Постанова № 76243356, 04.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 752/18817/17 Суддя першої інстанції: Плахотнюк К.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2018 року, дата проголошення та складання повного тексту якого невідома, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ПФ в м. Києві), про:

- визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії з 01.08.2017 року;

- зобов'язання Правобережного ОУПФ здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.08.2017 року із врахуванням наданих документів, а саме: архівної довідки №С-1821 від 14.03.2017 року, архівної довідки №С-1819 від 14.03.2017 року про заробітну плату з 1979 року по 1982 року, копії трудового договору з Мурманським траловим флотом від 19.09.1975 року, копії трудового договору від 19.09.1981 року, довідки №11-578 від 18.05.2017 року про заробітну плату за період з 12.08.1975 року по 1977 рік, довідки №11-578 від 18.05.2017 року про заробітну плату за період щ 1978 року по 24.01.1979 року, довідки №11-579 від 18.05.2017 року.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05.05.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем довідки за своїм змістом не відповідають вимогам ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому у Відповідача не було підстав для перерахунку призначеної 29.09.2010 року пенсії шляхом обчислення розміру пенсії за період роботи з 01.08.1975 року по 31.01.1979 року, адже довідки не містять інформацію про заробітну плату за кожний місяць.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому наголошує на помилковому тлумаченні судом першої інстанції положень ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вказана норма не містить положень щодо необхідності відмови у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю інформації про розмір заробітної плати за кожний місяць.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У межах встановленого судом строку відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшов.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 04.09.2018 року.

При цьому Позивачем до суду 29.08.2018 року подано заяву про надання дозволу бути присутнім на засіданні у справі №752/18817/17. Разом з тим, оскільки розгляд справи у порядку письмового провадження не передбачає проведення судового засідання, а судовою колегією не було встановлено необхідності розгляду справи у відкритому судовому, то правових підстав для розгляду справи за участі ОСОБА_1 немає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 06.07.2010 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а її розрахунок проведено з урахуванням середньомісячного заробітку за період роботи з 01.11.1983 року по 31.10.1988 (оптимальний заробіток) та з 01.07.2000 року по 30.06.2010 року.

25.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії, до якої були надані копії: архівної довідки №С-1821 від 14.03.2017 року, архівної довідки №С-1819 від 14.03.2017 року про заробітну плату з 1979 року по 1982 року, трудового договору з Мурманським траловим флотом від 19.09.1975 року, трудового договору від 19.09.1981 року, довідки №11-578 від 18.05.2017 року про заробітну плату за період з 12.08.1975 року по 1977 рік, довідки №11-578 від 18.05.2017 року про заробітну плату за період щ 1978 року по 24.01.1979 року, довідки №11-579 від 18.05.2017 року (а.с. 9-17).

За наслідками розгляду заяви Позивача Відповідач листом від 10.08.2017 року №44393/05 повідомив останнього, що розрахунок пенсії проведено з урахуванням середньомісячного заробітку за періоди роботи з 01.11.1983 року по 31.10.1988 (60 календарних місяців) та з 01.07.2000 року по 30.06.2010 року; заробіток за період роботи з 01.08.1975 року по 31.01.1979 року до розрахунку не взятий як невигідний, а заробіток за період роботи з 01.09.1979 року по 01.09.1982 року відповідно до архівної довідки №С-1819 від 14.03.2017 року, взяти до розрахунку пенсії немає можливості, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, у листі вказано, що період роботи у районах Крайньої Півночі згідно трудових договорів від 19.09.1975 року та від 18.09.1981 року до страхового стажу зараховано в кратності 1,5 з 06.10.2010 року (а.с. 18).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 8, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відсутність відомостей про щомісячний розмір заробітної плати унеможливлює проведення перерахунку пенсії.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Приписи ч. 1 ст. 40 Закону визначають, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Приписи пп. пп. 2, 3 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Системний аналіз наведених норм з урахуванням положень додатку 1 до Порядку №22-1 дає підстави для висновку, що для проведення призначення та перерахунку пенсії органам Пенсійного фонду України повинна надаватися довідка із зазначенням розміру щомісячної виплати заробітної плати за певний період.

Разом з тим, пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту супровідного листа державної обласної казенної установи «Державний архів Мурманської області» від 14.03.2017 року №С-1819-1281 (а.с. 9), довідка про заробітну плату за період роботи в управлінні «Севрибпромрозвідка» надана без розбивки сум нарахованої заробітної плати щомісячно, так як така розбивка не здійснювалася бухгалтерією підприємства при нарахуванні виплат за періоди рейсу, відгулів, вихідних днів та відпустки. У зв'язку з цим, крім місяця, в якому здійснено нарахування, у довідках вказаний період, за який нарахування проведено.

У контексті наведених вище положень п. 2.10 Порядку №22-1 та з огляду на викладені у супровідному листі державної обласної казенної установи «Державний архів Мурманської області» від 14.03.2017 року №С-1819-1281 пояснення щодо неможливості надання довідки із розшифровкою щомісячної виплат заробітної плати, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими доводи ГУ ПФ в м. Києві про те, що відсутність визначення у довідці відомостей про заробітну плату із зазначенням щомісячних виплат може бути перешкодою для реалізації гарантованого особі права на перерахунок пенсії.

Крім того, зі змісту архівної довідки державної обласної казенної установи «Державний архів Мурманської області» від 14.03.2017 року №С-1819 (а.с. 11) вбачається, що у колонці «Період, за який здійснені нарахування», вказані відповідні періоди нарахувань. Наведене, на переконання судової колегії, свідчить про помилковість твердження Відповідача, з яким погодився суд першої інстанції, про неможливість врахування даних довідки від 14.03.2017 року №С-1819 при проведенні перерахунку пенсії Позивача.

За таких обставин, оскільки, за своєю суттю, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані незгодою останнього із неможливістю врахування ГУ ПФ у м. Києві довідки від 14.03.2017 року №С-1819 при проведення перерахунку пенсії, а зауважень щодо розміру нарахованої пенсії та мотивів незгоди з нею ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначено, судова колегія, вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушених прав Позивача, вважає за необхідне зазначити таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Як було зазначено раніше, а також випливає зі змісту ст. 40 Закону та положень п. 4 Порядку №22-1, перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, зокрема, на підставі поданих пенсіонером документів. При цьому, оскільки питання щодо перерахунку пенсії належать до виключних (дискреційних) повноважень органів Пенсійного фонду України, покладення на нього обов'язку з перерахунку пенсії без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури (нездійснення розрахунку пенсії з урахуванням даних довідки від 14.03.2017 року №С-1819) не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

У матеріалах справи не містяться докази, що свідчать про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням викладеної вище позиції суду, з урахуванням чого судова колегія вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1, є зобов'язання ГУ ПФ в м. Києві області повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії останнього, порушеного у заяві від 25.07.2017 року, з урахуванням висновків суду.

Аналогічний висновок щодо належності обрання такого способу захисту особи міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №814/1755/17.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для відмови у неврахуванні при перерахунку пенсії довідки від 14.03.2017 року №С-1819, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Голосіївського районного суду міста Києва про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 1 067,00 грн. - 2/3 від розміру судового збору, сплаченого згідно квитанції №265 від 16.11.2017 року на суму 640,00 грн. та згідно квитанції від 01.06.2018 року №31 на суму 960,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 травня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі заяви від 25 липня 2017 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути питання щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 (03191, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), викладене у заяві ОСОБА_1 від 25 липня 2017 року, з урахуванням викладених висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (03191, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 1 067 (одна тисяча шістдесят сім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 04» вересня 2018 року.