Рішення № 76244582, 05.09.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 581/351/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Белінської С.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – АТ КБ "ПриватБанк" (позивач, банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначив, що 29.04.2013 року між АТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 30.04.2018 року в неї перед банком утворилася заборгованість в розмірі 60 820,28 грн., з них: 4 256,18 грн. – заборгованість за кредитом, 49 991,71 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 200 грн. – пеня та заборгованість за комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2 872,39 грн. – штраф (відсоткова складова), яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача.

Відповідач відзив до суду не подала.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе ухвалити рішення в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитна платіжна схема передбачає здійснення клієнтом банку операцій з використанням платіжної картки за рахунок коштів, які поміщаються зазначеним банком на картковий рахунок, тобто кошти надані банком клієнту в кредит (у межах кредитної лінії).

Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 29.04.2013 року (а.с. 7), вказана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею і банком Договір про надання банківських послуг. На підставі вказаної заяви АТ КБ "ПриватБанк" зобов’язалося надати відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банк свої зобов’язання перед позичальником за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 припинила виконувати щомісячні зобов’язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв’язку із чим станом на 29.04.2018 року в неї виникла заборгованість, яка за розрахунками АТ КБ "ПриватБанк" становить 60 820,28 грн., з них: 4 256,18 грн. – заборгованість за кредитом, 49 991,71 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 200 грн. – пеня та заборгованість за комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2 872,39 грн. – штраф (відсоткова складова).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення зобов’язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст. 610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4 256,18 грн., ґрунтується на вимогах закону, а відтак за відсутності будь – яких заперечень з боку відповідача, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з розрахунку наданого позивачем (а.с. 5-6), процентна ставка за користування кредитом була змінена в порядку визначеному Умовами та Правилами банківського обслуговування (пункт 1.1.3.2.3), а саме: 01.09.2014 року до 34,80 %, а 01.04.2015 року до 43,20 %. Також суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу зміни процентної ставки за користування кредитом. Оскільки зміна банком розміру процентної ставки за кредитним договором було зроблено в односторонньому порядку, відповідно до пункту 1.1.3.2.3 Умов та Правилами банківського обслуговування, який згідно частини третьої статті 10561 ЦК України слід вважати нікчемним, суд вважає, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за процентами виходячи з діючої на час укладення кредитного договору ставки, тобто 30 %.

Враховуючи положення статті 1048 ЦК України, встановлений строк повернення процентів до 30.09.2016 року та той факт, що договором не встановлено розмір процентів після спливу вищезазначеного строку, слід дійти висновку про визначення в період з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, що узгоджується з висновком Верховного Суду України у справі за № 6-1412цс16.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що з відповідача станом на 30.04.2018 року підлягають стягненню проценти за користування кредитом в сумі 4 157,06 грн. (512,54 грн. + 2 702,67 грн. + 941,85грн.), з них: 512,54 грн. – розмір процентів нарахованих банком з моменту укладення договору по 29.08.2014 року, 2 702,67 грн. – розмір процентів, що підлягають стягненню за період з 30.08.2014 року по 30.09.2016 року (762 дні прострочення) * 4 256,18 грн. (заборгованість за кредитом) * 30 % (річна процентна ставка) / 360 (кількість днів в році, яка визначена за погодженням сторін), а також 941,85 грн. – розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, що підлягають стягненню за період з 01.10.2016 року по 30.04.2018 року:

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУПроценти01.10.201627.10.2016274 256.001547.1028.10.201613.04.20171684 256.0014274.2514.04.201725.05.2017424 256.001363.6726.05.201726.10.20171544 256.0012.5224.4627.10.201714.12.2017494 256.0013.577.1315.12.201725.01.2018424 256.0014.571.0126.01.201801.03.2018354 256.001665.3002.03.201830.04.2018604 256.0017118.93Всього: 941.85

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, умов та правил надання банківських послуг, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них несвоєчасне повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 3 200 грн., а в стягненні штрафу слід відмовити за необґрунтованістю.

З’ясовуючи правову підставу нарахування АТ КБ "ПриватБанк" комісії суд встановив, що умовами кредитування, які погодив позивач, не передбачають сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Оскільки позивач не надав суду доказів, які підтверджують надання послуг передбачених домовленістю сторін, їх нарахування суд вважає незаконним (постанова Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року по справі №6-1746цс16).

Таким чином суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача слід стягнути 11 613,24 грн., з них: 4 256,18 грн. - заборгованість за кредитом, 4 157,06 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, а також пеня в сумі 3 200 грн. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до Глави 8 ЦПК України.

При зверненні з позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 1 762 грн. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 336,44 грн. (1 762 грн. * 11 613,24 грн. / 60 820,28 грн.).

Керуючись ст. 526, 530, 549, 610-612, 1049, 1054, 10561 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1Д) заборгованість за Договором №б/н від 29.04.2013 року станом на 30.04.2018 року в розмірі 11 613 (одинадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 24 коп., з них: 4 256,18 грн. - заборгованість за кредитом, 4 157,06 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, а також пеня в сумі 3200 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 336 (триста тридцять шість) грн. 44 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя С.І. Стадник