Постанова № 76254468, 05.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/3238/17 05.09.2018

Провадження №22-ц/784/1289/18

Головуючий суду першої інстанції: Гуденко О.А.

Категорія - 27 Доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.

П О С ТА Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Лептугою С.С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5, поданою її представником ОСОБА_3, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А. в приміщенні суду в м. Миколаєві, повний текст якого складено 03 травня 2018 року, за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2017 року ОСОБА_5 пред'явила до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк» або Банк), зазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

04 березня 2013 року між нею та відповідачем у відділенні Банку за адресою вул.Перемоги, 4А м.Євпаторія Автономної Республіки Крим укладено договір банківського вкладу №SAMDN80000733534521 «Стандарт», за яким ОСОБА_5 передала Банку грошові кошти в сумі 30 000 доларів США під 8,5% річних строком на один рік.

Починаючи з березня 2014 року позивач неодноразово зверталася до Банку з заявами про повернення коштів за її вкладом. Однак, відповідач повідомив її про неможливість повернення коштів у зв'язку з прийняттям правлінням Національного банку України постанови про відкликання та анулювання банківських ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя та поданням Банком до Російської Федерації претензії в порядку Міжнародної конвенції про захист іноземних інвестицій, що унеможливлює вирішення її питання до розгляду претензії.

Наголошуючи на тому, що Банк не є ліквідованим, здійснює свою діяльність на території України, однак відмовляється виконувати свої зобов'язання, ОСОБА_5 просила стягнути з АТ КБ «Приватбанк» станом на 01 січня 2018 року на її користь 46 790 доларів США, які включають в себе: банківський вклад в сумі 30 000 доларів США, три відсотки річних за неповернення депозиту в сумі 3447,12 доларів США, відсотки за депозитом в сумі 2 550 доларів США, три відсотка річних за неможливість отримання відсотків за депозитом у сумі 293 доларів США та 8,5 відсотків річних за договором в сумі 10 500 доларів США та 10 000 грн. моральної шкоди, спричиненої порушенням її планів щодо розпорядження належними їй коштами, що спричинило негативний вплив на її психологічний стан та постійні нервування відносно нестачі коштів на належне життя. Також ОСОБА_5 просила стягнути з Банку витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Не погоджуючись із позовними вимогами ОСОБА_5, Банк подав відзив. Заперечуючи проти задоволення позову, АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що позивачем не доведено факту наявності правовідносин з Банком та внесення готівки у платіжну систему. Банк підтвердити вказане не має можливості, оскільки всі банківські документи у зв'язку з окупацією Автономної Республіки Крим у 2014 році було втрачено.

Посилаючись на зазначені обставини, а також безпідставність вимог ОСОБА_5, Банк просив відмовити у задоволені позову.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколєва від 23 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Висновок суду мотивований тим, що позивач не довела позовних вимог, оскільки не представила суду оригінали чи належним чином завірені копії договорів депозитних вкладів та платіжного документу, який підтверджує внесення грошових коштів у сумі 30 000 доларів США.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач вказувала, що її звернення до банківської установи із проханням повернути вклад мали місце до прийняття Національним банком України постанови про відкликання банківських ліцензій. Втрата Банком банківської документації щодо її вкладу, яка зберігалась у філії на території Автономної Республіки Крим, не впливає на зобов'язання відповідача, як юридичної особи, за депозитним договором. Крім того, зазначала, що має оригінали всіх документів і могла б представити їх суду, якщо у нього були сумніви щодо внесення нею грошових коштів на депозит.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст.509, 599 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаям ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року №516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493 (далі - Інструкція №492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції №492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом.

Підпунктами 1.1, 1.3, 1.17 глави 1 «Загальні вимоги до оформлення касових документів» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року №174, передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема - квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями. Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта.

Відповідно до ч.4 ст.1060 ЦК України, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження укладання договору банківського вкладу від 04 березня 2013 року №SAMDN80000733534521 «Стандарт» з ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 до позовної заяви додано другий екземпляр такого договору, складеного у простій письмовій формі, підписаного від імені Банку повноважною особою та клієнтом (а.с.142).

Договір містить усі умови, необхідні для договору даного виду, а саме: розмір вкладу - 20 000 доларів США, розмір відсотків за користування вкладом - 8,5% річних, порядок їх нарахування, строк дії договору - по 04 березня 2014 року.

Згідно з п.п.2, 5, 7 договору банківського вкладу нарахування відсотків по вкладу починається з першого дня, наступного за днем надходження коштів до Банку, і провадиться за кожен календарний день, виходячи з фактичної кількості днів в році по ставці 8,5 % річних з урахуванням п.п.6, 7 договору. День повернення вкладу у період нарахування процентів не входить.

