Постанова № 76248290, 04.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8577/17 Головуючий у І інстанції Пархоменко О. В.Провадження № 22-ц/780/3120/18 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А.Категорія 38 04.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Удовиченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_7 про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів та просив суд визнати недійсним договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений 29 січня 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Харченко К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 119. Витребувати у ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1/3 частину квартири за зазначеною адресою. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину вищевказану квартиру в порядку спадкування за законом.

Разом з тим, подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2018 року заяву задоволено, накладено арешт на зазначену квартиру, що на даний час належить ОСОБА_2

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому посилалася на те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував факту того, що спір між позивачем та ОСОБА_2 відсутній, оскільки позивач не ставить вимог про скасування документів, що є підставою для виникнення права власності на квартиру, тому жодних причин, у зв'язку з якими потрібно було забезпечити позов та будь-яких сумнівів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у позивача не було.

Відзив на апеляційну скаргу від сторін по справі до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву представників позивача - ОСОБА_10 та ОСОБА_11, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що оскільки предметом спору є витребування квартири із незаконного володіння нею особами, то невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до її відчуження, внаслідок чого можливе утруднення або неможливе виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Встановлено, що в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третьої особа - ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування квартири та витребування її із чужого незаконного володіння відповідачів на користь позивача.

Предметом спору є витребування майна - по 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 Київська область із незаконного володіння кожного з відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

ОСОБА_4 мотивує свої вимоги тим, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_8 (матері) є три сини: він (позивач), ОСОБА_5 (відповідач) та ОСОБА_7 (третя особа). При цьому позивач посилається, що мати мала хворобу із порушенням самоконтролю над своїми діями і дана обставина свідчить про неможливість у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій при укладенні договору дарування квартири, у зв'язку з чим позивач оспорює права відповідачів на вказану квартиру.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду .

Пунктом першим частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вжитті заходів забезпечення позову судом обґрунтовано враховано, як зміст вимог ОСОБА_4, які полягають у витребуванні спірної квартири з незаконного володіння відповідачів на його користь, так і співмірність вжитих заходів із вимогами та видом забезпечення позову (пункти 3 і 4 постанови ПВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Доводи апеляційної скарги про те, що, вживаючи заходи забезпечення позову, суд не врахував відсутність доказів на підтвердження обставин реальної загрози невиконання чи можливого утруднення виконання судового рішення про задоволення позову є необґрунтованими.

Суд прийшов до вірного висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки позивачем не визнається право відповідачів на спірну квартиру і не забезпечення позову у спосіб зазначений позивачем може призвести до відчуження вказаного майна відповідачами.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка є предметом спору та право власності на яку оспорюється позивачем, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала, що постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства - без змін.

В решті доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду викладених в ухвалі суду, та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц. Кашперська

В.О.Фінагеєв