Ухвала суду № 76243977, 31.08.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 255/11919/13-ц

Провадження № 2-в/242/54/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капытонова В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове справу про відновлення втраченого провадження у справі №255/11919/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

До Селидівського міського суду Донецької області надійшла ухвала Верховного Суду про вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у справі №255/11919/13-ц, яка перебувала в провадженні Ворошиловського районного суду м.Донецька.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16.07.2018 року відкрито провадження на підставі ухвали Верховного Суду про вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у справі №255/11919/13-ц, яка перебувала в провадженні Ворошиловського районного суду м.Донецька.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018 року дану справу передано судді Капітонову В.І., у зв’язку із перебування суддею Коліщук З.М. у відрядженні на підставі розпорядження №23/18 від 01.08.2018 року.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06.08.2018 року прийнято цивільну справу про вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у справі №255/11919/13-ц, яка перебувала в провадженні Ворошиловського районного суду м.Донецьк на підставі ухвали Верховного Суду, до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи

Учасники справи в судове засідання не з’явились про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що втрачене провадження по цивільній справі №255/11919/13-ц підлягає відновленню частково з наступних підстав.

Судом установлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

Згідно з довідкою, виданою Селидівського міського суду №126/18 від 12.07.2018 р., цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, яка перебувала у провадженні Ворошиловського районного суду м.Донецька, до Селидівського міського суду Донецької області не передано. Відповідно до відомостей бази даних Ворошиловського районного суду м.Донецька, яка надана у користування Селидівському міському суду Донецької області, по вказаній справі ухвалено заочне рішення 12.12.2013 року. За даними обліково – статистичної картки вбачається, що на рішення від 12.12.2013 року подано апеляційну скаргу та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17.04.2014 року рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, під час розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження судом з,ясовано, що цивільна справа №255/11919/13-ц була втрачена.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст..489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Таким чином, враховуючи, що цивільну справу №225/11919/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, яка перебувала у провадженні Ворошиловського районного суду м.Донецька, до Селидівського міського суду Донецької області не було передано. Відомостей щодо неможливості передачі матеріалів зазначеної справи з Ворошиловського районного суду м.Донецька Донецької області до Селидівського міського суду Донецької області не надходило, але даним рішенням позовні вимоги задоволено та рішення Апеляційного суду Донецької області від 17.04.2014 року в задоволенні позову відмовлено. Надані суду докази підтверджують дані обставини, а тому суд приходить до висновку про необхідність відновлення втраченого судового провадження по вищевказаній цивільній справі.

Згідно із ст. 493 ЦПК України, передбачено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги, зокрема: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Відповідно до ст..494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявної в матеріалах справи інформації та документів виготовлених за допомогою режиму повного доступу з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд вважає за необхідне використати цю частину провадження, що збереглася до втрати провадження, та відновити зміст ухвали Ворошиловського районного суду м.Донецька про відкриття провадження від 03.10.2013 року, зміст заочного рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12.12.2013 року, зміст ухвал Апеляційного суду Донецької області від 27.02.2014 року, 06.03.2014 року, 06.03.2014 року та від 29.04.2014 року, зміст рішення Апеляційного суду Донецької області від 17.04.2014 року та зміст додаткового рішення Апеляційного суду Донецької області від 14.05.2014 року, що на думку суду є достатнім для реалізації особою захисту свого порушеного, оспореного чи невизнаного права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 488-493 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відновити частково втрачене судове провадження в цивільній справі №255/11919/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Відновити ухвали Ворошиловського районного суду м.Донецька про відкриття провадження від 03.10.2013 року, заочне рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12.12.2013 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 27.02.2014 року, 06.03.2014 року, 06.03.2014 року та від 29.04.2014 року, рішення Апеляційного суду Донецької області від 17.04.2014 року та додаткове рішення Апеляційного суду Донецької області від 14.05.2014 року, наступного змісту:

«

255/11919/13-ц

Провадження №2/255/2701/2013

Справа №255/11919/13-ц

У Х В А Л А

про відкриття провадження та призначення справи до розгляду

03 жовтня 2013 року суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька Орєхов О.І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Ворошиловського районного суду м. Донецька з даною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

По справі проведені всі необхідні підготовчі дії, що є достатнім для розгляду у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.3, 119, 120, 122 , 156 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Відкрити провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

Розгляд справи, у відкритому судовому засіданні Ворошиловського районного суду м. Донецька, призначити на 29 жовтня 2013 року о 16:00 год.

