Рішення № 76252313, 04.09.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 04.09.2018

Справа № 320/5752/18

2/320/3309/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просять визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщення, а саме – житловим будинком № 55 по вул. Рєпіна в м. Мелітополі Запорізької області. Вказує, що їй відповідно до договору про порядок користування житловим будинком від 11.06.1991, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2074, посвідченого державним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Запорізької області, ОСОБА_1 належить 29/50 частки вищевказаного житлового будинку. Позивачу ОСОБА_2 належить 21/50 частки зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.09.2015, посвідченого нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1752. Відповідач був пописаний у житловому будинку на правах онука ОСОБА_1 з 02.06.2001. Однак, починаючи з червня 2002 року ОСОБА_3 не проживав в житловому будинку № 55 по вул. Рєпіна в м. Мелітополі Запорізької області, зібрав свої речі та вихав в невідомому напрямку. Таким чином, позивачі вимушені звернутися з вказаним позовом до суду.

Сторони у судове засідання не з’явилися.

Від позивачів надійшли до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, наполягають на задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з’явився про час, місце і дату судового засідання був повідомлений належним чином. Судова повістка надсилалась йому за його зареєстрованим місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак до суду повернувся конверт із відміткою: «за закінченням терміну зберігання», що вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене належним чином. Про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило. З урахуванням викладеного, суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням клопотання позивачки про слухання справи за її відсутності та в зв'язку з неявкою відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню за наступними підставами.

Позивачці ОСОБА_1 відповідно до договору про порядок користування житловим будинком від 14.06.1991, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2074, посвідченого державним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Запорізької області, належить 29/50 частки житлового будинку № 55 по вул. Рєпіна в м. Мелітополі Запорізької області. /а.с. 6/.

Позивачу ОСОБА_2 належить 21/50 частки зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.09.2005, посвідченого нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1752, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. /а.с. 7/.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізькій області від 31.07.2018 № 4347, відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с.11/.

Однак, відповідач за вказаною вище адресою не мешкає з червня 2002 року по теперішній час, про що свідчить довідка голови квартального комітету № 104 від 26.06.2018. /а.с. 8/.

В силу того, що відповідач зареєстрований у вказаному житловому будинку, але не проживає там тривалий час - з червня 2002 року по теперішній час, позивачі не можуть в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном.

Згідно з частиною 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст.64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Оскільки відповідач є онуком позивачки ОСОБА_1, мешкав за однією адресою разом з нею як член її сім'ї, суд приходить до висновку про застосування при вирішенні спору норм ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника квартири, в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником. Відповідно до ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України сам факт припинення сімейних відносин з власником (власниками) квартири не позбавляє колишніх членів його (їх) сім'ї права користуватися займаним приміщенням і не є підставою для їх виселення з цього жилого приміщення.

Отже, виходячи з зазначених положень закону, член сім"ї власника зберігає право користування займаним приміщенням саме на тих умовах, на яких він поселився в житлове приміщення і користується ним нарівні з власником, а втрачає член сім"ї власника право користування цим будинком лише з підстав, передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України.

Оскільки, як було встановлено судом, житловий будинок № 55 по вул. Рєпіна в м. Мелітополі Запорізької області належить позивачам, відповідач ОСОБА_3, який проживав у вказаному житловому будинку як член сім’ї позивача ОСОБА_1, на теперішній час не мешкає у зазначеному житловому будинку без поважних причин, з червня 2002 року, інше не встановлено домовленістю між ними, тому на підставі статті 405 ЦК України, відповідач може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що на теперішній час за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Рєпіна, буд. 55, залишається зареєстрованим ОСОБА_3, що перешкоджає власникам житлового будинку ОСОБА_1, ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 89, 247, 265 ЦПК України, ст.ст. 9, 156, 157 ЖК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3, таким, що втратив право користування житловим приміщення, а саме – житловим будинком № 55 по вул. Рєпіна в м. Мелітополі Запорізької області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

СУДДЯ: Ю.В. Ковальова