Рішення № 76243886, 30.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2978/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львів адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Медфарм» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Медфарм» (далі – ТзОВ фірма «Медфарм», позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами № ЛВ 473/893/АВ/ВС від 12.06.2018.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, оскаржуваної постанови відповідача, на підставі якої накладено на позивача штрафу у розмірі 1 042 440, 00 (один мільйон сорок дві тисячі чотириста сорок) грн 00 коп.

Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зокрема, з огляду на те, що позивач до прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу виконав вимоги припису ГУ Держпраці у Львівській області, про що 01.06. 2018 року повідомив відповідача листом від 01.06.2018 року № 167. Також позивач зазначає про неправомірність накладення штрафу на підставі абзацу 4 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, наявність порушень у процедурі складання та підписання ОСОБА_2 та Припису інспектором відповідача, негативні наслідки накладення штрафу для господарської діяльності позивача.

Ухвалою суду від 11.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11.07.2018 вжито заходи забезпечення позову шляхом запинення дії Постанови Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ 473/893/АВ/ФС від 12 червня 2018 року про накладення на ТзОВ Фірма «Медфарм» штрафу у розмірі 1 042 440, 00 грн. - до набрання законної сили рішенням суду у справі.

05.08.2018 на адресу суду від ГУ Держпраці у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови, відповідач посилається на те, що в ході інспекційного відвідування, проведеного у позивача, було встановлено, що при огляді наданих відомостей на виплату грошей, щомісячного звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове загальнодердавне соціальне страхування до органів доходів і зборів в період з 01.06.2017 по 31.12.2017 року встановлено, що в порушення частини 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» індексація заробітної плати не нарахована та не проведена до оплати наступним працівникам ТзОВ фірма «Медфарм».

Ствержує, що зазначене підтверджують також надані адміністрацією позивача розрахунок індексації заробітної плати належної працівникам у якій вказано, що недонараховано індексацію у сумі 8380, 52, а також пояснення головного бухгалтера позивача, я яких зазначається, що у зв’язку зі збоєм у програмі 1С8.2 «Зарплата» відбулось некоректне нарахування індексації заробітної плати вищезазначеним працівникам. Відтак, на підставі абзацу 4 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, на ТзОВ фірма «Медфарм» правомірно накладено штраф у розмірі 1 042 440, 00 (один мільйон сорок дві тисячі чотириста сорок) грн 00 коп.

Ухвалою суду від 06.08.2018 задоволено заяву Головного управління Держпраці у Львівській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено у справі підготовче судове засідання.

06.08.2018 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив такі задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів аналогічних, наведеним у відзиві на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позову у зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

ГУ Держпраці у Львівській області з 17 травня 2018 року до 21 травня 2018 року було проведено інспекційне відвідування ТзОВ фірма «Медфарм», за результатами якого складено ОСОБА_2 перевірки № ЛВ 473/893/АВ та Припис № ЛВ 473/893/АВ/П від 22 травня 2018 року про усунення виявлених порушень в термін до 03.06.2018 року. На підставі ОСОБА_2 перевірки відповідачем винесена постанова № ЛВ 473/893/АВ/ВС від 12.06.2018 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач оскаржив її до суду.

Перевіряючи обгрунтованість позовних вимог та правомірність доводів відповідача щодо порушення позивачем норм КЗпП України, суд керується наступним.

Здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою КМУ від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі – Порядок №295). Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Так, згідно з абз.1 п.2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до абз.2 п.2 Поряду № 509, штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади.

Відповідно до п. 19 Порядку №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Пункт 20 Порядку №295 передбачає, що ОСОБА_2 складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об’єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Інспекційне відвідування було проведено у період з 17.05.2018 року до 21.05.2018 року, що підтверджує направлення на проведення інспекційного відвідування, виданого ГУ Держпраці у Львівській області 15.05.2018 року та запис інспектора у журналі реєстрації перевірок позивача. Відповідно до п.24 Порядку припис вноситься об’єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень – наступного дня після їх розгляду. В порушення п. 24 Порядку відповідач виніс Припис та Акт одночасно 22 травня 2018 року, відповідно позивач був позбавлений права внести свої зауваження до ОСОБА_2 перевірки.

Згідно з частинами 7 та 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі ОСОБА_2 перевірки № ЛВ 473/893/АВ від 22.05.2018 року, в якому інспектором встановлено порушення позивачем вимог статей ч.5 ст 79, ч.6 ст.95, ч.1,2, 4 ст. 115, ч.1 ст. 116, ч.1 ст117 КЗпП України, ст.33 , ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», було винесено припис № ЛВ 473/893/АВ/П від 22 травня 2018 року про усунення виявлених порушень. Також вказано про необхідність до 03.06.2018 року письмово інформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Львівській області. Позивач виконав вимоги припису, про що письмово 01.06.2018 року поінформував ГУ Держпраці у Львівській області, що підтверджується листом від 01.06.2018 року № 167.