У випадку, якщо по закінченню строку вклада, клієнт не заявив Банку про бажання повернути вклад, мінімальний строк вклада автоматично вважається продовженим ще на один мінімальний строк, який продовжується неодноразово без явки клієнта до Банку.

Сторони мають право достроково розірвати договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта до закінчення мінімального строку вклада йому повертається сума вкладу і відсотки, нараховані по ставці вкладу «за вимогою», за фактичний строк користування вкладом.

На підтвердження зарахування коштів в сумі 20 000 доларів США та 10 000 доларів США на депозитний рахунок у Банку ОСОБА_5 надано оригінал платіжного доручення №2479799051 від 04 березня 2013 року, оригінал квитанції від 24 вересня 2013 року та оригінал рахунок/карти для зарахування відсотків по вкладу №6762462086206486, яка була видана позивачу Банком на підставі п.п.3, 20 договору банківського вкладу (а.с.143,144).

Згідно з письмовою вимогою позивача до Банку від 25 листопада 2015 року, ОСОБА_5 після закінчення строку договору неодноразово зверталася до відповідача з вимогою про виконання умов договору шляхом виплати вкладу і процентів: 25.04.2014 р. заява №64652929, 03.03.2015 р. заява №7055379 (а.с.12).

Зазначеного Банком не спростовано.

Відповідно до наказу Банку від 05.11.2004 р. №07 та витягу з протоколу Банку від 25.04.2017 р., з 06 січня 2004 року до 04 травня 2017 року по вкладах «на вимогу» у гривні, доларах США та євро діяла відсоткова ставка 1,0% річних. З 04 травня 2017 року діє відсоткова ставка 0,01% річних (а.с.145, 146).

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_5 не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач довела, що внесла 04 березня 2013 року та 24 вересня 2013 року на депозитний рахунок у АТ КБ «Приватбанк» 30 000 доларів США, представивши суду оригінали платіжних документів про внесення суми, договір та рахунок/карту.

Відповідач вказаного належними доказами не спростував.

04 березня 2014 року договір було продовжено на 366 днів, оскільки з вимогою про розірвання договору позивач звернулася 25 квітня 2014 року.

Отже, оскільки вона подала вимогу про розірвання договору достроково, то згідно з п.7 договору має право на отримання відсотків з 05 березня 2014 року за вкладом «на вимогу».

Станом на теперішній час вклад позивачу не повернено, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, позивач має право на отримання від Банку грошових коштів у сумі 37 097,23 доларів США: 1) вкладу у сумі 30 000 доларів США; 2) відсотків за користування вкладом з 05 березня 2013 р. по 04 березня 2014 р. (за 364 дні) у сумі 2 543,01 доларів США (30 000 х 8,5% / 365 х 364); 3) 3% річних на суму вклада за 1347 днів з 25 квітня 2014 р. (день звернення з вимогою) по 01 січня 2018 р. (межі позовних вимог) у сумі 3 321,37 доларів США (30 000 х 3% / 365 х 1347); 4) 3% річних на суму процентів за 1347 днів з 25 квітня 2014 р. (день звернення з вимогою) по 01 січня 2018 р. (межі позовних вимог) у сумі 281,54 доларів США (2 543,01 х 3% / 365 х 1347); 5) проценти за вкладом «на вимогу» з 05 березня 2014 р. по 03 травня 2017 р. (за 1155 днів) за ставкою 1% у сумі 949,32 доларів США (30 000 х 1% / 365 х 1155) та з 04 травня 2017 р. по 01 січня 2018 р. (за 242 дні) за ставкою 0,01% у сумі 1,99 доларів США (30 000 х 0,01% / 365 х 242).

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі 10 000 грн., то вона задоволенню не підлягає, оскільки ст.4 Закону передбачає стягнення такої шкоди, тільки якщо вона завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції). У даному випадку такого не вбачається.

Враховуючи викладене, на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в частині стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу на суму 37 097,23 доларів США, що станом на 05 вересня 2018 року еквівалентно 1 056 900,08 грн.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_5, нею заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Відповідно до вимог ст.137 ЦПК України вказані витрати підлягають відшкодуванню на підставі доказів, які підтверджують здійснення цих витрат.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем сплату таких витрат належними доказами не доведено. Нею подано тільки витяг з договору про надання правової допомоги (Розділ 3), у п.3.3 якого міститься посилання про сплату послуг. Вказаний витяг підписаний тільки позивачем.

За такого, відсутні підстави для відшкодування позивачу вказаних судових витрат.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану її представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 23 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_5 грошові кошти за договором банківського вкладу №SAMDN80000733534521 від 04 березня 2013 року у сумі 37 097,23 доларів США, що еквівалентно 1 056 900,08 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В.Локтіонова

Судді С.Ю.Колосовський

О.О.Ямкова

Повний текст постанови складено 05 вересня 2018 року.