Відповідачу у строк до 29 жовтня 2013 року, пропонується надати письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов’язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Сторони або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті, зобов’язані, зобов’язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду, у разі недотримання правил підсудності, може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом п’яти днів після її винесення.

Суддя Ворошиловського районного

суду міста ОСОБА_3 Орєхов

255/11919/13-ц

Провадження 2/255/2701/13

Справа 0508/11919/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого – судді Орєхова О.І.

при секретарі – Губаль В.В., Ангеліній Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, посилаючись на наступні обставини.

Згідно боргової розписки за життя батько відповідачки ОСОБА_4 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 15 000 грн під 10% на місяць. 12.03.2012р позичальник ОСОБА_4 помер. У серпні 2012р/ Позивачка звернулася до Калінінського суду з позовом до спадкоємця ОСОБА_5 про повернення суми боргу.

У суді 1 -ї інстанції було встановлено, що крім ОСОБА_5 у спадкування вступила спадкоємиця ОСОБА_2. 18 жовтня 2012 року Калінінським районним судом м. Донецька, а пізніше 14 січня 2013 р. Апеляційним судом Донецької області, було встановлено, що спадкоємцями боржника ОСОБА_6, є ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Судом Апеляційної інстанції були задоволені вимоги кредитора ОСОБА_1 до ОСОБА_5 у розмірі 50% від заявлених грошових вимог, в розмірі 21 750,00 грн., що відповідає 1/2 частині спадкового майна.

Залишок боргу в розмірі 21 750,00 грн. з урахуванням % на час винесення судом Апеляційної інстанції рішення на користь ОСОБА_1 підлягає сплаті з спадкоємця ОСОБА_2

При розгляді справи у судах попередніх інстанцій була досліджена та приєднана в оригіналі розписка, факт передання Позивачем та отримання Відповідачем вказаної суми сторонами не оспорювався та підтверджувався поясненнями наданими у судовому процесі по справі 22ц/0590/12685/12, також був встановлений факт спадкування з боку Відповідачки.

Факт передачі/отримання коштів, факт вступу у спадкування ОСОБА_2 та ОСОБА_7, був визнаний встановленим і не потребує доказування в інших процесах.

Цінним листом в адресу проживання Відповідачки була направлена вимога про сплату боргу. 29.08.2013р. вказана вимога була повернута поштою в адресу Позивача у зв'язку з закінченням 1-місячного строку зберігання т.я. Боржник, була повідомлена про те від кого прийшли листи, та навмисно уникала їх отримання.

Таким чином, Позивач, ніяким чином, крім судового захисту, не може поновити свої порушені Відповідачем права на повернення суми боргу та вимушена з вини боржника, нести додаткові витрати на правовий та судовий захист.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей.

Згідно з вимогами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст. 1282 ЦК України обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора: спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Зокрема, за системно-логічним змістом наведених вище норм матеріального права та ч. 2 ст.1282 ЦК України випливає, що кредитор не позбавлений можливості у разі відмови спадкоємців від обов'язкового одноразового платежу, пред'явити вимогу про стягнення цієї суми, яка судом стягується з урахуванням прийнятого спадкового майна, звернення стягнення на яке, при наявності рішення суду, буде здійснено в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Згідно квитанції про сплату судового збору, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати на суму 267,50 грн.

