Рішення № 76244361, 03.09.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/884/18

03 вересня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Кухар О.Л.;

представника позивача: ОСОБА_1;

представника відповідача: Легкого В.М.;

представника третьої особи: Вівчара А.Д.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа Управління освіти і науки Тернопільської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 (надалі - позивач, ОСОБА_4.) із адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі - відповідач), третя особа Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, в якому просить зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_4 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії у відповідності до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом від 22.12.2017 №475/Б-11 Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу в призначенні такої грошової допомоги у зв'язку з тим, що згідно з останнім записом трудової книжки позивача під № 10 ОСОБА_4 16.08.1993 переведена на посаду вчителя біології Тернопільської школи № 10 з неповним педагогічним навантаженням по строковому трудовому договору до 15.08.1994. Вказано на необхідність підтвердження первинними документами факту роботи з 16.08.1994 на посаді, яка дає право на призначення пенсій за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач вважає таку відмову безпідставною з огляду на те, що наказом Тернопільської середньої школи № 10 від 19.05.1994 № 174 позивачу було продовжено строковий трудовий договір до 15.08.1995. По закінченні строку договору ОСОБА_4 вийшла на роботу і продовжувала працювати, роботодавець не видав наказу про її звільнення з роботи, позивач продовжувала трудові відносини з роботодавцем, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача та відсутністю запису про її звільнення із Тернопільської середньої школи № 10. Крім того, позивач звертає увагу, що вона має страховий стаж 30 років на посаді, яка дає право на призначення пенсій за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не отримувала будь-якого виду пенсії, тому відповідач необґрунтовано відмовив у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №819/884/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11.06.2018.

25.05.2018 до суду надійшло пояснення третьої особи Управління освіти і науки Тернопільської міської ради щодо позову, у яких зазначено, що відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_4 має страховий стаж, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, крім того, Тернопільською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №10 видано довідки, які підтверджують, що позивач працювала на посаді вчителя біології у період з 16.08.1994 по теперішній час. Позивач має страховий стаж, необхідний для виплати допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а тому Управління освіти і науки Тернопільської міської ради повністю підтримує позицію позивача і просить задовольнити її вимоги у повному обсязі.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 01.06.2018 № 7781/10 у якому зазначено, що Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області вважає позовні вимоги позивача безпідставними, з огляду на те, що згідно з останнім записом у трудовій книжці позивача під №10 від 16.08.1993 позивач переведена на посаду вчителя біології Тернопільської школи №10 з неповним педагогічним навантаженням по строковому трудовому договору до 15.08.1994. Запис у трудову книжку зроблено на підставі наказу №299 від 10.09.1993. Разом з тим, у довідці № 159 від 19.09.2017, що видана Тернопільської загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №10 Тернопільської міської ради Тернопільської області зазначено, що ОСОБА_4 дійсно працює в Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №10 Тернопільської міської ради Тернопільської області з 16.08.1993 на підставі наказу № 247 від 14.08.1993 по сьогоднішній день на посаді вчителя біології. У зв'язку з помилкою, допущеною при веденні трудових книжок, відповідач не може встановити згідно наявних у матеріалах пенсійної справи документів згідно якого саме наказу позивач була зарахована на посаду вчителя біології (з 16.08.1993 - по 15.08.1994) та на яку саме посаду ОСОБА_4 була зарахована (з 16.08.1994 - по день виходу на пенсію), тому даний період не може бути зарахований до стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Відповідач у відзиві також зазначив, що позивач звернулась до суду з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що у відповідача не було підстав для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії у відповідності до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки нею пред'явлено відповідачу трудову книжку, якою підтверджено необхідний стаж на посаді, яка входить до Переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Щодо тверджень відповідача про пропуск строків звернення до суду, позивач зазначила, що з моменту отримання відповіді відповідача про відмову позивачу в призначенні грошової допомоги від 22.12.2017 і до моменту звернення до суду із даним позовом, а саме 16.05.2018 минуло менше 6 місяців, а тому строк звернення не пропущено.

Ухвалами суду від 11.06.2018, 19.06.2018, 11.07.2018, 17.07.2018 розгляд справи було відкладено. Судове засідання, призначене на 10.08.2018 не проводилось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Баранюка А.З. у відпустці, було відкладено на 03.09.2018.