Відповідно до частини 11 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються».

Вищезазначене має наслідком звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за вчинене ним порушення у разі виконання вимог розпорядчого документа про усунення порушень у повному обсязі та у встановлений строк. Невиконання ж вимог такого розпорядчого документа має наслідком притягнення до відповідальності, як за вчинене правопорушення, так і за невиконання вимог контролюючого органу про його усунення.

Оскільки, безпосередньо самим Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідальність за порушення вимог спеціальних законів, зокрема КЗпП України не встановлена, то, наявні підстави для висновку, що ч.11 ст. 7 вищезазначеного закону пов’язує обов’язок контролюючого органу не застосовувати до суб’єкта господарювання, у разі виконання ним вимог розпорядчого документу, саме фінансові та адміністративні санкції, передбачені спеціальними законами, в тому числі і ст. 265 КЗпП України.

В оскаржуваній постанові, відповідач посилається на недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, що тягне за собою накладення штрафу на юридичну та фізичну особу - підприємця, який використовує найману працю, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Дане посилання відповідача є безпідставним, оскільки відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою статті 12 Закону України «Про оплату праці» та КЗпП, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до листа Держпраці від 07.05.2018 N 3570/4.1/4.1-ДП-18 «Щодо відповідальності за ненарахування індексації зарплати та нарахування у меншому розмірі» ст. 95 КЗпП передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, встановлені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. Ненарахування індексації заробітної плати за наявності підстав є порушенням статті 95 КЗпП та, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Порушення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації є порушенням Порядку індексації, не підпадає під визначення мінімальних державних гарантій в оплаті праці, наведене у статті 12 Закону України «Про оплату праці», та належить до категорії інших порушень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач індексацію заробітної плати проводив, але не в повному обсязі та з порушенням термінів, отже накладення штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України, є протиправним.

Позивач на обгрунтування своїх позовних вимог, посилається на те, що нарахування заробітної плати та усіх інших, пов’язаних з нею виплат, відбувається за допомогою програмного забезпечення 1С 8.2 «Зарплата». В період квітня – червня 2017 року, для оптимізації роботи даного програмного забезпечення, відбувалося налаштування нових опцій, що мало наслідком збій у нарахуванні індексації заробітної плати. Окремим працівникам, як виявлено за результатами інспекційного відвідування, індексація була недонарахована, ОСОБА_2 натомість деяким працівникам відбулось нарахування індексації заробітної плати понад розмір, встановлений законодавством. На підтвердження у матеріалах справах наявні нарахування індексації заробітної плати за липень та серпень 2018 року.

Позивач просить суд врахувати, що виплата штрафу у такому великому розмірі матиме негативні економічні наслідки для діяльності Товариства, які будуть полягати, зокрема, у наступному:

1) неможливість вчасно та в повному обсязі виплати працівникам заробітну плату та інші, пов’язані з нею обов’язкові виплати.

2) призупинення реалізації соціальних проектів з безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів. Товариство є фармацевтичним підприємством, яке здійснює оптову та роздрібну торгівлю лікарськими засобами, в тому числі безоплатно та на пільгових умовах. Товариство здійснює відпуск життєвонеобхідних лікарських засобів за соціальними програмами:

- відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №1303 від 17.08.1998 року «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань»,

- «Доступні ліки» відповідно до Постанови КМУ № 152 від 17.03.2017р. «Про забезпечення доступності лікарських засобів»

- пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2014 року № 73 „Питання реалізації Пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну”.

Відповідно до умов даних програм, Товариство на постійній основі повинно забезпечувати наявність необхідного переліку лікарських засобів у аптечних закладах. Реалізація соціальних проектів відбувається наступним чином: лікар виписує пацієнту рецепт, пацієнт отримує безоплатно або з невеликою доплатою лікарський засіб у нашому аптечному закладі, Товариство за результатами звітного періоду формує звіт про відпущені лікарські засоби та передає розпоряднику коштів для оплати. Отримати кошти за відпущені лікарські засоби Товариство може не швидше ніж за 1 місяць від моменту відпуску, але зважаючи на той момент, що це бюджетні кошти, часто трапляються затримки до двох чи трьох місяців. Фактично Товариство фінансує ці проекти в борг, що потребує значних капіталовкладень.

Таким чином, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови, при цьому, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідач як суб'єкт владних повноважень протилежного не довів, а відтак позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч.2. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначених обставин, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Львівській області №ЛВ 473/893/АВ/ФС від 12 червня 2018 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Медфарм” штрафу у розмірі 1 042 440, 00 (один мільйон сорок дві тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Медфарм” (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул.Стрийська, 20; код ЄДРПОУ 30257966) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8; код ЄДРПОУ 39778297) 15 636 (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 61 коп.сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.09.2018.

Суддя В.М. Сакалош