Постанова № 76252561, 30.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 року м.Харків

справа № 645/1509/17

провадження № 22-ц/790/4748/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1,

Відповідач: Харківська міська рада,

Третя особа: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом та зняття з цього майна арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 червня 2018 року, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просив визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом та зняти з цього майна арешт, накладений ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.04.2005 року.

Позовна заява мотивована тим, що 13.04.2005 був накладений арешт в рамках розгляду Фрунзенським районним судом м.Харкова цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 (як правонаступника ОСОБА_5.) про звільнення майна з-під арешту, відшкодування витрат та стягнення моральної шкоди. На підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.03.2006 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишений без задоволення. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2006 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01.03.2006 року залишено без змін. ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_5, яка є власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, через наявність арешту позбавлений оформити свої спадкові права на зазначене майно. Відповідно до постанови Одинадцятої Харківської держаної нотаріальної контори від 13.11.2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_2, у зв'язку з наявністю у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна актового запису № 1998553 про арешт на вищевказану квартиру.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2016 року заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову була залишена без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 року ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2016 року залишено без змін.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 червня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5. Скасовано арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 яка належала ОСОБА_5 накладеного ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2005 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що положення ст.548 ЦК України в редакції Закону 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, якою встановлювалося, що для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Позивач вчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте в зв'язку з відмовою у видачі відповідного свідоцтва про право власності був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, тому позивач прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_5 в передбачений для цього законом строк.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Позивачем подано позов без додержання вимог ЦПК України, проте суд не залишив його без руху для виправлення недоліків.

Судом долучено подані представником третьої особи заперечення та заяву про застосування строків позовної давності, проте вони не розглянуті.

Суд не звернув увагу, що спору між позивачем та Харківською міською радою не існує, натомість державного нотаріуса з приводу дій якого виник спір з позивачем не залучено до участі у справі всупереч ч.3 ст. 53 ЦПК України.

Також, звертає увагу, що суддя в день розгляду справи 4 травня 2018 року перебував у відпустці.

Заяву про прийняття спірної квартири як спадщини, позивач не подавав, а суд фактично підмінив функції нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину.

Вважає, що ОСОБА_1 пропустив строки на звернення до суду та строки на оформлення спадщини.

Вказує, що третьою особою вся квартира була реконструйована та переобладнана та згідно з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.07.2000 року набула статусу нежитлового приміщення, тому квартири площею 42,1 кв.м., на яку позивач просить суд визнати право власності не існує.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18.04.2016 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.04.2005 року, на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2016 року у задоволені заяви відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_5) про звільнення майна з-під арешту, відшкодування витрат та стягнення моральної шкоди - відмовлено. У вказаній ухвалі судом було роз'яснено що заявником не вірно обрано спосіб захисту, а саме можливості захистити своє право в інший спосіб, шляхом визнання за ним права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 та виключення майна з-під арешту.

Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 20.10.2016 року ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28.07.2016р. залишене без змін (а.с.18-20).

З копії спадкової справи №1149/03 після померлої ОСОБА_5 вбачається, що 17.10.2003 до Одинадцятої Харківської держаної нотаріальної контори звернувся з заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини після своєї матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.86). В подальшому він звертався 02.07.2004 року та 23.10.2015 року із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Видано свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.07.2004 року, за яким ОСОБА_1 набув право власності на автомобіль марки та моделі ВАЗ -21103 від 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_1. Видано свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2015 року, за яким ОСОБА_1 набув право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

13.11.2015 постановою Одинадцятої Харківської держаної нотаріальної контори ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_2, у зв'язку з наявністю у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна актового запису № 1998553 про арешт на вищевказану квартиру (а.с.15).

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року до вирішення спірних правовідносин, пов'язаних зі спадкуванням такої спадщини, застосовується законодавство чинне, на час відкриття спадщини, зокрема, відповідні норми ЦК України (УРСР), прийнятого 18 липня 1963 року, у тому числі щодо обсягу спадкової маси та кола спадкоємців за законом.

Відповідно до статті 527 ЦК України (1963) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК України (УРСР)).

Враховуючи те, що спадщина після смерті ОСОБА_5 відкрилась до 01 січня 2004 року, тому до спадкових відносин застосовуються норми ЦК України, прийнятого 18 липня 1963 року.

Згідно зі статтею 525 цього Кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Частиною першою статті 549 ЦК України (УРСР) визначено дії, що свідчать про прийняття спадщини, а саме визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судовим розглядом достовірно встановлено, що позивач прийняв спадщину після смерті матері подавши до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини в межах 6 місячного строку, яка міститься на а.с.86.

Доводи апеляційної скарги, що позивач не прийняв спадщину після смерті матері на АДРЕСА_5, оскільки в заяві не зазначено адресу саме цієї квартири, не узгоджуються з вимогами спадкового законодавства. Зі змісту заяви про прийняття спадщини від 17.10.2003 року вбачається, що позивач прийняв спадщину вцілому після смерті своєї матері і не відмовлявся від неї.

Тому, доводи скарги про відсутність рішення суду про надання додаткового строку позивачу про прийняття спадщини є помилковими.

Наявність в матеріалах справи інших заяв до нотконтори в яких позивач зазначав конкретну адресу іншої квартири і автомобіль не є заявами про прийняття спадщини, а є заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину на зазначене в них майно (а.с.87,114).

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом не застосовано позовну давність, судова колегія наводить наступні аргументи.

По-перше, цивільній процесуальний закон не зобов»язує суд постановляти ухвалу за результатами розгляду такої заяви, як вважає апелянт. Суд вирішує це питання при ухваленні рішення.

По-друге, позовна давність на вимоги спадкоємця не поширюється, оскільки порушення прав позивача триває у часі, тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням його права на спадкування.

Отже, оскільки, до спірних правовідносин позовна давність не застосовується, то ці доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Також, не можуть бути підставою для скасування рішення суду перелічені в апеляційній скарзі порушення процесуальних норм на стадії відкриття провадження у справі, оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору по суті.

Судова колегія відхиляє інші доводи апеляційної скарги, щодо не залучення до участі у справі нотаріуса, оскільки він не має юридичної зацікавленості у розгляді справи, саме ХМР є належним відповідачем, оскільки крім позивача інших спадкоємців не має.

Спростовуються матеріалами справи і доводи апеляційної скарги про ухвалення рішення неповноважним судом, оскільки згідно наданої Фрунзенським райсудом інформації суддя Іващенко С.О. дійсно згідно наказу мав перебувати 4 травня 2018 року у відпустці, але був відкликаний (а.с.225).

Незважаючи на наявні в матеріалах справи документи про переобладнання спірної квартири, судова колегія вважає правильним висновок суду про задоволення позову, оскільки мова йде про право позивача на спадкування ? частини спірної квартири в межах якої і відбулось переобладнання (а.с.56).

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення суду не має.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І. Колтунова

Н.П.Пилипчук

Повний текст постанови

складено 4 вересня 2018 року