Згідно довідки, яка мається в матеріалах справи, Позивачкою було сплачено 4000,00 грн. за надання юридичних послуг, складання вимоги про сплату, позовної заяви та оплачені витрати на прибуття Адвоката до суду та надання правової допомоги у судових засіданнях.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до положення Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою затверджено граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

На підставі ст. 85 ЦПК України до витрат, пов'язаних з явкою до суду відносяться витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також наймання житла, добові та компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, яка визначається пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Розрахунок 1-ї години роботи Адвоката складає: 1147,00 грн.*40% = 458,80 грн.; добові на відрядження Макіївка - ОСОБА_3: Мінімальна заробітна плата у 2013 -1147,00грн. Добові при відрядженнях в межах України дорівнюють 1 147,00 * 0,20 =229,40 гривень.

Згідно з підпунктом 140.1.7 Податкового кодексу до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв'язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу.

Тобто, на цей час Відповідачці відомо про прийняте рішення та відкрите виконавче провадження, щодо стягнення суми боргу з її брата спадкоємця ОСОБА_5, однак є всі підстави вважати, що одноразовим платежем Відповідачка відмовляється виконати зобов'язання перед Позивачкою та навмисно не отримує від неї вимогу про сплату боргу.

Просила суд стягнути з Відповідача єдиним платежем на користь Позивача ОСОБА_1 суму основного боргу з урахуванням відсотків (за 19 місяців станом на 01 серпня 2012р.) за борговою розпискою у розмірі 21 750,00 грн., а у випадку відмови Відповідачки від виконання зобов'язання одноразовим платежем, задовольнити вимоги Позивача шляхом накладення стягнення на отримане майно (прибудоване приміщення літ. А-1 м. Донецьк, пр. Дзержинського, 67/69) в розмірі стягнення; стягнути з Відповідача на користь Позивача ОСОБА_1 суму витрат на сплату судового збору у розмірі 257,50 грн.; стягнути з Відповідача на користь Позивача ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8, яка діє на підставі ордеру та витягу з договору про надання юридичних послуг від 07.06.2013 року в судове засідання не з»явилися, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення.

Представник відповідача ОСОБА_9, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 29 жовтня 2013 року надала до суду заяву, яка отрмана судом 27.11.2013 року за вх. № 36677 просила суд відкласти розгляд справи призначену на 13.12.2013 року, на 16.12.2013 року у зв»язку з командировкою за межи Донецької області і неможливістю прийняти участь у справі.

Однак, з боку представника відповідача до вказаної заяви не надано жодного підтверджуючого доказу, крім того розгляд справи був призначений на 12.12.2013 року, а не на ті дати, які вказані представником відповідача у заяві, тому суд визнає неявку представника відповідача у судове засідання без поважних причин.

Зідно вимог ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був повідомлений про слухання справи належним чином, не сповістив суд про причини своєї відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

Згідно боргової розписки за життя батько відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 15 000 грн під 10% на місяць.

12.03.2012 року позичальник ОСОБА_4 помер.

У серпні 2012 року позивачка звернулася до Калінінського районного суду м. Донецька з позовом до спадкоємця ОСОБА_5 про повернення суми боргу.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення суми боргу та встановлення порядку виконання судового рішення було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2013 року, скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2012 року скасовано, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 21 750 гривень, у задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

З рішення апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2013 року, яким встановлені наступні обставини вбачається, що 19 січня 2011 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір позики, про що останній видав розписку, в якій зазначив, що він взяв у ОСОБА_1 в борг гроші в сумі 15 000 гривень під 10% на місяць. Станом на день подання позову заборгованість за договором позики складає 43 500 гривень. ОСОБА_4 помер 12 березня 2012 року. Після його смерті залишилося спадкове майно, яке прийняли його діти ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_7

Як встановлено апеляційним судом вартість спадкового майна перевищує суму заборгованості спадкодавця за договором позики. Прийняли спадщину після смерті боржника його діти ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_7, тобто частка кожного у спадщині є ?.

Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості спадкодавця за договором позики підлягають частковому задоволенню в сумі 21 750 гривень ( 43 500:2 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлено, що спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_7 так і відповідачка ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність іншій стороні ( позичальнику ) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцю таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду та якості. Договір позики визнається укладеним з моменту передачі грошей або речей, та є договором позики.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодвцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання ).

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи-боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно до 3 ст. 1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов»язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред»явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляються права вимоги.

Встановлено в судовому засіданні під час слухання справи, яке відбувалося 29 жовтня 2013 року, що позивачка про спадкоємця ОСОБА_2 дізналися лише під час розгляду справи у Калінінському районному суді м. Донецька, коли вона зверталася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7.

Отже, з урахуванням встановленого суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню сума боргу у розмірі 21 750 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов»язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю мж спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового плаьежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцями в натурі.

Тому, позовні вимоги позивачки в частині у випадку відмови відповідачки від виконання зобов»язання одноразовим платежем, задовольнити вимоги позивача шляхом накладання стягнення на отримане майно, не підлягають задоволенню, як передчасні.

Стосовно позовних вимог позивачки в частині стягнення з відповідача суму витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, есуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України гранічний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до положення Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою затверджено граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом справ.

Так, граничний розмір витрат, повязаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З урахуванням того, що адвокат приймав участь у справі при слуханні справи 29 жовтня 2013 року одну годину, що підтверджується журналом судового засідання, то суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені на правову допомогу у розмірі 458,80 гривень ( 1 147 грн. * 40% ( розмір мінімальної заробітної плати ) ).

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати при зверненні до суду у сумі 257,50 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1216, 1218, 1220, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 15, 60, ч. 3 ст. 61, 84, 88, 209, 212-215, 224 ЦПК України, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму за договором позики у розмірі 21 750 гривень, витрати понесені на правову допомогу у сумі 458,80 гривень та судовий збір у сумі 257,50 гривень, а всього 22 446,30 гривень ( двадцять дві тисячі чотириста сорок шість гривень тридцять копійок ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленному цим Кодексом.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.І. Орєхов

Єдиний унікальний номер 255/11919/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/2596/2014

Головуючий в 1 інстанції – Орєхов О.І.

Доповідач: Новосядла В.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

27 лютого 2014 року м. Донецьк

Суддя апеляційного суду Донецької області Новосядла В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в :

З вказаним заочним рішенням не погодилась ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

Апеляційне провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою, не може бути відкрито, оскільки вона не відповідає вимогам частини 2 статті 297 ЦПК України, а саме апелянтом, при поданні апеляційної скарги не сплачено судовий збір, передбачений Законом України «Про судовий збір» № 3674 – VI від 08 липня 2011 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України № 590-VІI від 19 вересня 2013 року (далі – Закон).

Так, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 4 Закону при поданні апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду сплачується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви та скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719 – VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» на 01 січня 2014 року установлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1218 гривні.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій форми виключно через установи банків чи відділення зв’язку.

Виходячи з наведеного, апелянту пропонується сплатити судовий збір у сумі 121 гривень 80 копійок за наступними реквізитами:

- код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України), код ЄДРПОУ суду 02891428, пункт 1.14,

- розрахунковий рахунок-31212206780004

- отримувач Державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район,

- ЄДРПОУ - 38033949, МФО – 834016,

- банк : ГУ ДКУ у Донецькій області.

У відповідності із частиною 2 статті 297 ЦПК України при вказаних недоліках апеляційне провадження у справі не може бути відкрито, а апеляційна скарга підлягає залишенню без руху для усунення вищезазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 121, ч. 2 ст. 297 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року – залишити без руху.

Надати п’ятиденний строк, з дня отримання ухвали суду, для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Роз’яснити, що в разі не усунення недоліків, апеляційна скарга буде визнана не поданою та повернута апелянту.

