Постанова № 76242954, 04.09.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/603/2018(м)

221/6718/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року місто Маріуполь

справа № 221/6718/17

провадження № 22-ц/775/603/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Ткаченко Т.Б.,

секретар судового засідання Єфремова О.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Волноваського районного суду Донецької області у складі судді Овчиннікової О.С. від 13 липня 2018 року

в с т а н о в и в:

13 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки від 12 травня 2012 року, укладеного між його матір'ю та відповідачем, недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку та відшкодування збитків в сумі 11 037 гривень 42 копійок за незаконне використання.

13 липня 2018 року позивачем ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 до вирішення справи № 221/6718/17 та до вступу в законну силу рішення по даній справі здійснювати будь-які дії, пов'язані із користуванням належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1.

Заява мотивована тим, що у поточному році відповідачем вищевказана земельна ділянка незаконно використовується і якщо відповідач протягом розгляду справи буде продовжувати будівництво на цій ділянці, це може значно утруднити виконання рішення суду про задоволення позову, оскільки для звільнення земельної ділянки необхідно буде прикласти чимало зусиль із витратою значних коштів.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 13 липня 2018 року заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволена частково. Заборонено відповідачу ОСОБА_2 до набрання чинності рішення по даній цивільній справі № 221/6718/17 здійснювати будь-які дії, пов'язані із використанням належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, окрім збору врожаю 2018 року.

26 липня 2018 року відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 13 липня 2018 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду невмотивована та неконкретизована, постановлена без з'ясування всіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, позбавляє його можливості проводити роботи по збереженню врожаю та підтриманню земельної ділянки в належному стані.

29 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки зазначені в ній доводи не відповідають дійсності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін.

Згідно з п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 №1402-VIII передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Приймаючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Проте погодитись з висновками суду першої інстанції не можна.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 4 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що спірною земельною ділянкою відповідач користується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору оренди землі, який укладений з ОСОБА_4, матірью позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. На зазначеній земельній ділянці відповідач вирощує соняшник. Вказані обставини позивач не спростовує. Пунктом 17 зазначено договору «Умови збереження стану об'єкта оренди» передбачено, що орендар забезпечує збереження родючості переданої в оренду земельної ділянки шляхом внесення мінеральних та органічних добрив та сівозміни.

В обгрунтування вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 посилався, якщо відповідач протягом розгляду справи буде продовжувати будівництво на цій ділянці, це може значно утруднити виконання рішення суду про задоволення позову, оскільки для звільнення земельної ділянки необхідно буде прикласти чимало зусиль із витратою значних коштів.

Проте ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів про ведення будівництва на спірній земельній ділянці позивач не надав, однак пояснив, що таке може статися в майбутньому.

Таким чином, доказів, на підтвердження своєї заяви про вжиття заходів забезпечення позову, позивачем суду не надано, і хоча між сторонами дійсно існує спір щодо використання земельної ділянки на підставі договору оренду, проте позивачем не надано доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Крім того, приймаючи рішення про забезпечення позову, суд не конкретизував, які саме дії, пов'язані із використанням спірної земельної ділянки, заборонено здійснювати відповідачу ОСОБА_2 та не врахував його обов'язки за договором оренди земельної ділянки, що на вказаній земельній ділянки відповідач веде господарську діяльність - вирощує соняшник - і обмеження можливості по обслуговуванню земельної ділянки може призвести до незворотних наслідків.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд доходить висновку про скасування ухвали Волноваського районного суду Донецької області від 13 липня 2018 року та про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення його позову до ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку та відшкодування збитків за незаконне використання.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Волноваського районного суду Донецької області від 13 липня 2018 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку та відшкодування збитків за незаконне використання - в і д м о в и т и.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 вересня 2018 року.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді С.А. Зайцева

Т.Б. Ткаченко