Постанова № 76247722, 04.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/14734/17 Головуючий у І інстанції Цуранов А. Ю.Провадження № 22-ц/780/3607/18 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 26 04.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача борг в сумі 20 000 грн., відсотки за користування коштами в сумі 1 380 грн., витрати по наданню правової допомоги у розмірі 640 грн. та судовий збір у розмірі 640 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в червні 2017 року між сторонами було укладено договір позики коштів, згідно якого ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 у борг 20 000 грн. які останній зобов'язався повернути до 20 липня 2017 року. На підтвердження отримання коштів відповідач написав розписку. У зазначений строк ОСОБА_4 не повернув кошти відповідачу та став уникати зустрічей з позивачем. ОСОБА_5 зазначає, що відповідач не повернув кошти у визначений строк, а тому позивач має право на стягнення відсотків, розмір яких обумовлений договором позики.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2018 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики від 20 червня 2017 року в розмірі 20 000 грн., відсотки за користування коштами в сумі 1 380 грн. та 640 грн. судового збору. В частині стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд не враховував той факт, що з розписки не вбачається отримання відповідачем коштів у позивача у борг. В дійсності відповідач не брав кошти, а зобов'язався виконати роботи по газифікації. Розписка не містить обов'язкових реквізитів, які б свідчили про укладення між сторонами договору позики.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Від ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що факт отримання відповідачем коштів оформлений власноручно написаною останнім розпискою. Примусу чи тиску щодо написання ОСОБА_4 розписки не вчинялося. Суд першої інстанції оглянув оригінал розписки. Апеляційна скарга є черговим інструментом відповідача щодо відтермінування часу повернення боргу. Відповідач не бажає віддавати кошти, а тому вигадує, що він гроші не брав та що він виконував якійсь роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно розписки від 20 червня 2017 року ОСОБА_4 взяв у борг у ОСОБА_5 суму коштів у розмірі 20 000 грн. терміном на один місяць з дня підписання розписки. У разі прострочення повернення грошових коштів у встановлений строк зобов'язався сплатити ОСОБА_5 відсотки у розрахунку 0,05 % від суми позики за кожен день прострочення (а.с.7).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 04 грудня 2017 року відповідач має заборгованість перед позивачем.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 надав належні та достатні докази, якими він обґрунтовує свої вимоги. Так, з наданої позивачем до суду розписки вбачається, що 20 червня 2017 року ОСОБА_5 дав у борг ОСОБА_4 20 000 грн., які останній повинен був повернути до 20 липня 2017 року. Однак, у вказаний у розписці строк відповідач не повернув кошти. У зв'язку з цим, ОСОБА_5 має право на захист свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача коштів у розмірі 20 000 грн., які були надані останньому у борг, та відсотків за прострочення повернення грошових коштів.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 вказує на те, що з розписки не вбачається отримання ним коштів у позивача у борг. В дійсності відповідач зобов'язався виконати роботи по газифікації. Однак, зміст розписки, написаної відповідачем, чітко підтверджує факт отримання коштів саме у борг. Жодних даних про те, що відповідач зобов'язався виконати роботи по газифікації, розписка не містить.

Відповідач також зазначає, що розписка не містить обов'язкових реквізитів, які б свідчили про укладення між сторонами договору позики.

Однак, за своєю суттю надана відповідачем розписка підтверджує наявність між сторонами договірних відносин, та вказує на те, що ОСОБА_4 отримав у ОСОБА_5 у борг кошти, які зобов'язався повернути у встановлений строк. Чинним законодавством не встановлено обов'язкових реквізитів для розписки. Вказаний документ має довільну форму і його суть має передавати справжню правову природу укладеного договору. У даному випадку, зміст розписки відповідає критеріям, які у своїй сукупності підтверджують отримання у позивача відповідачем у борг коштів та обов'язок останнього повернути ці кошти через місяць з дня підписання розписки.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а, відтак, вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а, відтак, в апеляційному порядку не переглядається.

На підставі викладено та керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2018 року.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.