Суддя апеляційного суду

Донецької області ОСОБА_10

Єдиний унікальний номер 255/11919/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/2596/2014

27.02.2014

Головуючий в 1 інстанції – Орєхов О.І.

Доповідач: Новосядла В.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

27 лютого 2014 року суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області Новосядла В.М. розглянула заяву ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики – задоволено частково.

З вказаним заочним рішенням не погодилась ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_2 подала заяву про поновлення строку, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення.

Відповідно до статті 292 ЦПК України сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 23 грудня 2013 року представник відповідача ОСОБА_9 зверталась до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 12 грудня 2013 року.

Ухвалою Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 28 січня 2014 року заяву представника ОСОБА_2 – ОСОБА_9 про перегляд заочного рішення від 12 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики – залишено без задоволення.

Згідно із частиною 4 статті 231 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

ОСОБА_2 не була присутня під час проголошення ухвали, а тому, відповідно до частини 2 статті 294 ЦПК України апеляційна скарга повинна бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_9 про видачу копії ухвали про перегляд заочного рішення без задоволення, яка була отримана – 19 лютого 2014 року(а.с.77 на звороті).

Апеляційна скарга подана до суду першої інстанції – 24 лютого 2014 року (а.с.79-81).

Виходячи з наведеного вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року подана в строк, встановленим законом.

Керуючись ст. ст. 231,294, 297 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Вважати апеляційну скаргу Бурдюжа Валерії Анатоліївни на заочне рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 12 грудня 2013 року по справі за позовом Суханової Людмили Іванівни до Бурдюжа Валерії Анатоліївни про стягнення суми боргу за договором позики - поданою в строк, встановленим законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Новосядла

Єдиний унікальний номер 255/11919/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/2596/2014

Головуючий в 1 інстанції – Орєхов О.І.

Доповідач: Новосядла В.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

про відкриття апеляційного провадження

06 березня 2014 року суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області Новосядла В.М. розглянула матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И В :

З вказаним заочним рішенням не погодилась ОСОБА_2 та подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

Ухвалою апеляційного суду від 27 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року визнано поданою в строк.

Апеляційна скарга оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК України.

Керуючись статтею 297 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

Копію апеляційної скарги направити особам, які беруть участь у справі та встановити строк для принесення заперечень на апеляційну скаргу до 19 березня 2014 року.

Суддя В.М. Новосядла

Єдиний унікальний номер 255/11919/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2596/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

30 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 21 750 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог вона посилалась на те, що 12 березня 2012 батько відповідачки ОСОБА_4 взяв у неї в борг гроші у розмірі 15 000 гривень із сплатою 10% щомісячних.

12 березня 2012 року позичальник помер.

Позивачка зазначає, що у серпні 2012 року вона звернулась до суду з позовом до сина спадкодавця - ОСОБА_7 про повернення боргу і під час розгляду цієї справи було встановлено наявність ще одного спадкоємця - ОСОБА_2.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2013 року позов ОСОБА_1 був задоволений частково і з ОСОБА_7 було стягнуто на користь позивачки 21 750 гривень – 50% від заявлених грошових вимог, що відповідає 1\2 частині спадкового майна.

Просила стягнути з ОСОБА_2 за договором позики 21 750 гривень, судовий збір у розмірі 257 гривень 50 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 гривень.

Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики був задоволений і з відповідачки на користь позивачки було стягнуто 21 750 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 458 гривень 50 копійок і судовий збір у розмірі 257 гривень 50 копійок.

Не погодившись із рішенням суду, відповідачка принесла апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав:

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідачка не отримала спадщину після смерті свого батька,

- судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до частин 2-3 статті 1281 ЦК України вимоги кредитора спадкодавця повинні бути пред*явлені у строки, визначені законом, а пред*явлення позову у жовтні 2013 року (більше ніж через 1,5 роки після смерті спадкодавця) не дає підстав для задоволення вказаних вимог,

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідачка є студенткою і знаходиться на утриманні матері.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник відповідачки підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивачка і її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили її відхилити.

