Рішення № 76243775, 29.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/842/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Карп’як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

за участі:

представника відповідача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, про визнання незаконною відмову, зобов’язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання,-

в с т а н о в и в :

28.02.2018 року а розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:

- визнати незаконною відмову відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням даних про отриману допомогу на оздоровлення в 2015 році;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням отриманої в травні 2015 року допомоги на оздоровлення, починаючи з 20.12.2017 року, тобто з моменту звернення до органів Пенсійного фонду України.

Ухвалою судді від 05.03.2018 року вищевказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 26.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Розгляд справи по суті призначено на 26.04.2018 року. Копію ухвали 31.03.2018 року вручено позивачеві та 02.04.2018 року – відповідачеві.

17.04.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.04.2018 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16.05.2018 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 16.05.2018 року, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 06.06.2018 року.

У зв’язку із перебуванням судді у відрядженні, судове засідання, призначене на 06.06.2018 року, перенесено на 02.07.2018 року.

В судовому засіданні, яке відбулось 02.07.2018 року, суд ухвалив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Драгоманова, 25, м.Львів, 79000). У зв’язку із цим, розгляд справи відкладено на 23.07.2018 року.

У зв’язку із перебуванням судді на лікарняному, судове засідання, призначене на 23.07.2018 року, перенесено на 13.08.2018 року.

Ухвалою від 13.08.2018 року відкладено розгляд справи на 29.08.2018 року у зв"язку з неявкою позивача.

В судовому засіданні представником відпоідача подано клопотання в порядку ч.5 ст.205 КАС України, наполягає на розгляді справи по суті, на підставі наявних у справі доказів без участі позивача, оскільки вступне слово сторін вже заслухане.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання. У грудні 2017 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання з урахуванням виплати в травні 2015 року допомоги на оздоровлення, проте відповідачем відмовлено у такому перерахунку. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та наданих суду поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому правові підстави для її врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні. З цих підстав, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву та наданих суду поясненнях.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача – Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, жодних заяв по суті справи не подавало.

Заслухавшивступне слово сторін та третьої особи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 26.08.2015 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до постанови Сокальського районного суду Львівської області від 20.11.2015 року у справі №459/3347/15-а.

20.12.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання з урахуванням виплати в травні 2015 року допомоги на оздоровлення, додавши розрахункові листи за 2015 рік, довідку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області від 13.12.2017 року №02-660/17 про розмір допомоги на оздоровлення та довідку №659 від 13.12.2017 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області від 13.12.2017 року №-2-2401/17, в травні 2015 року позивачу була нарахована і виплачена допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу, що становить 12180,00 грн. В довідці також зазначено, що бухгалтерією Червоноградського міського суду Львівської області із цієї суми були утримані податки та збори, зокрема: єдиний соціальний внесок – 6,1%, військовий збір – 1,5%, податок з доходів фізичних осіб – 15% та 20% на суму перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати на 2015 рік.

Рішенням відповідача від 05.02.2018 року №1224/05-33 відмовлено позивачу у проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що допомога на оздоровлення не передбачена ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» як складова суддівської винагороди. Окрім того, зазначено, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не містить реквізитів для заповнення даних про розмір матеріальної допомоги на оздоровлення.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на переконання позивача він має право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, яка була виплачена позивачу в травні 2015 року, проте відповідачем відмовлено у такому перерахунку. Вважаючи у зв’язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут і далі – в редакції від 07.07.2010 року №2453-VI), суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

За приписами ст.134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

Аналогічні положення закріплені у ч.ч.1, 2 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 02.06.2016 року №1402-VIII.

З аналізу змісту вказаних статей слідує, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Це означає, що у випадку призначення позивачеві пенсії перевага б надавалася спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, зокрема ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У даному ж випадку, оскільки позивач не досяг віку, встановленого ч.1 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», йому виплачено щомісячне довічне грошове утримання. Вказане не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Суддівська винагорода складається виключно з посадового окладу та визначених у ч.2 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доплат.

При цьому, вказана правова норма розширеному тлумаченню не підлягає.

А тому, враховуючи, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, то правові підстави для її врахування при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці – відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 року (справа №738/1343/17), від 20.03.2018 року (справа №749/951/17), від 15.05.2018 року (справа №750/8196/17) та від 27.06.2018 року (справа №750/6862/17).

У зв’язку з цим, суд вважає, що відмовляючи позивачеві у перерахунку розміру його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням даних про отриману допомогу на оздоровлення в 2015 році задоволенню не підлягають. Відповідно, відсутні і підстави для зобов’язання відповідача – суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, оскільки цьому має передувати визнання його рішень, дій чи бездіяльності протиправними, що в межах спірних правовідносин судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Суд не враховує посилання позивача на п.7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, так як його зміст не стосується включення матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної оплачуваної відпустки у складову суддівської винагороди та розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Відтак, такі не можуть бути застосовані судом до правовідносин, що склалися.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на положення ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки застосування цієї норми можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом – Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, про визнання незаконною відмову, зобов’язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, слід відмовити.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, про визнання незаконною відмову, зобов’язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено і підписано 04.09.2018 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна