Рішення № 76243093, 31.08.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/734/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Данча М.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" до ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 серпня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 05 вересня 2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" (далі – позивач, ТОВ "Ядзакі Україна") звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області (далі – відповідач ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області), в якому просить: 1) Визнати протиправним та скасувати Припис № ЗК204/07/АВ/П від 31 травня 2018 року, винесений ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області про усунення виявлених порушень з вимогою до ТОВ "Ядзакі Україна" в подальшому дотримуватися вимог ч.3 ст.119 КЗпП України; 2) Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК204/07/АВ/П/ПТ-ВЗ-ФС-95 від 21 червня 2018 року, винесену ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області в особі першого заступника начальника ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, якою накладено на товариство з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" штраф у розмірі 111 690 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході інспекційного відвідування за зверненням працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо порушення їх трудових прав в частині збереження за ними місця роботи під час проходження строкової служби, на думку відповідача було виявлено порушення ТОВ "Ядзакі Україна" ч. 3 ст. 119 КЗпП, а саме звільнення вищевказаних працівників під час проходження ними строкової військової служби під час дії особливого періоду, про що складено відповідний акт. Крім того, за результатами інспекційного відвідування 31 травня 2018 року відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень та зобов’язано позивача дотримуватись вимог, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП. Першим заступником начальника ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області 21 червня 2018 року винесена постанова про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. Позивач вважає, вказаний припис та постанову протиправними оскільки, у зв’язку із вступом працівників на строкову військову службу, їх було правомірно звільнено на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП. На момент призову вказаних працівників та на момент їх звільнення мобілізація не проводилась, воєнний стан не оголошувався, відбудовний період після закінчення воєнних дій не настав, а отже особливий період в контексті чинного законодавства України не діяв. У зв’язку з чим, у позивача були відсутні підстави для збереження місця роботи, посади та середнього заробітку на підприємстві за вказаними працівниками.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та просив їх задовольнити. Також, зазначив, що підпис на скарзі до ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області від імені ОСОБА_7 не є підписом вказаної особи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що за результатами інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог п. 3 ч. 1 ст. 36, ст. 119 КЗпП, що виразилось у неправомірному звільненні ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були призвані на строкову військову службу в особливий період з роботи без збереження місця роботи і середнього заробітку. Зазначив, що з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17 березня 2014 року в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію", після стабілізації обстановки на сході України. Однак, на даний час продовжує діяти особливий період, оскільки Указ про демобілізацію та закінчення особливого періоду Президентом України не видавався. У зв’язку з чим, вважає, що на вказаних громадян розповсюджуються трудові та соціальні гарантії, встановлені особам, призваним на строкову військову службу на особливий період, у вигляді збереження місця роботи на підприємствах, в яких вони працювали під час призову. Отже, підстави для скасування припису та постанови відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на правомірність оскарженого припису та постанови. У зв’язку з чим, просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом ТОВ "Ядзакі Україна" від 25 лютого 2015 року № НО07164 ОСОБА_5 прийнятий на посаду в’язальника схемних джгутів з 02 березня 2015 року. Наказом ТОВ "Ядзакі Україна" № DO08144 ОСОБА_5 звільнено у зв’язку з призовом на строкову військову службу, на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП, відповідно до повідомлення Перечинського районного військового комісаріату № 1794 від 28 вересня 2017 року.

Наказом ТОВ "Ядзакі Україна" від 09 жовтня 2015 року № НО07475 ОСОБА_7 прийнятий на посаду в’язальника схемних джгутів з 13 жовтня 2018 року. Відповідно до наказу ТОВ "Ядзакі Україна" № DO08848 від 17 квітня 2018 року ОСОБА_7 звільнений у зв’язку з призовом на строкову військову службу, на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП, згідно повістки військового комісара Турківського РВК.

Наказом ТОВ "Ядзакі Україна" від 30 січня 2013 року № НО05946 ОСОБА_6 прийнятий на посаду в’язальника схемних джгутів з 04 лютого 2013 року. Відповідно до наказу ТОВ "Ядзакі Україна" № DO08141 від 06 жовтня 2018 року ОСОБА_6 звільнений у зв’язку з призовом на строкову військову службу, на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП, згідно повідомлення Перечинського районного військового комісаріату № 1795 від 28 вересня 2017 року.

02 травня 2018 року до ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області надійшли звернення громадян ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо порушення їх права на збереження місця роботи і середнього заробітку під час проходження ними строкової військової служби.

На підставі вказаних звернень ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатьскій області видано наказ 07 травня 2018 року № 75 "Про проведення інспекційних відвідувань" та проведено інспекційне відвідування ТОВ "Ядзакі Україна".

За результатами інспекційного відвідування складено ОСОБА_8 від 29 травня 2018 року № ЗК 204/07/АВ, відповідно до якого встановлено, що працівників ТОВ "Ядзакі Україна" ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було звільнено під час проходження ними строкової військової служби і під час дії особливого періоду, що є порушенням вимог п. 3 ч. 1ст. 36 та 119 КЗпП. ОСОБА_8 був підписаний уповноваженою особою ТОВ "Ядзакі Україна" із зазначенням ", що зауваження на акт будуть надані в межах строків.

31 травня 2018 року позивачем подано зауваження на ОСОБА_8 інспекційного відвідування № ЗК204/07/АВ від 29 травня 2018 року, в якому зазначає, що на момент призову громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на строкову військову службу та на момент їх звільнення за п. 3 ст. 36 КЗпП, мобілізація не проводилась, воєнний стан не оголошувався, відбудовний період після закінчення воєнних дій не настав, а отже особливий період в контексті діючого законодавства України не діяв. У зв’язку з цим у ТОВ "Ядзакі Україна" були відсутні підстави для збереження місця роботи, посади та середнього заробітку на підприємстві за вказаними громадянами. У зв’язку з цим, позивач просив не виносити припис про усунення виявлених порушень та не притягати його до відповідальності.

За результатами розгляду зауваження на ОСОБА_8 інспекційного відвідування Головне управління Держпраці у Закарпатській області листом від 31 травня 2018 року за № 18 повідомило позивача, що закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період, який діє в Україні з 17 березня 2014 року. Таким чином, звільнення вказаних працівників проводилося з порушенням вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

31 травня 2018 року ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗК 204/07/АВ/П, яким зобов’язано ТОВ "Ядзакі Україна" дотримуватися вимог, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Постановою ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області № ЗК/204/07/АВ/П/ПТ-ВЗ-ФС-95 на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП накладено на ТОВ "Ядзакі Україна" штраф у розмірі 111690,00 грн.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Головне управління (ОСОБА_3) Державної служби України з питань праці в області затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340 ОСОБА_3 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року N 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником (п. 20 Порядку № 295).

Відповідно до п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору. Відповідно до п. 3 вказаної статті підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 119 КЗпП працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 17 Конституції України задекларований обов'язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі – Закон № 2232).

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону № 2232 громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Згідно абз. 11 ст. 1 Закону України "Про оборону України" від № 1932-XII від 06 грудня 1991 року, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу;

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновків, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію, яка включає не лише процес призову громадян на військову службу з метою виконання ними свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а й передбачає здійснення комплексу відповідних заходів, спрямованих на забезпечення функціонування країни у особливий період.

Так само і процес демобілізації полягає не тільки у припиненні перебування мобілізованих осіб на військовій службі, а й передбачає комплекс заходів, спрямованих на планомірне переведення функціонування держави в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Указом виконуючого обов'язки Президента України "Про часткову мобілізацію" № 303/2014 від 17 березня 2014 року (набрав чинності 18 березня 2014 року), затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі, оголошено та розпочато часткову мобілізацію.

Цим же Указом передбачено здійснення ряду організаційних заходів, зокрема, які адресовані Голові Служби безпеки України, начальнику ОСОБА_3 державної охорони України, Голові Служби зовнішньої розвідки України, вищому командуванню Національної гвардії України, керівникам центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, щодо переведення підпорядкованих їм військових формувань України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію та штати воєнного часу.

У відповідності до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

В подальшому виконуючим обов'язки Президента України та Президентом України безпосередньо було видано низку Указів, зокрема: від 14 листопада 2014 року № 875/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях"; від 2 березня 2014 року № 189/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 березня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України"; від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України"; від 14 листопада 2014 року № 880/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року "Про невідкладні заходи із забезпечення державної безпеки"; від 24 вересня 2014 року № 744/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності"; від 24 березня 2014 року № 339/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2014 року "Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України"; від 13 серпня 2015 року № 474/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 липня 2015 року "Про невідкладні заходи щодо нейтралізації загроз державній безпеці"; від 30 січня 2015 року № 40/2015 "Про додаткові заходи щодо забезпечення проведення часткової мобілізації у 2015 році; від 14 лютого 2015 року № 85/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2015 року "Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією"; від 12 березня 2015 року № 139/2015 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 лютого 2015 року "Про додаткові заходи щодо зміцнення національної безпеки України"; від 7 серпня 2015 року № 469/2015 "Про утворення військово-цивільних адміністрацій".

Крім того, згідно з п.5 Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 зобов'язано Кабінет Міністрів України перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь ПОВНА ГОТОВНІСТЬ.

Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, після видачі цих Указів, Президент не приймав.

Отже, з аналізу наведеного можна дійти висновку, що особливий період розпочався з 18 березня 2014 року після прийняття вказаного Указу Президента України та станом на час виникнення спірних правовідносин його скасовано (припинено) не було, оскільки, як зазначалось вище, складовими частинами такого періоду є час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, який в повному обсязі не завершений навіть станом на час вирішення спірних правовідносин у судовому порядку.

Оскільки, саме з цим періодом та наявністю кризової ситуації частиною третьою статті 119 КЗпП України пов'язане право на збереження за ним на час строкової служби місця роботи та посади, то у відповідача ТОВ "Ядзакі Україна" не було підстав для припинення з працівниками трудового договору за п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Відтак, звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зв’язку із вступом на військову службу здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому припис про усунення виявлених порушень від 31 травня 2018 року та постанова від 21 червня 2018 року про накладення штрафу, прийняті відповідачем на підставі, у спосіб та у межах своїх повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Стосовно посилань представника позивача на те, що підпис ОСОБА_7 на поданій до ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області скарзі не відповідає його дійсному підпису та зроблений іншою особою, а також на те, що ОСОБА_6 було запропоновано приступити до роботи, за посадою та умовами, які були чинними до звільнення, однак він відмовився та не заперечує проти його звільнення на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України, суд зазначає, що вказані обставини, не спростовують порушення позивачем вимог законодавства при звільненні вказаних осіб, оскільки нормами чинного законодавства України встановлено обмеження щодо звільнення працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході розгляду справи, надав достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність та обґрунтованість винесеного припису та постанови про накладення штрафу, з огляду на що відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" (89427, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Минай, вул.Туряниці, буд. 7, код ЄДРПОУ 32269989) до ОСОБА_3 Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправними та скасування припису та постанови – відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_9