Постанова № 76243621, 30.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4921/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З.,

з участю секретаря судового засідання Луців І.І.,

представника позивача Чорної Б.Б.,

представника відповідача Березної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 803/651/18 за адміністративним позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Волинської філії Концерну РРТ до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення (рішення суду першої інстанції прийняте суддею Денисюк Р.С. в м. Луцьку Волинської області, 15.05.2018 року згідно журналу судового засідання о 11:33 год., повний текст судового рішення складено 21.05.2018), -

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Концерн РРТ, Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.11.2017 № 0251861302.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.11.2017 № 0251861302.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ГУ ДФС у Волинській області, яке покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що контролюючим органом виконано обов'язок щодо перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший на підставі заяви Позивача від 14.05.2014 за № 209/03-07 згідно з платіжним дорученням від 01.10.2013 № 1347 в сумі 10905,30 грн. Відповідно до Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 450, повернення коштів здійснюється виключно за заявою платника податку. Позивач з такою заявою у 2013 році до контролюючого органу не звертався, а звернувся лише 14.05.2014, тому і повернення коштів відбулося в травні 2014 року.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Волинською філією Концерну РРТ 01.10.2013 на рахунок Управління Пенсійного фонду в м. Ковель перераховано суму єдиного внеску за вересень 2013 року в розмірі 10905,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.10.2013 № 1347 (а. с. 16).

Як вбачається з матеріалів справи, після повідомлення Позивача у телефонному режимі в травні 2014 року про неможливість зарахування вказаних коштів як сплату ЄСВ, ним направлено лист до Ковельської ОДПІ із проханням перерахувати на рахунок № 37192201000317 помилково сплачені кошти на невідповідний рахунок № 37191101000322 в розмірі 10905,30 грн. згідно з платіжним дорученням від 01.10.2013 № 1347.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків вказані кошти зараховано до бюджету 21.05.2014 згідно з платіжним дорученням № 126 від 21.05.2014, а саме: перераховано кошти з одного бюджетного рахунку на інший (а.с. 47-52).

07.11.2017 ГУ ДФС у Волинській області винесено рішення № 0251861302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Волинської філії Концерну РРТ на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штраф у розмірі 4075,64 грн. та нараховано пеню в розмірі 97,37 грн. за порушення терміну сплати єдиного внеску період з 21.03.2014 по 23.05.2014 (а. с. 14).

Не погодившись із прийнятим рішенням, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Проте, рішенням ДФС України від 28.12.2017 № 31871/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги від 22.11.2017 № 415/01-08, скаргу залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що неналежний облік контролюючим органом, сплачених Позивачем коштів, призвів до утворення недоїмки зі сплати єдиного внеску, в рахунок погашення якої зараховувались наступні платежі з одночасним нарахуванням штрафних санкцій та пені.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок, відповідно до статті 7 Закону № 2464-VI нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною п'ятою статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 04.04.2013 № 184-VII) сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державної казначейської служби України для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до частин 7,8 статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону від 04.04.2013 № 184-VII) єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини десятої цієї статті (у редакції Закону від 04.04.2013 № 184-VII), днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 406-VII пункти 1, 2 частини десятої статті 9 Закону № 2464-VI викладено в такій редакції: «Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013) для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 406-VII органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

З матеріалів справи встановлено, що 01.10.2013 Позивачем платіжним дорученням від 01.10.2013 № 1347 сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень 2013 року у розмірі 10905,30 грн. на рахунок Управління Пенсійного фонду в м. Ковелі.

Частиною першою статті 11 Закону № 2464-VI (в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013) визначено, що страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках органів доходів і зборів, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5 (далі - Інструкція № 21-5, чинна станом на 01.10.2013).

Згідно з пунктом 4.2.1. Інструкції № 21-5 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державної казначейської служби України для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Крім того, Інструкцією № 21-5 не передбачено порядку повернення сум переплати з ЄСВ, що надійшли на рахунки органів Пенсійного фонду.

Отже, на момент сплати позивачем єдиного внеску (01.10.2013) рахунки органів Пенсійного фонду були відкриті та на них здійснювалось зарахування коштів, що надійшли від платників ЄСВ на ці рахунки, проходження коштів відбувалось безперешкодно.

Вказане, на думку суду, свідчить про те, що Волинською філією Концерну РРТ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачено своєчасно та в повному обсязі.

Тобто, обов'язок зі сплати ЄСВ виконано у строки, встановлені законом.

Згідно з частиною 13 статті 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 450 (далі - Порядок № 450, в редакції з 01.10.2013) повернення коштів здійснюється у випадках: надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, безпідставно стягнених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Казначейства за балансовим рахунком 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на неналежний рахунок органу доходів і зборів.

А відповідно до пункту 11 Порядку № 450 кошти, помилково сплачені платником єдиного внеску на рахунок територіального органу Пенсійного фонду України, відкритий в органах Казначейства, підлягають поверненню на відповідний рахунок 3719, відкритий на ім'я органу доходів і зборів в органі Казначейства, згідно із реєстрами сум неповернутих коштів, отриманих від територіальних органів Пенсійного фонду України органами доходів і зборів відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 04 липня 2013 року № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», або зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску за згодою платника.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 450 помилково сплачені суми єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на неналежний рахунок органу доходів і зборів перераховуються шляхом оформлення підрозділом фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку органу доходів і зборів розрахункового документа про перерахування коштів на належний рахунок органу доходів і зборів за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження висновку, зазначеного у пункті 7 цього Порядку.

Колегією суддів встановлено, що Позивач, отримавши повідомлення від контролюючого органу в телефонному режимі про неможливість зарахування ЄСВ в сумі 10905,30 грн., 14.05.2014 звернувся до Ковельської ОДПІ із листом, в якому просив сплачені кошти в сумі 10905,30 грн. на невідповідний рахунок № 37191101000322 перерахувати на рахунок № 37192201000317.

Вказані кошти були зараховані до бюджету 21.05.2014 згідно з платіжним дорученням від № 126.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Апеляційний суд зазначає, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування грошового зобов'язання до бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Однак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Відтак, кошти, вчасно спрямовані Позивачем на сплату ЄСВ за вересень 2013 року, не були своєчасно перераховані на рахунок органу доходів і зборів в силу неузгодженості діяльності Пенсійного фонду та органу доходів і зборів під час проведення процедури адміністрування.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем обов'язок зі сплати єдиного внеску виконано вчасно, у встановлений Законом термін для такої сплати та який зарахований до бюджету, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта про те, що навіть після перерахування з одного бюджетного рахунку на інший суми 10905,3 грн., за Позивачем рахується недоїмка в розмірі 57,01 грн., колегія суддів зазначає, що даній обставині також дано належну оцінку судом першої інстанції, який вірно зазначив, що з наявних в матеріалах справи інтегрованої картки платника податків та розрахунку неможливо встановити, за який період виникла дана недоїмка, з якого часу вона не сплачена, за який період повинні бути нараховані штрафні санкції та пеня і у яких розмірах.

Апелянтом не надано жодних доказів на спростування даних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 241, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 803/651/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська В. З. Улицький Повний текст судового рішення складено 04.09.2018