Вислухавши суддю-доповідача, позивачку, її представника та представника відповідачки, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивачки боргу її батька ОСОБА_4 у розмірі 21 750 гривень, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка ОСОБА_2, як дочка спадкодавця, повинна нести відповідальність по боргам спадкодавця у розмірі, який відповідає її частці у спадщині.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається.

19 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, згідно із яким він взяв у борг у позивачки 15 000 гривень із сплатою 10% щомісячних.

Оригінал розписки знаходиться у цивільній справі №2/0522/2034/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення боргу спадкодавця, яка була розглянута Калінінським районним судом м. Донецька, яка була витребувана апеляційним судом і оригінал розписки був оглянутий.

12 березня 2012 року позичальник помер.

На час смерті спадкодавець був зареєстрований у м. Донецьку, проспект 25-річчя РСЧААДРЕСА_1.

ОСОБА_2 (відповідачка по справі) є дочкою спадкодавця ОСОБА_4

10 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4, в якій зазначає місце свого проживання - м. Донецьк, проспект 25-річчя РСЧААДРЕСА_1.

Таким чином, на час смерті спадкодавця його дочка (відповідачка по справі) проживала разом із ним за однією адресою.

При цьому відповідачка у заяві про прийняття спадщини вказала інших спадкоємців: батька спадкодавця - ОСОБА_11 та сина спадкодавця - ОСОБА_7.

Згідно із заявою відповідачки про прийняття спадщини до складу спадкового майна входить: прості іменні акції АТЗТ «Мушкетівська автобаза», автомобіль Peugeot 4007, 1\2 частина прибудованого приміщення магазину, розташованого у м. Донецьку по проспекту Дзержинського, буд. 67/69.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1281 ЦК України передбачає, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Таким чином законодавцем визначено, що річний строк для пред*явлення вимог може бути застосований тоді, коли кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини.

За змістом наведених вимог закону при вирішенні позову кредитора до спадкоємця боржника необхідно встановити час, коли кредитор дізнався або міг дізнатись про смерть боржника, з'ясувати питання, чи звертався кредитор у встановленому законом порядку до спадкоємця боржника із вимогою про необхідність виконання зобов'язання, встановити вартість спадкового майна, та залежно від встановлених обставин з'ясувати, чи не виникли підстави для застосування наслідків, передбачених частиною 4 статті 1281 ЦК України.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції виникла необхідність дослідити матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_12 про стягнення боргу спадкодавця, яка знаходилась в провадженні Калінінського районного суду м. Донецька, оскільки в цій справі знаходиться оригінал розписки про взяття спадкодавцем в борг грошей.

Крім того, в цивільній справі, яка розглядалась Ворошиловським районним судом м. Донецька відсутні копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 та копія свідоцтва про народження відповідачки.

Цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_12 про стягнення боргу спадкодавця була витребувана із Калінінського районного суду м. Донецька і досліджена апеляційним судом.

Із цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення боргу спадкодавця вбачається, що 27 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом лише до одного спадкоємця – малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2013 року був частково задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_12 і з відповідача було стягнуто на користь позивачки 1\2 частину боргу у розмірі 21 750 гривень.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції позивачка ОСОБА_1 пояснила, що добре знала дружину спадкодавця ОСОБА_13 та була освідомлена щодо наявності у них дочки ОСОБА_14 (відповідачки по справі). При цьому позивачка також пояснила, що знала про смерть ОСОБА_4, була на його похороні.

Крім того позивачка ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_4 були співвласниками магазину, розташованого у м. Донецьку по проспекту Дзержинського буд. 67/69.

Факт того, що позивачка і спадкодавець були співвласниками магазину підтверджується правоустановчими документами, які знаходяться в матеріалах цивільної справи, а саме: спадкодавець був власником 1\2 частини магазину на підставі Договору дарування, посвідченого 18 січня 2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстровим номером 62, а позивачка ОСОБА_1 є власником 1\2 частини цього магазину на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 23 листопада 2004 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстровим номером 7746.

