Постанова № 76250437, 03.09.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/809/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2049/18Головуючий у 1-й інстанції Бондарь В. А. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого: Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Діхтяр Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"

на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", третя особа: Лубенська районна державна адміністрація, про визнання недійсним договору оренди землі, зареєстрованого за НОМЕР_2 від 03.08.2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПрАТ "Райз-Максимко" про визнання недійсним договору оренди землі, зареєстрованого за НОМЕР_2 від 03.08.2015 року.

Позов мотивований тим, що 12.09.2014 року у порядку спадкування ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку (пай) кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,1875 га., розташовану на території Хорошківської сільської ради Лубенського району (номер запису про право власності 6971890). Спадкодавець здавав вказану земельну ділянку у оренду ПрАТ "Райз-Максимко", але позивач по справі вирішив обробляти вказану земельну ділянку сам. 04.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про повернення вказаної земельної ділянки, та розуміючи, що питання врегульоване, весною 2016 року обробив свою земельну ділянку, однак йому повідомили, що ним укладено договір оренди землі, а тому ОСОБА_2 не має права обробляти земельну ділянку.

Крім цього, ОСОБА_2 було видано договір оренди земельної ділянки від 18.12.2014 року та додатки до нього, які, як стверджує позивач, від його імені підписала невідома особа. Не врахувавши подану заяву позивача від 04.06.2015 року, та ту обставину, що вказаний договір на час звернення не був зареєстрований, проти волевиявлення позивача, відповідач подав договір на реєстрацію та 03.08.2015 року, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і.н. НОМЕР_3 від 03.08.2015 року, зареєстрував його під реєстраційним номером НОМЕР_2.

Весною 2016 року ОСОБА_2 знову звернувся до відповідача з приводу повернення земельної ділянки. Як пояснює позивач, він не укладав даного договору оренди, підпис в договорі не належить ОСОБА_2

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить суд винести рішення, яким визнати недійсним договір оренди землі від 18.12.2014 року, зареєстрований Реєстраційною службою Лубенського МРУЮ Полтавської області 3 серпня 2015 року за № НОМЕР_2, стосовно земельної ділянки площею 3,1875 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, стягнувши з відповідача судовий збір, витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи, та витрати за надання юридичної допомоги.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", третя особа: Лубенська районна державна адміністрація, про визнання недійсним договору оренди землі, зареєстрованого за НОМЕР_2 від 03.08.2015 року - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 18 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством "Райз-Максимко", щодо земельної ділянки загальною площею 3,1875 га, з цільовим призначеннямдля ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину (серія та номер 1-845, видане 12.09.2014 року).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати: по оплаті судового збору в сумі 551 грн. 20 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5256 грн. 00 коп. та витрати пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи в сумі 9152 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням районного суду, ПрАТ «Райз-Максимко» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідач у своїй скарзі посилається на неналежне дослідження судом першої інстанції доказів у справі, зокрема, чи є позивач належним спадкоємцем та власником спірної земельної ділянки, також суд не звернув уваги на те, що самовільний обробіток земельної ділянки позивачем є грубим порушенням умов договору оренди землі.

Скаржник вказує на те, що ОСОБА_2 не заперечував та не оспорював факт укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, що також підтверджується його заявою від 04.06.2015 року, та факт отримання позивачем орендної плати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 12.09.2014 року у порядку спадкування ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку (пай) кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,1875 га., розташовану на території Хорошківської сільської ради Лубенського району (номер запису про право власності 6971890).

04.06.2015 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою, у якій зазначив, що у зв'язку з переоформленням договору оренди землі, укладати договір на земельний пай розміром 3,19 га він не згоден.

У матеріалах справи наявний договір оренди земельної ділянки від 18.12.2014 року та додатки до нього, які як стверджує позивач від його імені підписала невідома особа. Даний договір відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і.н. НОМЕР_3 від 03.08.2015 року, зареєстровано під реєстраційним номером НОМЕР_2.

Відповідно до наданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, висновку судово-почеркознавчої експертизи № 39/40 від 16.04.2018 року: підпис від імені ОСОБА_2 у графі "Орендодавець" договору оренди землі б/н від 18.12.2014 року (2 примірники), виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів, - не ОСОБА_2, а іншою особою, але, - виконані тією особою, якою виконані підписи у зразках підпису ГРУПИ №2, (у відомостях про виплату грошей № 00000000445 від 12.02.2016 року, рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 11.08.2016 року, рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 07.10.2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом, зокрема вимогам ст. 203 ЦК України, згідно з якою особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.

Таким чином, будь-який правомірний правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення, яке повинно бути виражене об'єктивно та відповідати внутрішній волі учасника правочину, оскільки в противному випадку можуть мати місце негативні наслідки.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Отже, наведене дає підстави для висновку, що факт неналежності підпису одній з сторін договору унеможливлює встановлення наявності її волевиявлення на його укладення, тобто такий правочин слід вважати недійсним.

Таким чином, встановивши факт відсутності підпису ОСОБА_2 у оскаржуваному ним договорі оренди землі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що неналежність підпису орендодавцю у договорі оренди земельної ділянки свідчить про відсутність у власника земельної ділянки вільного волевиявлення на розпорядження належною йому власністю.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Отже, на думку колегії суддів, укладення оспорюваного договору не відповідало внутрішній волі позивача, а тому такий договір, відповідно до положень ст. 215 ЦК України вірно визнаний недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, місцевий суд дотримався положень ст.ст. 133, 137, 139, 141 ЦПК України та вірно стягнув з відповідача ПрАТ "Райз-Максимко" на користь ОСОБА_2 понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору, витрати на правничу допомогу та витрати, пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ "Райз-Максимко" про те, що ОСОБА_2 не є належним власником земельної ділянки площею 3,1875 га., розташованої на території Хорошківської сільської ради Лубенського району спростовується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого позивач отримав свідоцтво про право на спадщину 12.09.2014 року.

Доводи скарги щодо самовільного обробітку земельної ділянки ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не стосуються предмету даної справи, питання щодо порушення прав орендаря ПрАТ "Райз-Максимко" в судовому порядку не порушувалось.

Посилання відповідача про визнання ОСОБА_2 факту укладення договору оренди землі не підтверджені належними та беззаперечними доказами. Так, у заяві ОСОБА_2 від 04.06.2015 року зазначено про те, що він не згоден на укладення договору оренди земельної діялнки з ПрАТ «Райз-Максимко», доказів того, що позивач отримував орендну пату, а також ставив свій підпис при її отриманні, суду також нанадно не було.

За таких обставин, судова колегія дійшла до висновку, що порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів -,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"- залишити без задоволення.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: (підпис) В.М. Триголов

Судді: (підписи) А.І. Дорош

О.А. Лобов

З оригіналом згідно: В.М. Триголов