неможливість або небажання забезпечити явку потерпілих у судові засідання, тому виходячи з наведеного, колегія судів прийшла до висновку про те, що в даному випадку до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, можливо застосувати запобіжний захід, а саме: домашній арешт у нічний час, з покладенням на них відповідних обов'язків.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань, використовувати електроні засоби контролю.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року та враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченими процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час не може перевищувати двох місяців.

Що стосується клопотання прокурора в частині продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6, то суд погоджується з доводами прокурора про те, що існує ризик, передбачений ст..177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше був засуджений 13.04.2016 року Приморським районним судом м. Одеси за ст. 286 ч.2 КК України до покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі, однак на шлях виправлення не встав, належних висновків для себе не зробив та знову скоїв новий злочин, а також враховуючи цей факт може переховуватися від суду, при цьому суд приймає до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – спливає 24.08.2018 р., а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_6, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також звертає увагу на те, що він позитивно характеризується за місцем мешкання, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може вчинить інше кримінальне правопорушення та переховуватись від суду.

Метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд враховує підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали, підстав для застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, як про це просив обвинувачений та його захисник - не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 314-315, 371, 372, 376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури про продовження строку запобіжного заходу – задовольнити частково.

Клопотання ОСОБА_6 та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – залишити без задоволення.

Продовжити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 21.08.2018 р. до 19.10.2018 року включно в Одеському УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - начальнику Одеського УВП-21 УДПтС України в Одеській області.

Клопотання обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисників про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на особисто зобов’язання – задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, заборонивши йому залишати житло за адресою: Одеська область, Великомихайлівський район, смт. Цебрикове, вул. Мостова, будинок 42, з 22.00 годин до 06.00 годин.

Обрати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, заборонивши йому залишати житло за адресою: Одеська область, Великомихайлівський район, с. Вишневе, вул. Лісова, будинок 8, з 22.00 годин до 06.00 годин.

Покласти на ОСОБА_4, ОСОБА_5 наступні обов'язки:

- заборонити ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишати своє фактичне місце мешкання з 22.00 годин до 06.00 годин;

- за першим викликом чи вимогою з'являтися до суду.

Встановити строк домашнього арешту у нічний час ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - з 21.08.2018 р. до 19.10.2018 р. включно.

Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на них зобов'язань.

Ухвалу про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання відповідному підрозділу органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.

Ухвала оскарженню не підлягає (заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду).

Головуючий суддя: Горяєв І.М.

Судді: Буран В.М.

ОСОБА_15

Повний текст ухвали складено 27.08.2018 року.