Таким чином, із наведених фактів вбачається, що позивачка дізналась про смерть ОСОБА_4 у березні 2012 року, була присутня на його похоронах, була із спадкодавцем співвласником магазину, а тому строк для пред*явлення нею вимог до спадкоємців становить шість місяців і повинен відраховуватись з 12 березня 2012 року (з дня відкриття спадщини).

Із вказаним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду 30 вересня 2013 року, тобто майже через 1,5 роки після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4

Що стосується посилання ОСОБА_1 на те, що вона не могла одночасно звернутись до суду з позовом до двох спадкоємців: ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_7 з тих підстав, що малолітній ОСОБА_7 вважається таким, що прийняв спадщину, а ОСОБА_2 (на її думку) вважається такою, що прийняла спадщину після подання заяви до нотаріальної контори, а тому з вказаним позовом до ОСОБА_2 вона звернулась після того, як взнала, що вона подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, то апеляційний суд виходить із наступного.

Згідно із частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 3.22 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, факт постійного проживання спадкоємця і спадкодавця на час відкриття спадщини може бути підтверджено: відміткою у паспорті про реєстрацію його місця проживання; довідкою житлово-експлуатаційної організації; правління житлово-будівельного кооперативу; відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Відповідно до Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_4 від 2 квітня 2014 року, надісланого на запит апеляційного суду, на час смерті спадкодавець був зареєстрований у м. Донецьку, проспект 25-річчя РСЧААДРЕСА_2.

Згідно із відміткою у паспорті ОСОБА_2 вона також зареєстрована за цією адресою.

Таким чином, згідно із частиною 3 статті 1268 ЦК України відповідачка вважається такою, що прийняла спадщину з дня її відкриття (з 12 березня 2012 року), оскільки протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця не заявила про відмову від неї.

За таких обставин, строк для подачі ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори Законом не встановлений. А тому посилання позивачки на те, що неподання ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори перешкоджало її зверненню до суду із вказаним позовом, не грунтується на Законі.

Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачка (кредитор) дізналась про смерть боржника у березні 2012 року і не зверталась як кредитор, у встановленому законом порядку, до спадкоємця боржника із вимогою про необхідність виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Таким чином, недодержання правил, передбачених цією статтею, тягне за собою втрату кредиторами належних їм прав на вимоги.

Шестимісячний строк для пред*явлення вимог кредиторами спадкодавця до спадкоємців є обмежувальним, тобто присічним і не поновлюється.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів, та вимог закону суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з вище приведених підстав.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_16 задовольнити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:

Єдиний унікальний номер 255/11919/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/2596/2014

Головуючий в 1 інстанції – Орєхов О.І.

Доповідач: Новосядла В.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.

суддів: Кішкіної І.В., Жарової Ю.І.,

при секретарі: Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку питання про виправлення описки в рішенні апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року був задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

За апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року було скасовано і 17 квітня 2014 року апеляційний судом було ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було відмовлено.

Відповідно до статті 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розглядові питання про внесення виправлень.

Із фотокопії паспорту вбачається, що вірне прізвище відповідачки є «Бурдюжа», в той час як в резолютивній частині рішення зазначено – «Бордюжа» (а.с. 127,144).

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне виправити описку допущену в резолютивній частині рішення апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2014 року і вважати вірним прізвище відповідачки як «Бурдюжа».

Керуючись статтями 219, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Виправити описку, допущену в резолютивній частині рішення апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики і вважати вірним прізвище відповідачки в резолютивній частині рішення «Бурдюжа».

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді:

Єдиний унікальний номер 255/11919/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2596/2014

Головуючий в 1 інстанції – Орєхов О.І.

Доповідач: Новосядла В.М.

Категорія 27

Д О Д А ТК О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.

суддів: Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі: Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Суханової Людмили Іванівни до Бурдюжа Валерії Анатоліївни про стягнення суми боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 грудня 2013 року був задоволений позов ОСОБА_1 Л.І. до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики і з відповідачки на користь позивачки було стягнуто 21 750 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 458 гривень 50 копійок і судовий збір у розмірі 257 гривень 50 копійок.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, рішення Ворошиловського районного суду міста ОСОБА_3 від 12 грудня 2013 року скасовано і у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

28 квітня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення на її користь судового збору у розмірі 243 гривні 60 копійок та витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 гривень.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник відповідачки ОСОБА_9 підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення. Не надання апеляційному суду квитанції про сплату 1 000 гривень за надання правової допомоги пояснює тим, що вказана квитанція знаходилась у відповідачки ОСОБА_2

Позивачка і її представник заперечували проти задоволення заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу і судового збору у розмірі 114 гривень 70 копійок, які були сплачені при подачі заяви про перегляд заочного рішення. При цьому позивачка і її представник посилались на те, що оскільки заява про перегляд заочного рішення не була задоволена, то відповідачка не має права на відшкодування їй витрат по сплаті судового збору. Що стосується вимог про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат за правову допомогу, то позивачка ОСОБА_1 звернула увагу апеляційного суду на те, що під час розгляду справи в апеляційній інстанції (що зафіксовано на технічному записі судового процесу - приблизно 15 хвилина запису), представник відповідачки адвокат ОСОБА_9 пояснювала, що надає правову допомогу безкоштовно, оскільки відповідачка є студенткою. Крім того, представник позивачки пояснила, що квитанція на 1 000 гривень є складовою частиною прибуткового касового ордера, а друга частина цього документу залишається в юридичній консультації і могла бути надана суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 220 ЦПК України суд що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов*язаних з розглядом справи.

Відповідно з частиною 3 статті 79 ЦПК України до витрат, пов*язаних із розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов*язаних із оплатою правової допомоги, належить до предмета доказування у справі.

Згідно із статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Представником відповідачки були надані суду першої інстанції Договір про надання правової допомоги та Свідоцтво від 28 грудня 1993 року за №128, згідно з яким ОСОБА_9 має право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 34-35).

Однак данні щодо понесення відповідачкою фактичних витрат на правову допомогу, яку здійснювала адвокат ОСОБА_9 по цій цивільній справі, не були надані ні суду першої інстанції, ні під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Вказана обставина свідчить про те, що на час розгляду справи у судових інстанціях відповідачка документально не підтвердила понесені нею витрати по наданню їй правової допомоги.

Квитанція про сплату адвокату 1 000 гривень була залучена лише до заяви про ухвалення додаткового рішення і не була предметом дослідження апеляційним судом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Квитанція про сплату відповідачкою 1 000 гривень юридичній консультації Будьонівського району Донецької області (для адвоката ОСОБА_9 І.) у березні 2014 року не була предметом дослідження апеляційним судом (а.с. 150), а суд може ухвалити додаткове рішення лише на підставі тих документів, які знаходились у цивільній справі на час ухвалення основного рішення і були предметом дослідження суду.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд вважає, що заява ОСОБА_2 про відшкодування їй витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню з вище приведених підстав.

Що стосується вимоги відповідачки про стягнення на її користь витрат по сплаті судового збору у розмірі 236 гривень 50 копійок, то вона підлягає задоволенню, оскільки дані витрати були підтверджені відповідними квитанціями: перша квитанція про сплату відповідачкою 114 гривень 70 копійок при подачі заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 66), та друга квитанція про сплату 211 гривень 80 копійок при подачі апеляційної скарги.

Оскільки заочне рішення суду першої інстанції було скасовано апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідачки і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову, то апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України з позивачки на користь відповідачки підлягає стягненню понесені нею витрати по сплаті судового збору у сумі 236 гривень 50 копійок.

Керуючись статтями 315, 220 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_17 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 236 гривні 50 копійок.

У задоволенні інших вимог про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді:»

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І.Капітонов