Постанова № 76243336, 04.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1933/18 Суддя першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Кузьмишина О.М. та Кобаль М.І.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - ОСОБА_1,

представника відповідача: - Остапенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 13 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, оформленого протоколом від 23.03.2018 р. № 31 щодо відмови Міністерства оборони України в призначенні і виплаті йому одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів, - Міністерству оборони України про виплату йому одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 р. № 975, та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530, у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, з урахуванням висновків суду, та надіслати вказане рішення Чернігівському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги;

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат відповідно до ст.. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення подати звіт про виконання судового рішення;

- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст.. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення подати звіт про виконання судового рішення;

- стягнути з відповідача витрати на сплату правової допомоги у розмірі 3000 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 після першопочаткового встановлення йому ІІІ групи інвалідності, відповідно до чинних на той час нормативно-правових актів та підстав, було отримано страхову виплату, яка по своїй суті є компенсаційною, тому Міністерство оборони України відмовляючи йому у виплаті одноразової грошової допомоги діяло обґрунтовано та в межах наданих повноважень. Крім того, відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, натомість ОСОБА_3 змінено причину інвалідності понад дворічний термін.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_3 з 01.08.1981 року по 09.11.1983 р. проходив строкову військову службу у лавах радянської армії, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 8-10).

Відповідно до довідки Чернігівського об'єднаного військового комісаріату від 22.08.2017 року № 148 ОСОБА_3 з 05.03.1984 року по 01.10.1999 року проходив надстрокову службу в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі в/ч пп 94128 з 11.10.1987 року по 26.12.1988 року (а.с. 15).

У 1987 році ОСОБА_3, при виконанні обов'язків військової служби, в країнах, де велися бойові дії - у Республіці Афганістан, отримав бойову травму - множинні вогнепальні осколкові поранення, ЗЧМТ (контузія 1987 рік) (а.с. 11).

Згідно із витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 24.12.2015 р. № 4985 встановлено, що поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.11).

Згідно з довідки серії АВА № 025770 від 20.05.2016 р. ОСОБА_3. з 20.05.2016 року встановлено III групу інвалідності довічно, яка пов'язана з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 12).

29.08.2017 року позивачем на адресу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату направлено заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІII групи інвалідності, пов'язаної з виконанням позивачем обов'язків військової служби, з пакетом відповідних документів.

Листом від 01.09.2017 р. № 5/3060С військовий комісар Чернігівського обласного військового комісаріату повідомив позивача про той факт, що його заява про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності та додані до неї документи повертаються без реалізації, оскільки з 01.01.2017 р. Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до законодавства, які стосуються військовослужбовців. Так, у відповідності до підпункту 6 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. В листі зазначено, що позивачем не було подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення позивача. (а.с. 16).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся із позовом до суду.

27.11.2017 року Деснянським районним судом м. Чернігова прийнято постанову у справі № 750/8881/17 (провадження № 2-а/750/1187/17), залишену без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 р., якою позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність Чернігівського ОВК щодо ненаправлення до МО України заяви ОСОБА_3, з доданими до неї документами, для розгляду питання призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;

- зобов'язано Чернігівський ОВК відповідно до п. 13 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 985 оформити та подати до розпорядника бюджетних коштів - МО України висновок з доданими до нього документами про виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 15-18, 19-21).

На виконання вказаної постанови суду Чернігівським ОВК направлено на адресу МО України відповідну заяву позивача з доданими до неї документами.

23.03.2018 року Комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянула подані документи та прийняла рішення, оформлене протоколом № 31, яким відмовила ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' (а.с. 25).

Як вбачається зі змісту протоколу, підставою для відмови стало те, що ОСОБА_3 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 р. № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 р., тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''. Крім того, причину інвалідності позивача змінено понад дворічний термін.

Про прийняте рішення Чернігівський ОВК повідомив ОСОБА_3 листом від 05.04.2018 року за № 5/1317с (а.с. 24).

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою наведеної норми передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - 29.08.2017 року, діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Системний аналіз наведених правових норм (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) дає підстави зробити висновок, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 288/349/17.

Із Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, вбачається, що підставами для відмови у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги було те що:

- ОСОБА_3 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 р. № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 р., тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- причину інвалідності позивача змінено понад дворічний термін.

Варто зазначити, що факт звільнення позивача з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 р. № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги не може братися судом до уваги, адже, як зазначалось вище, застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, в тому числі й строкової, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Так, як вбачається із Довідки до Акта огляду МСЕК серії АВА № 025770, дата огляду та встановлення ІІІ групи інвалідності - 20.05.2016 року, безтерміново, огляд інваліда - вперше, причина - поранення/травма/контузія/захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

З урахуванням того факту, що позивачу змінено причину інвалідності в 2016 році, останній правомірно та в межах норм чинного законодавства звернувся до Міністерства оборони України з заявою про призначення одноразової грошової допомоги на підставі ст.. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.

Щодо посилання відповідача на абз.2 п.4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, Довідкою до Акта огляду МСЕК серії АВА № 025770 встановлено, дата огляду та встановлення ІІІ групи інвалідності - 20.05.2016 року, безтерміново, огляд інваліда - вперше, причина - поранення/травма/контузія/захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, в той час як диспозиція абз.2 ч.4 ст. 163 вищевказаного Закону передбачає застосування дворічного строку давності до зміни причин інвалідності при повторному огляді.

Крім того, пункт 4 статті 163 доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII, в той час як право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності виникло у позивача 20.05.2016 року, тобто даний абзац до спірних правовідносин не підлягає застосуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, оформленого протоколом від 23.03.2018 року № 31 щодо відмови Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є протиправним та підлягає скасуванню.

З метою повного захисту прав позивача, колегія суддів також вважає обґрунтованою позовну вимогу щодо необхідності зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, необґрунтованою є вимога позивача щодо зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів, - Міністерству оборони України, адже нормами чинного законодавства не передбачено можливості надання повторного висновку обласними військовими комісаріатами, більше того, Чернігівським обласним військовим комісаріатом вже складено позитивний висновок щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На переконання суду, вимоги позивача щодо зобов'язання Чернігівського обласного військового комісаріату відповідно до ст.. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення подати звіт про виконання судового рішення та зобов'язання Міністерства оборони України відповідно до ст.. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення подати звіт про виконання судового рішення, є передчасними, адже захисту, відповідно до норм КАС України, підлягає саме порушене право.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, на підтвердження понесених витрат, позивачем надано до суду: договір про надання юридичних послуг від 11 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1, додаткову угоду до Договору від 16.04.2018 року, Акт прийому - передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката згідно Договору про надання правової допомоги від 11.04.2018 року від 16.04.2018 року, квитанція на переказ готівки RC_SNJ005EGL2X15I в розмірі 3000 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу ОСОБА_5 стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 13 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, оформленого протоколом від 23.03.2018 року № 31 щодо відмови Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 р. № 530, у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня відповідного року, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03168 м. Київ, проспект Повітрофлотський 6) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_1) витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.М.Кузьмишина

М.І.Кобаль

Постанова складена в повному обсязі 04 вересня 2018 року.