Постанова № 76243769, 04.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 182/6898/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Кіслиця І.В.

сторони: позивач - ОСОБА_1,

відповідачі -Нікопольська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року, яке ухвалене суддею Багровою А.Г. у м. Нікополі,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості за договором позики. В мотивування заявлених вимог зазначив що ОСОБА_2 згідно розписки від 13.02.2010 року зобов'язався відшкодувати йому завдану майнову шкоду в розмірі 150000 грн. до 13 серпня 2016 року. Нещодавно, він дізнався, що ОСОБА_2 помер, а спадщина, яка складається з АДРЕСА_1, після його смерті визнана відумерлою та передана у власність Територіальній громаді міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради. Вважає, що оскільки Територіальна громада в особі Нікопольської міської ради стала власником відумерлого майна, то вона зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця пропорційно до вартості майна, набутого у власність. Просив суд, стягнути на його користь з відповідача 150000 гривень майнової шкоди завданої померлим ОСОБА_2

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу, вякій ставить питання по скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд не взяв до уваги, що відповідач, як власник майна ( відумерлої спадщини) зобов'язаний відшкодувати завдану спадкодавем шкоду. Розмір шкоди та факт її заподіяння спадкодавець підтвердив написанням розписки, в якій визнає себе винним та розмір завданої шкоди.

У відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача, просить через недоведеність заявлених вимог рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що як видно з тексту розписки, написаною ОСОБА_4 13 лютого 2010 року в якій він зобов'язався відшкодувати майнову шкоду, спричинену ОСОБА_1 в розмірі 150000 грн. до 13 серпня 2016 року. (а.с.13)

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 28.04.2015 року визнано спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та складається з АДРЕСА_1, відумерлою. Передано квартиру у власність територіальної громади м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради. (а.с.21)

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ні позивачем, ні його представником не доведено заявлених вимог, обов'язок спадкодавця ОСОБА_2 щодо відшкодування шкоди та її правову природу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини щодо обов'язку відповідача, який за рішення суду отримав у власність відумерлу спадщину, відшкодувати кредиторові спадкодавця кошти в межах вартості отриманого у спадок майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про не доведення позивачем факту майнової шкоди, яка була завдана спадкоємцем.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Позивач обґрунтовуючи вимоги позову, надав розписку, написану спадкодавцем ОСОБА_2, проте жодного обґрунтування за яких обставин та яку спричинено майнову шкоду ОСОБА_1, якими діями чи бездіяльністю, чим доводиться факт його спричинення, як підстава для виникнення обов'язку у спадкоємців.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу, що за життя спадкодавцем ОСОБА_2 було вчинено будь-які дій, які свідчать про виконання ним хоч би частково обов'язку з відшкодування завданої майнової шкоди.

Як видно з матеріалів справи з часу написання розписки, тобто з лютого 2010 року по дату звернення до суду з позовом по грудень 2016 року, минуло більше ніж шість років. Позивачем не вчинялось жодних дій, спрямованих на отримання від ОСОБА_2 компенсації за завдану, за твердженнями позивача, майнову шкоду. Як зазначає у позовній заяві сам позивач, про смерть боржника йому стало відомо «нещодавно» ( а.с.1). Отже, що боржник позивача помер у 2010 році позивач. за його твердженнями не знав, тобто не виявляв жодної зацікавленості в отриманні коштів.

Колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги позивача про відсутність його обов'язку доведення обставин спричинення спадкодавцем майнової шкоди та її розмір, через написану ним розписку, в якій останній визнає факт обов'язку сплатити 150000 грн. позивачу.

Предметом доказування в даній справі є майнова шкода (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Тому підлягає доведенню факт її завдання, обставини при яких її було заподіяно та її розмір. Оскільки особа, яка написала розписку, а саме спадкодавець ОСОБА_2 не може ані підтвердити, ані спростувати її достовірність, позивачем не надано жодних доказів, які б у сукупності їх дослідження підтвердили факт боргових відносин між позивачем та спадкодавцем.

В судовому засіданні колегії суддів представник позивача не міг пояснити з яких саме правовідносин виникли боргові зобов'язання померлого ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, пояснивши що борг виник чи з ремонтних, чи з будівельних робіт.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, захворювання ДЦП з дитинства, що підтверджується випискою із Акту огляду МСЕК. Його мати ОСОБА_5 зверталась до правоохоронних органів та органів державної влади із заявою про вчинення дій від імені її дитини ОСОБА_1, за довіреністю виданою на ім'я ОСОБА_6, що не відповідає його волі, яка отримана під впливом залякування та примушування. Як видно зі звернення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради до керівника Нікопольської місцевої прокуратури від 07 лютого 2017 року мати позивача ОСОБА_5 надавала пояснення, що у її сина ніколи не було значних коштів щоб надавати їх в борг, а підпис на позовній заяві надто не схожий з його підписом ( а.с.22,23).

В судовому засіданні 19 квітня 2018 року колегією суддів в присутності представника позивача ОСОБА_6 визнано обов'язковою явку в судове засідання позивача ОСОБА_1, розгляд справи відкладено на 04 вересня 2018 року. В судове засідання 04 вересня 2018 року позивач не з'явився.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх переконливих доказів, щоб можливо було стверджувати «поза розумним сумнівом», що між сторонами виник обов'язок сплатити шкоду кредитору, спричинену спадкодавцем, яку він визнав написанням розписки.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін, відповідно положення ст.375 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: