Постанова № 76243410, 04.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 215/3974/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- судді Бондар Я.М.,

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,

сторони справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадженні без повідомлення учасників справи в порядку ч.13 ст.7,ч.1 ст.369 ЦПК України, цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 24 квітня 2018 року, ухваленого суддею Демиденком Ю.Ю. у м.Кривому Розі, повний текст судового рішення складений 03 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке під час розгляду справи змінило назву наАкціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В мотивування позовної заяви зазначив, що між сторонами укладено кредитний договір від 21 вересня 2010 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку розмірі 2900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач не виконував умови укладеного договору, в результаті чого станом на 31.07.2017 утворилась заборгованість в сумі 58089,56 грн. і складається з: 2869,79 грн. - заборгованість за кредитом, 48038,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3938,81 грн. - заборгованість по пені та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, 500 грн. - штраф (фіксована частина) і 2742,36 грн. - штраф (процентна складова). Крім того просить стягнути з відповідача сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1600 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2018 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»), заборгованість по кредитному договору в сумі 2869 грн. 79 коп., та 1600.00 грн. сплаченого судового збору. В задоволені іншої частини позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по процентам, пені, комісії та штрафів в сумі 55219 грн. 77 коп. відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, пенею та штрафами та ухвалити в ці частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначив, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позову щодо стягнення відсотків не врахувавши строк дії договору, що відповідає строку дії картки до 11.2015 року.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» стягнення заборгованості по кредиту в сумі 2869,79 грн. в апеляційному порядку не оскаржується, тому в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється, згідно вимог ст.367 ЦПК України та зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Заперечення відповідача, що надійшли 18 липня 2018 року на адресу Апеляційного суду не можна взяти до уваги, тому що в порушення вимог ст.360 ЦПК України відсутні докази надіслання заперечення іншим учасникам справи.

Справа розглядається в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, в порядку передбаченому ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами 21 вересня 2010 року укладено кредитний договір № б/н на підставі Анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, та підписаної сторонами довідки про умови кредитування з використанням кредитки «універсальна» у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою щомісячно до 25 числа відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00 % річних, зі строком повернення коштів, що відповідає строку дії картки (а.с.7-32).

Відповідно до змісту довідки про умови кредитування, відповідач підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за користування кредитними коштами ознайомлений (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання перед АТ КБ «ПриватБанк» за вказаним кредитним договором не виконав в частині своєчасної сплати заборгованості по кредиту, процентам за його використання та комісії, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 31.07.2017 року становить 58089,56 грн. та складається із: 2869,79 грн. - заборгованість за кредитом, 48038,60 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3938,81 грн. - заборгованість по пені та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, 500 грн. - штраф (фіксована частина) і 2742,36 грн. - штраф (процентна складова). (а.с.3-4).

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення лише заборгованості за кредитом, суд першої інстанції виходив з вини відповідача у її спричиненні та наявності підстав для її стягнення. Відмовив у стягненні заборгованості за відсотками, пені, штрафів через пропуск позивачем строку позовної давності на підставі положення ч.4 ст.267 ЦК України, обраховуючи початок перебігу строку позовної давності з дати останньої сплати відповідачем чергового платежу 31 січня 2014 року.

Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

У спорі, пов'язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Колегія суддів не може визнати висновки суду першої інстанції щодо порядку обчислення строку позовної давності вважає їх такими, що ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки, умовами укладеного кредитного договору передбачено обов'язок ОСОБА_1 щомісячно здійснювати платіж по кредиту до «25» числа кожного місяця, що слідує за звітним ( а.с.8).

Суд першої інстанції не врахував, що перебіг позовної давності починається після несплати кожного чергового платежу.

Як видно з копії кредитної картки, наданої відповідачем, строк її дії закінчився 11/15 до листопада 2015 року, включно (а.с.82).

Згідно штампу вхідної кореспонденції суду, із позовними вимогами АТ КБ «Приват Банк» звернувся 11 вересня 2017 року ( а.с.2)., тобто за період з 11 вересня 2014 року вимоги позивача перебувають в межах трирічного строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що за період 11 вересня 2014 року по 30 листопада 2015 рік АТ КБ «Приват Банк», має право на отримання від відповідача відсотків за користування кредитними коштами згідно умов укладеного договору по 3,0 % щомісячно, тобто 36 % річних ( а.с.8).

