Рішення № 76249398, 03.09.2018, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/11806/18

РІШЕННЯ

іменем України

03 вересня 2018 року , м.Сватове

Сватівський районий суд Луганської області в складі:

головуючого судді Половинки В.О.

за участю секретаря судового засідання Фурсової Н.В.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в якому зазначає, що 22 травня 2012 року сторони уклали шлюб. Від даного шлюбу з відповідачем, вони мають неповнолітню дитину, доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час сторони спільного господарства не ведуть, мешкають окремо, тому вона просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 18.06.2018 року прийнято дану позовну заяву, відкрито провадження у зазначеній цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (виклику) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу до суду не надходило.

Від відповідача до суду надійшов відзив (без підпису) щодо пред"явлених до нього вимог, де він просить взяти до уваги, що у нього відсутнє власне житло, він винаймає квартиру за 2000 гривень, та на даний момент він навчається в навчальному закладі на контракті.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває з відповідачем у шлюбі з 22 травня 2012 року ( свідоцтво про укладення шлюбу -а.с.3).

Сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( свідоцтво про народження - а.с.2).

На даний час сторони спільного господарства не ведуть, мешкають окремо. Данні обставини не заперечувались сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1ст.181 СК України).

Проте положеннями ч.3 ст.181 СК України встановлено, що у разі наявності спору між батьками за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частина 3 ст. 181 СК України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти) присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ст.182 Сімейного Кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, аніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з п.п.4 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VІІI від 07.12.2017 року передбачено, що для дітей віком від 6 до 18 років з 1 липня 2018 року прожитковий мінімум становить 1559 грн., що 50 відсотків становитиме 779, 50 грн.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст.2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Малолітня дитина фактично на даний час перебуває на утриманні позивача. Відповідач не в достатній мірі виконує свої обов"язки по утриманню своєї дитини, які встановлені ст. 180 Сімейного кодексу України, маючи можливість належним чином їх виконувати, так як він працездатний, тому має можливість належно сплачувати аліменти.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує матеріальний стан відповідача та стан його здоров"я, який офіційно працює, отримує заробітню плату в середньому розмірі 8000 гривень, доказів щодо наявності непрацездатних або неповнолітніх утриманців не надав. З поданого відповідачем відзиву не вбачається чіткого ствердження про визнання чи не визнання відповідачем даного позову. Також при задоволені позову, суд не бере до уваги заяви які були надані сторонами до суду вже після встановленого часу розгляду справи та після спливу встановленого законом строку на подачу заяв та клопотань. Крім того, клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу до суду не надходило.

Вказані обставини у своїй сукупності дають підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них; а також положення ст.185 СК України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України.

Крім того, на адресу суду надійшла заява від позивача про повернення їй помилково сплаченого судового збору за позов про стягнення аліментів.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, але його сплатив, тому суд вважає, що заява позивача підлягає задоволенню та їй слід повернути судовий збір сплачений на підставі квитанції №2 від 20.04.2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.80, 77, 84 Сімейного Кодексу України, 3, 4, 12, 141, 265-268, 280, 281 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати з дня пред'явлення позову - 24.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави судовий збір в сумі 704, 80 грн.

Заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору - задовольнити.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Сватівському районі Луганської області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок, який був сплачений згідно квитанції №2 від 20.04.2018 року: отримувач УДКСУ у Сватівському районі, код 37928384, МФО 804013, р/р №31215206700271.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сватівський районний суд Луганської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: В. О. Половинка