Рішення № 76252061, 04.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.09.2018

Справа № 334/2981/17

Провадження № 2/334/725/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Добрєва М.В.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барваснабзбут» до Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та стягнення коштів в порядку компенсації шкоди, спричиненої внаслідок дорожнього транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Барваснабзбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_1», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування в розмірі 100000 грн. та стягнення коштів в порядку компенсації шкоди, спричиненої внаслідок дорожнього транспортної пригоди в розмірі 173181,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 25.03.2016 року о 09 год. 00 хв. на перехресті вул. Айвазовського та вул. Медична в м.Запоріжжі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів : автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 За наслідками даної ДТП було складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за порушення вимог п.13.1 ПДР України.

Постановою судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя № 334/2120/16-п від 22 липня 2016 року провадження по справі (об’єднаній) про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Вказана постанова була оскаржена учасниками ДТП до апеляційного суду Запорізької області.

Постановою апеляційного суду Запорізької області № 334/2120/16-п від 17.08.2016 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було призначено судову інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди». За результатами аналізу висновку експерта від 06.09.2016 року № 646/647/16 апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23.09.2016 року провадження у справі (об’єднаній) про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях останніх складу цього правопорушення.

Позивач зазначив, що 18.01.2017 року за адвокатським зверненням було проведено експертне автотехнічне дослідження.

Згідно висновків експерта встановлено, що в діях водія «Hyundai Elantra» державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_2 є невідповідність дій вимогам п. 10.1, 10.5 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди. У зв’язку з цим позивач вважає, що настала цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду заподіяну майну підприємства, яку позивач оцінює в розмірі 272181,41 грн.

Крім того, у зазначеному висновку вказано, що питання щодо технічної можливості запобігти зіткнення транспортних засобів у водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4 вирішувати не має сенсу, оскільки ні зменшення швидкості руху, а ні зупинка транспортного засобу, не виключають можливості зіткнення автомобіля.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ОСОБА_3 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_1», страховий поліс серії АЕ № 6434589 від 11.01.2016 року, позивач 13.04.2017 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування. Втім, відповідь на звернення від страхової компанії не надійшла.

Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, які полягали в порушенні нею п.10.1, 10.5 ПДР України та призвели до скоєння ДТП, яке відбулось 25.03.2016 року, підприємство зазнало збитків пов`язаних із пошкодженням автомобіля НОМЕР_1.

Вартість заподіяної матеріальної шкоди, відповідно до висновку з авто товарознавчих досліджень № 15 від 19.04.2016 року та № 19 від 31.01.2017 року складає 272181,41 грн.

Витрати на проведення автотоварозначого дослідження складають 1000 грн.

Загальний розмір реальних збитків склав 273181.41 грн.

Згідно страхового полісу розмір страхового відшкодування яке підлягає стягненню з ОСОБА_3 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_1» складає 100000 грн.

Розмір матеріальної шкоди яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 складає 173181,41 грн. (273181,41 грн. – 100000 грн.).

Просив стягнути з ОСОБА_3 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_1» страхове відшкодування у розмірі 100000 грн., з ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 173181,41 грн.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Барваснабзбут» - адвокат ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги, просив задовольни позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_1» в судове засідання не з`явився, подав до суду письмові заперечення, в яких вказав, що необхідною ознакою визнання випадку страховим та проведення саме страхової виплати є встановлення уповноваженим органом особи, винної у ДТП. Цивільно-правова відповідальність настає лише за наявності певних умов (в сукупності): вини, протиправної дії, наявності матеріальної шкоди, причинного зв’язку між протиправною дією і шкодою. Вину у заподіянні шкоди у справах про ДТП згідно положень КУпАП може встановити тільки суд. Оскільки в діях ОСОБА_7 відсутня вина, згідно постанови апеляційного суду Запорізької області від 23.09.2016 року, у ОСОБА_2 не виникла цивільно-правова відповідальність перед ОСОБА_4, а отже і відсутні правові підстави для відповідальності ОСОБА_3 «УСК» Княжа Вієнна ОСОБА_8».

Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9 заперечували проти позову, посилались на те, що у справі про адміністративне правопорушення (об’єднаній), що розглядалася Ленінським районним судом м. Запоріжжя і переглядалася Апеляційним судом Запорізької області відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за результатами оцінки наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність в діях осіб складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито. У висновку експерта від 06.09.2016 року № 646/647/16, наданого під час розгляду апеляційним судом Запорізької області справи № 334/2120/16-п, експерт не встановив порушень з боку водіїв п. 13.1. ПДР України. Висновок про наявність або відсутність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення можна зробити тільки у відповідності до вимог КУпАП та лише за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення у встановленому порядку. Згідно КУпАП, встановлення вини особи за ст. 124 КУпАП є виключно компетенцією суду. Позивач не надав до позову жодного рішення суду або інших належних доказів вини ОСОБА_2 в порушенні нею вимог ст.124 КУпАП. Для виникнення обов’язку у особи щодо відшкодування матеріальної шкоди у випадку зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки (ст.1188 ЦК України) обов’язковим є наявність в діях особи, якій висувається вимога про відшкодування шкоди, вини, що встановлено у передбаченому законом порядку рішенням суду. Просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 25.03.2016 року о 09 год. 00 хв. на перехресті вулиці Медична та вулиці Айвазовського у м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів : автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

За наслідками даної ДТП було складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за порушення вимог п.13.1 ПДР України.

Пунктом 13.1 Правил дорожнього руху передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Цивільно-правову відповідальність водія автомобіля НОМЕР_2, станом на момент скоєння ДТП було застраховано у ОСОБА_3 «УСК «Княжа Вієнна ОСОБА_1» за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/6434589 від 11.01.2016 року.

Постановою судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя № 334/2120/16-п від 22 липня 2016 року провадження по справі (об’єднаній) про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. На зазначену постанову суду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було подано апеляційні скарги.

Постановою апеляційного суду Запорізької області № 334/2120/16-п від 17.08.2016 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було призначено судову інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди». За результатами аналізу висновку експерта від 06.09.2016 року № 646/647/16 апеляційний суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 23 вересня 2016 року провадження у справі (об’єднаній) про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях останніх складу цього правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» також передбачено, що спір про відшкодування шкоди, завданої самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Таким чином, для виникнення обов’язку у особи щодо відшкодування матеріальної шкоди у випадку зіткнення двох джерел підвищеної небезпеки (ст.1188 ЦК України) обов’язковим є наявність в діях особи, якій висувається вимога про відшкодування шкоди, вини, яка повинна бути встановлена у передбаченому законом порядку. Висновок про наявність або відсутність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП можна зробити тільки за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно КУпАП, встановлення вини особи за ст. 124 КУпАП є виключно компетенцією суду.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування" та іншими нормативно-правовими актами. Згідно положень ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого. Отже, необхідною ознакою визнання випадку страховим та проведення страхової виплати є встановлення уповноваженим органом особи, винної у ДТП і яка несе відповідальність за збитки.

Цивільно-правова відповідальність настає лише за наявності (одночасно) таких умов: вини, протиправної дії, наявності матеріальної шкоди, причинного зв’язку між протиправною дією і шкодою. За відсутності будь-якої з перелічених умов цивільно-правова відповідальність особи не настає.

Згідно статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Так, судом встановлено і відповідає фактичним обставинам справи, що постановою апеляційного суду Запорізької області від 23.09.2016 року провадження у справі (об’єднаній) про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 закрито на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях останніх складу цього правопорушення. Постанова набрала законної сили.

Таким чином, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП судом було встановлено відсутність вини ОСОБА_2 у ДТП, що сталася 25.03.2016 року, провадження у справі закрито.

Інших судових рішень, якими встановлено вину ОСОБА_2 за даної дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 25.03.2016 року суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вини ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 25.03.2016 року та настання її цивільно-правової відповідальності.

Конституція України гарантує особі право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положень ст. 55 Основного Закону України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, завданням цивільного судочинства згідно ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 3, 10, 12, 76-82, 89, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 1188 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Барваснабзбут» до Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_1», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та стягнення коштів в порядку компенсації шкоди, спричиненої внаслідок дорожнього транспортної пригоди – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Добрєв М. В.