В судовому засіданні 03.09.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління освіти і науки Тернопільської міської ради, позовні вимоги позивача підтримав з мотивів, викладених у поясненнях щодо позову, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом, виходячи із матеріалів справи, встановлено, що у липні 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії, а також допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії у відповідності до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 22.12.2017 №475/Б-11 Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відмовило позивачу в призначенні такої грошової допомоги у зв'язку з тим, що згідно з останнім записом трудової книжки позивача під № 10 ОСОБА_4 16.08.1993 переведена на посаду вчителя біології Тернопільської школи № 10 з неповним педагогічним навантаженням по строковому трудовому договору до 15.08.1994. Вказано на необхідність підтвердження первинними документами факту роботи з 16.08.1994 на посаді, яка дає право на призначення пенсій за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а. с. 24).

Не погодившись із даною відмовою позивач звернулася до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно з вказаним Переліком, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж"статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З аналізу наведених норм права можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Як встановлено судом з матеріалів справи ОСОБА_4 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_4.) з 15.08.1983 по 31.08.1991 та з 16.08.1993 по даний час працює вчителем біології Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 Тернопільської міської ради, а з 04.09.1992 по 16.08.1993 працювала вихователем групи продовженого дня у цій же школі. За час роботи у Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №10 Тернопільської міської ради позивач отримувала заробітну плату, проходила атестації, підвищувала свою кваліфікацію. Дані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: копіями трудової книжки позивача (а. с. 14-19, 56-58), копіями наказів середньої школи №10 м. Тернопіль від 04.09.1992 (а. с. 11), від 14.08.1993 (а. с. 12), від 19.05.1994 (а. с. 13), довідкою Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 Тернопільської міської ради про заробітну плату для обчислення пенсії від 06.11.2017 № 206 (а. с. 20), довідкою про перебування позивача на посаді вчителя біології від 19.09.2017 № 159 (а. с. 21), довідкою про проходження позивачем атестацій за час роботи у Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №10 Тернопільської міської ради від 19.09.2017 №160 (а. с. 22), копіями атестаційних листів (а. с. 25, 26), копіями витягів із протоколів засідання атестаційної комісії Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №10 Тернопільської міської ради (а. с. 27-29), копіями свідоцтв про підвищення кваліфікації ОСОБА_4 від 28.04.2004 (а. с. 31) та від 15.04.2008 (а. с. 30).

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про наявність помилкового запису у трудову книжку позивача, зробленого на підставі наказу №299 від 10.09.1993, а тому неможливість відповідача встановити згідно наявних у матеріалах пенсійної справи документів згідно якого саме наказу позивач була зарахована на посаду вчителя біології (з 16.08.1993 - по 15.08.1994) та на яку саме посаду ОСОБА_4 була зарахована (з 16.08.1994 - по день виходу на пенсію), а отже, неможливість зарахування даного періоду до стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, з огляду на те, що у матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача із внесеним записом під № 11 про недійсність запису під № 10 у графі «на підставі якого документа зроблено запис» та виправлено відомості про переведення позивача на посаду вчителя біології з 16.08.1993 з неповним педагогічним навантаженням по строковому трудовому договору до 15.08.1994 на підставі наказу № 247 від 14.08.1993 (а. с. 57-58). Крім того, факт переведення позивача на посаду вчителя біології з 16.08.1993 з неповним педагогічним навантаженням по строковому трудовому договору до 15.08.1994 підтверджений наявною у матеріалах справи та дослідженою безпосередньо у судовому засіданні копією наказу № 247 від 14.08.1993 (а. с. 12).

Щодо тверджень відповідача про необхідність підтвердження факту роботи позивача з 16.08.1994 на посаді, яка дає право на призначення пенсій за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 працювала по строковому трудовому договору до 15.08.1994, суд зазначає, що у матеріалах справи наявна копія наказу середньої школи №10 м. Тернопіль від 19.05.1994 № 174, яким позивачу продовжено строковий трудовий договір з неповним педнавантаженням до 15.08.1995 (а. с. 13). По закінченні строку договору позивач вийшла на роботу і продовжувала працювати на посаді вчителя біології по сьогоднішній день, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача та третьої особи. Крім того, у трудовій книжці позивача відсутній запис про звільнення її з роботи у Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №10 Тернопільської міської ради, а тому суд приходить до переконання, що трудові відносини тривають.

Відповідно до частини першої статті 39-1 Кодексу законів про працю України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, отримавши відповідь відповідача про відмову в призначенні їй грошової допомоги 22.12.2017, у суд із даним позовом ОСОБА_4 звернулась 16.05.2018, а отже минуло менше 6 місяців, тому строк звернення до суду не пропущено.

У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вказані обставини, суд доходить висновку, що позивач має право на призначення та виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оскільки, на день звернення за призначенням їй пенсії та допомоги у розмірі десяти місячних пенсій досягла пенсійного віку, страховий стаж позивача становив понад 30 років, виходить на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії, а тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (46001, вул. Руська, 17, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40377598) призначити і виплатити ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.