Виходячи з суми заборгованості, яка станом на 01 вересня 2014 року та в подальшому була незмінною 2569,12 грн., та виходячи із ставки за користування кредитними коштами, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 2569,12/100х3х13 міс.=1001,96 грн.

Колегія суддів не може погодитися із АТ КБ «Приват Банк» в частині подальшого нарахування відсотків у розмірі передбаченому умовами договору, після закінчення його дії, оскільки матеріали справи не містять погоджені між сторонами умови щодо нарахування відсотків після закінчення строку дії укладеного договору.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим, та відповідає строку дії картки до 11/2015 , тобто до листопада 2015 року, включно.

Умовами укладеного договору не передбачено розмір відсотків за користування кредитними коштами після закінчення дії договору, тому слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-1412цс16.

Згідно відсоткової ставки НБУ у період з 01 грудня 2015 року по 31 липня 2017 року та розміру заборгованості за кредитом 2569,12 грн. з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у розмірі 787,62 грн.

Колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 11 вересня 2014 року по 31 липня 2017 року становитиме 1789,58 грн., виходячи з розрахунку (1001,96 грн. +787,62 грн.)

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції наведеного не врахував та невірно обчислив строк позовної давності, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в межах строку позовної давності, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Укладеним між сторонами договору передбачений обов'язок позичальника при порушенні зобов'язань із погашення кредиту, сплатити Банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах за кожний день прострочки).

Згідно умовам укладеного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором, нараховується пеня, яка обраховується, як пеня 1+пеня 2, з якої пеня 1 - базова відсоткова ставка по договору /30- за кожний день прострочки та пеня 2- 1% від заборгованості ( один раз у місяць). ( а.с.8)

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 пеню за порушення виконання грошового зобов'язання в межах річного строку, який обчислюється тривалістю 365 календарних днів, виходячи із розміру простроченої заборгованості 2569,12 грн., пеня 1 становитиме 937,73 грн., згідно розрахунку (2569,12 грн х3 %/30х365); пеня 2 - за ставкою 1 % у місяць буде становити 308,30 грн., виходячи з розрахунку (2569,12 грн./100х12). Разом пеня у межах річного строку складає 1246,03 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено із порушенням вимог законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому рішення підлягає скасуванню відповідно до положення п.п.1,2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на те, що із позовом до суду АТ КБ «ПриватБанк» звернувся 11 вересня 2017 року, то строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, починаючи з 11 вересня 2014 року не пропущений, з огляду на строк дії картки до листопада 2015 року. З урахуванням річного строку позовної давності про стягнення пені, перевіривши правильність даних позивачем розрахунків заборгованості й враховуючи відсутність доказів з боку відповідача на його спростування, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість станом на 31 липня 2017 року в загальному розмірі 3753,55 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом за період з11 вересня 2014 року по 31 липня 2017 року в розмірі 1789,58 грн., заборгованості по пене за рік - 1246,03 грн.,штраф - 500грн.- фіксована частина, та 217,94 грн. - відсоткова складова, виходячи з розрахунку ( 1789,58 +2569,12 =4358,70/100 х 5% ).

Рішення суду, в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитом в розмірі 2569,12 грн. не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

У зв'язку із тим, що позивач при зверненні до суду із апеляційною скаргою сплачував судовий збір у загальному розмірі 2400 грн., тому згідно положення ст.141 ЦПК України, він підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 163,14 грн., виходячи з розрахунку (2400х3753,55/55219,77).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-383 ЦПК України Апеляційний суд Дніпропетровської області,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 квітня 2018 року в частині відмови Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків, пені та штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове їх задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 21 вересня 2010 року за відсотками за період з11 вересня 2014 року по 31 липня 2017 року в розмірі 1789,58 грн., заборгованості по пене за рік - 1246,03 грн., штраф - 500грн.- фіксована частина, та 217,94 грн. - штраф відсоткова складова, а разом 3753,55 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 163,14 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту його проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 04 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: