Постанова № 76247456, 05.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/14084/17 Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/3291/18 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 26 05.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Сушко Л.П., Коцюрби О.П., Сержанюка А.С., розглянувши в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року у складі судді Волчка А.Я. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що 04 травня 2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 1800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_4 не виконує належним чином зобов'язань за укладеним кредитним договором №б/н від 04 травня 2007, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість.

Тому, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11219,07 грн., яка включає в себе 1479,90 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8728,74 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 510,43 грн. - штраф (процентна складова), а також судові витрати у розмірі 1600,00 грн..

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11219,07 грн..

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 1762,00 грн..

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, і відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що останній платіж ним було здійснено 13 січня 2009 року, і після зазначеної дати він будь-яких проплат не здійснював. Таким чином вважає, що строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав у позивача сплив 13 січня 2012 року. Проте, позивач звернувся до суду лише 14 грудня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Вважає, що не підписував Умови та Правила, а тому не брав на себе жодних зобов'язань перед позивачем - Банком. Вважає, що позивач не надав суду доказів, які б свідчили про укладений у належній формі договір про надання банківських послуг. Вважає, що у матеріалах справи відсутні відомості про рух коштів по рахунку.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» відзив на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надав.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту, стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, стягнення штрафів, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що між позивачем - банком і відповідачем було укладено кредитний договір. ОСОБА_4 не виконує належним чином зобов'язань за укладеним кредитним договором №б/н від 04 травня 2007 року, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість. Тому, заборгованість по тілу кредиту підлягає стягненню.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 04 травня 2007 року ОСОБА_4 було підписано анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанку», в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6,6-зворот).

В анкеті-заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_4 ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними. Також ОСОБА_4 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між ним та банком договір, також отримав кредитну карту «універсальну» та ПІН код до неї, про що свідчить його підпис в заяві (а.с.6 - зворот).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 1800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з умовами та правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком ( п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Суд апеляційної інстанції вважає, що між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_4 не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором від 04 травня 2007 року, внаслідок чого станом на 30 листопада 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 11219,07 грн., яка включає в себе 1479,90 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8728,74 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 510,43 грн. - штраф (процентна складова).

Встановлено, що розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, ставки пені, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, пені, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань, також встановлено, що останній платіж в розмірі 400,00грн. відповідач здійснив13 січня 2009року і більше оплат не проводив.

ОСОБА_4 не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що до стягнення підлягає заборгованість ОСОБА_6, за кредитним договором.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, у ОСОБА_4 за період з 04 травня 2007 року по 30 листопада 2017 року (дати, визначені позивачем у розрахунку заборгованості) утворилась заборгованість: 1479,90 грн. - заборгованість за кредитом; 8728,74 грн. - заборгованість по процентам з 04 травня 2007 року по 30 листопада 2017 року; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 510,43 грн. - штраф (процентна складова), що у сукупному розмірі складає 11219,07 грн..

Разом з цим, колегія суддів погоджується с доводами апеляційної скарги про необхідність застосування до правовідносин, що склались між сторонами строків позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 13.01.20019року, тому право на звернення до суду з позовом у ПАТ КБ «ПриватБанк» закінчилось 13 січня 2012року, банк звернувся до суду 19 грудня 2017року, тобто с пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч.3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у правовій позиції у справі №6-61цс14.

Згідно з п.п. 5.4 ІІ розділу умов та правил надання банківських послуг строки погашення заборгованості по відсоткам та кредиту в повному розмірі здійснюється щомісячно.

Тобто при вирішенні даного спору суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна письмова заява відповідача про застосування строків позовної давності та не дав її своєї оцінки. Крім того суд першої інстанції не застосував до правовідносин положення ст. 267 ЦК України , що призвело до не вірного вирішення спору.

З урахуванням викладеного колегія судів вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем, однак позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 квітня 2018 року скасувати повністю, і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «05» вересня 2018 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіО.П. Коцюрба А.С. Сержанюк