Рішення № 76244064, 03.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3225/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо не вчинення дій по встановленню ОСОБА_1 щомісячної надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % та не включення до складу грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % у період з 01.01.2010 року по 30.04.2012 року;

- зобов'язати Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області внести до грошового атестату № 81 ОСОБА_1 інформацію про щомісячну 15% надбавку до його посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, у розмірі 97,50 грн. на місяць, провести розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з урахуванням даної надбавки та видати ОСОБА_1 довідку про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.05.2010 р. по 30.04.2012 р. з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від його посадового окладу;

- стягнути з Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2010 р. по 30.04.2012 р. у сумі 2685,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 1995 року по 15.05.2012 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. Згідно наказу ГУМВС України в Одеській області № 139 о/с від 05.04.2012 р., його було звільнено з посади оперуповноваженого сектора карного розшуку Таїровського відділу міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 10.04.2012 р. Наказом ГУМВС України в Одеській області № 265 о/с від 14.06.2012р. було змінено дату його звільнення на 15.05.2012 р. 19.12.2017 р. позивач звернувся до Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (м. Одеса вул. Канатна, 83) зі зверненням щодо надання йому Довідки про розмір його пенсійного забезпечення та надання можливості ознайомитись з матеріалами пенсійної справи № НОМЕР_1 з можливістю копіювання. Під час ознайомлення з матеріалами своєї пенсійної справи позивачу стало відомо, що відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 %. При цьому, позивач зазначає, що про його право на надбавку за службу в умовах режимних обмежень з ступенем секретності саме «цілком таємно» у розмірі 15 % свідчать наступні докази. Згідно листа Управління СБУ в Одеській області від 28.02.2018р. № 65/11/Г-3/389 на його звернення від 01.02.2018 р. він отримав відповідь про те, що мав допуск до державної таємниці, який було скасовано Управлінням СБУ в Одеській області 25.05.2012 р. Про наявність у позивача допуску до державної таємниці свідчить лист Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області від 20.02.2018р. № 9/26зс, в якому зазначено, що позивач мав допуск до державної таємниці у період з 28.04.1999р. по 25.05.2012 р. Про службу в умовах режимних обмежень з ступенем секретності саме «цілком таємно» та фактичне виконання робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, свідчить лист ГУ МВС України в Одеській області від 06.03.2018р. № 7/1/Г-31, згідно якого в період з 2009 по 2012 роки у провадженні позивача перебувало 5 справ негласного апарату та 4 оперативно-розшукові справи з грифом секретності «цілком таємно». У вказаному листі зазначено, що позивачу було надано допуск за формою 2 в період з 28.04.1999р. по 25.05.2012 р. Вважаючи, допущену відповідачем бездіяльність щодо не включення до складу грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 04 липня 2018 року прийнято позову заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання по справі призначено на 18 липня 2018 року о 09:00 годині.

У судове засідання призначене на 21 серпня 2018 року ані позивач, ані його представник, ані представник відповідача не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача відзив на позов до суду не подав.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 205 КАС України суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1995 року по 15.05.2012 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Згідно наказу ГУМВС України в Одеській області № 139 о/с від 05.04.2012 року, ОСОБА_1 було звільнено з посади оперуповноваженого сектора карного розшуку Таїровського відділу міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 10.04.2012 року.

Наказом ГУМВС України в Одеській області № 265 о/с від 14.06.2012 року було змінено дату звільнення ОСОБА_1 на 15.05.2012 року.

19.12.2017 року позивач звернувся до Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян зі зверненням щодо надання йому довідки про розмір його пенсійного забезпечення та можливості ознайомитись з матеріалами його пенсійної справи № НОМЕР_1 (а.с. 14).

Як зазначив позивач, під час ознайомлення з матеріалами його пенсійної справи йому стало відомо, що відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 %.

Факт того, що відповідачем ОСОБА_1 не була встановлена надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % підтверджують: грошовий атестат № 81 на ОСОБА_1, в якому відсутня інформація про нарахування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, а також довідка Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області № 223 від 30.11.2012 року про додаткові види грошового утримання ОСОБА_1 за період з 01.05.2010 року по 30.04.2012 року, у якій відсутня інформація про надбавку за службу в умовах режимних обмежень (а.с. 12-13).

Вважаючи, допущену відповідачем бездіяльність щодо не включення до складу грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» № 3855-ХІІ (надалі – Закон № 3855-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 3855-ХІІ залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 – для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1-5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3-15 років.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону № 3855-ХІІ надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 3855-ХІІ переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі потреби підвищення громадянину форми допуску за необхідності роботи з секретною інформацією вищого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.

Відповідно до частини другої цієї статті скасування раніше наданого допуску до державної таємниці можливе у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, а також після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати громадянства України чи визнання його недієздатним.

Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону № 3855-ХІІ громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено. Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому пороку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855- ХІІ залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження.

Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-ХІІ та прийнята Кабінетом міністрів України на його виконання постанова.

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинна у період з 01.01.2008р. по 01.03.2018р.) встановлено обов’язок відповідача виплачувати надбавку за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірах та порядку визначених законодавством.

Наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» було затверджено та введено в дію з 01.01.2008р. Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція). Відповідно до підпункту 2.8.1 пункту 2.8 розділу II Інструкції, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень, виплачується надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.

Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці.

У такому разі встановлення надбавки це обов’язок, а не право відповідного державного органу, де працює особа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі № 802/74/15-а (провадження № К/9901/13775/18), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014 р. № К/9991/5539/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 р. № К/9991/9153/12, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.02.2009 р. №к-16687/07.

Право позивача на отримання надбавки за службу в умовах режимних обмежень з ступенем секретності «цілком таємно» у розмірі 15 % підтверджується наступними доказами.

З відповіді Управління СБУ в Одеській області від 28.02.2018 року № 65/11/Г-3/389 на звернення позивача від 01.02.2018 року, вбачається, що ОСОБА_1 мав допуск до державної таємниці, який було скасовано Управлінням СБУ в Одеській області 25.05.2012 року (а.с. 16).

З листа Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області від 20.02.2018 року № 9/26зс вбачається, що позивач мав допуск до державної таємниці у період з 28.04.1999 року по 25.05.2012 року (а.с. 18).

Про службу в умовах режимних обмежень з ступенем секретності саме «цілком таємно» та фактичне виконання позивачем робіт, які передбачають доступ до державної таємниці також свідчить лист ГУ МВС України в Одеській області від 06.03.2018 року № 7/1/Г-31, з якого вбачається, що в період з 2009 по 2012 роки у провадженні позивача перебувало 5 справ негласного апарату та 4 оперативно-розшукові справи з грифом секретності «цілком таємно». У зазначеному листі зазначено, що позивачу було надано допуск за формою 2 в період з 28.04.1999 року по 25.05.2012 року (а.с. 20).

Матеріалами справи підтверджено, що зазначена надбавка всупереч вимогам діючого законодавства ОСОБА_1 не була встановлена (нарахована) та не виплачувалась.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 %.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер’їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що “принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.209 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті б Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства»). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії», заява № 5892/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99, п. 25)».

Судом встановлено, що сума невиплаченої надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2010 р. по 30.04.2012 р. становить 2685,00 грн.:

1) 600 х 15% х 6 = 540,00грн., де: 600 - посадовий оклад оперуповноваженого, у період з 01.01.2010р. 30.06.2010р., згідно довідки ГУ МВС України в Одеській області про нараховане грошове забезпечення від 21.05.2018р. № 14/1-597; 15% - розмір надбавки у відсотках до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень за формою 2 з ступенем секретності "цілком таємно". Відповідно до підпункту 2.8.1. пункту 2.8 розділу II Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007р. № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень, виплачується надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; 6 - кількість повних календарних місяців за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р.;

2) 650 х 15% х 22 = 2145,00 грн., де 650 - посадовий оклад оперуповноваженого, у період з 01.07.2010р. 30.04.2012р., згідно довідки ГУ МВС України в Одеській області про нараховане грошове забезпечення від 21.05.2018р. № 14/1-597; 15% - розмір надбавки у відсотках до посадового окладу за службу в умовах режимних обмежень за формою 2 з ступенем секретності "цілком таємно". Відповідно до підпункту 2.8.1 пункту 2.8 розділу II Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007р. № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень, виплачується надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; 22 - кількість повних календарних місяців за період з 01.07.2010 р. по 30.04.2012 р.

Таким чином сума невиплаченої позивачу надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2010 р. по 30.04.2012 р. становить 2685,00 грн. (540 + 2145).

З огляду на викладене, суд зазначає, що задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача внести до грошового атестату № 81 ОСОБА_1 інформацію про щомісячну 15% надбавку до його посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, провести розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з урахуванням даної надбавки та видати ОСОБА_1 довідку про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.05.2010 р. по 30.04.2012 р. з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від його посадового окладу та стягнення з відповідача на користь позивача суми невиплаченої надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2010 р. по 30.04.2012 р. у сумі 2685,00 грн., є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо не вчинення дій по встановленню ОСОБА_1 щомісячної надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % та не включення до складу грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % у період з 01.01.2010 року по 30.04.2012 року.

Зобов’язати Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області внести до грошового атестату № 81 ОСОБА_1 інформацію про розмір щомісячної 15% надбавки до його посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, провести розрахунок грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні з урахуванням даної надбавки та видати ОСОБА_1 довідку про додаткові види грошового забезпечення за період з 01.05.2010 року по 30.04.2012 року з урахуванням надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від його посадового окладу.

Стягнути з Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674488) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму невиплаченої надбавки за службу в умовах режимних обмежень за період з 01.01.2010 року по 30.04.2012 року у сумі 2685,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Cтефанов