Ухвала суду № 76252340, 05.09.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/29/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів – Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Лимара В.Л.,

потерпілих – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

В судовому засіданні прокурором на виконання ч. 3 ст. 331 КПК України заявлено клопотання про продовження обвинуваченим застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, на теперішній час докази вини обвинувачених встановлені, частково досліджені матеріали кримінального провадження, але не допитані всі потерпілі та свідки. Також зазначалося, що у разі скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обвинувачені можуть продовжити злочинну діяльність, вчинити новий злочин, впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані. Також прокурор посилався на положення ч. 5 ст. 176 КК України, відповідно до якої запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застава не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-1, 258-259-5, 260, 261 КК України.

Представник потерпілих, потерпілі наполягали на продовженні строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9.

Захисники обвинувачених адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_7 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, при цьому заявили клопотання про зміну обраного ним запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м’який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме: домашній арешт, особисте зобов’язання. При цьому посилалися на те, що ризики на які посилається прокурор не доведені в судовому засіданні, посилання на них має формальний характер, крім того, ОСОБА_10 має міцні соціальні зв’язки, родину, реєстрацію у м. Харкові, звинувачення надумане, доказів вини обвинувачених матеріали кримінальної справи не містять, а навпаки доводять невинуватість ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9.

ОСОБА_9 підтримав клопотання свого захисника – адвоката ОСОБА_6.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Під час досудового розслідування відносно обвинувачених було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 07 вересня 2018 року.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

У справі «ОСОБА_11 проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою. Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що хоча суворість можливого вироку є елементом, який має бути прийнятим до уваги при оцінці ризику переховування від правосуддя або вчинення злочину повторно, необхідність продовження строку тримання під вартою не може оцінюватися з виключної абстрактної точки зору та лише з точки зору тяжкості злочину (рішення у справі «Мамедов проти Росії»).

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, свідчать про підвищену суспільну небезпеку, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винуватими в кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються. Крім того, суд враховує суспільну небезпечність інкримінованих їм кримінальних правопорушень та імовірність ухилення обвинувачених від суду, ризик втечі, а також продовження скоєння кримінальних правопорушень обвинуваченими, вплив на потерпілих та свідків.

Наявність міцних соціальних зав’язків, існували та були відомі при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_8

В зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що обставини, дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, продовжить скоєння кримінальних правопорушень, впливати на потерпілих та свідків, тому застосування більш м’якого запобіжного заходу або зміну раніше обраного запобіжного заходу не забезпечить їх належної процесуальної поведінки.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що згідно вимог ст. 178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими в кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а також з огляду на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені ч.1 п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, вважає, що на цей час не має підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи зміни запобіжного заходу вигляді тримання під вартою на більш м’який, і приходить до висновку щодо необхідності продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою на 60 днів.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання захисників обвинувачених – адвокатів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов’язання – відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 листопада 2018 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 листопада 2018 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 листопада 2018 року.

Копію ухвали направити до Харківської установи виконання покарань (№ 27), до Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43) - длявідома.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

ОСОБА_14