Рішення № 76250728, 05.09.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12923/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Кучиної Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, компенсацію втрати частини доходів та моральну шкоду, заподіяну йому невиплатою заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі ПрАТ «Рівнеазот») про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, у зв»язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у сумі 10909,60 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 1502,43 грн. та 5000.00 грн. моральної шкоди, заподіяної невиплатою заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що працює у ПрАТ «Рівнеазот». В період лютий - червень 2017 року відповідач несвоєчасно виплачував йому заробітну плату. Так, на теперішній час відповідач не виплатив йому за цей період та заборгував 10909 грн. 60 коп. заробітної плати, з яких: за лютий 2017 року 3577,41 грн., березень 2017 року 4121,69 грн., травень 2017 року 1327,10 грн., червень 2017 року 1883,40 грн.

Посилаючись на вимоги статті 115 КЗпП України та положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ), просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі - 10909,60 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати в сумі 1502,43 грн. та просить стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну йому невиплатою заробітної плати, як наслідок більше року він не міг забезпечити себе та свою сім»ю всім необхідним, що поставило його в скрутне матеріальне становище.

Представник ПрАТ «Рівнеазот» ОСОБА_2 подав суду відзив на позовну заяву, вказавши, що позовну заяву ОСОБА_1 вважає необґрунтованою і позов не визнає з підстав, наведених у відзиві в частині вимог про стягнення моральної шкоди. Щодо вимог про стягнення заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати жодних заперечень не подав.

На заперечення вказаних вимог посилається на те, що позивач не довів з яких саме міркувань він виходив під час визначення моральних страждань. Належних доказів дійсного спричинення моральної шкоди, протиправності дій та її причинно-наслідкового зв'язку з діями відповідача не надав, оскільки навіть, у випадку здійснення порушення прав позивача сам факт порушення не може бути достатнім доказом завдання моральної шкоди (аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-348ск 16 від 23.03.2016 року).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює у ПрАТ «Рівнеазот».

В період лютий - червень 2017 року відповідач заборгував позивачу заробітну плату станом на 22.03.2018 року у сумі 10909,60 грн., з яких: за лютий 2017 року 3577,41 грн., березень 2017 року 4121,69 грн., травень 2017 року 1327,10 грн., червень 2017 року 1883,40 грн.

З оглянутої в судовому засіданні довідки № 01-10/2389 від 19.04.2018 року, виданої Управлінням Держпраці у Рівненській області вбачається, що сума, яка належить до виплати становить станом на 22.03.2017 року - 10909,60 грн.

Відповідно до вимог частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За таких підстав, враховуючи, що заробітна плата позивачу не виплачувалась вчасно та в повному обсязі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 10909,60 грн.

Щодо задоволення позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, суд виходив з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі статтею 34 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року № 692), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що індексація заробітної плати провадиться в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем сплати на користь позивача належних йому коштів, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню компенсація втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 1502,43 грн., яка розрахована позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то ці вимоги суд визнає безпідставними та недоведеними, а тому вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд враховує, що позивач належними та достатніми доказами не довів ні самого факту заподіяння йому моральної шкоди, ні обставин, які визначають її характер та обсяг. Позивач не довів наявності моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, а також наявності чи необхідності його додаткових зусиль для організації свого життя. Не зазначив позивач і того, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-76цс14) та у постанові від 23 грудня 2015 року (справа № 6-837цс15).

Виходячи з наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов позивача задовольнити частково.

Крім того, позивач на підставі п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, компенсацію втрати частини доходів та моральної шкоди, заподіяну йому невиплатою заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 10909 (десять тисяч дев'ятсот дев'ять ) грн. 60 коп. без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження виплати заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» ЄДРПОУ 05607824 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати, нараховану відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ в сумі 1502 (одна тисяча п'ятсот дві) грн. 43 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» в дохід держави 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області до Апеляційного суду Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ", місцезнаходження: м. Рівне-17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємства і організацій України 05607824.

Суддя Н.Г. Кучина